Ухвала суду № 68143588, 07.08.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 205/440/15-к

1-кп/206/291/17

УХВАЛА

07 серпня 2017 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

суддів : Грицаюк Н.М.,

Маштак К.С.,

за участю секретаря Ременяк М.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі питання щодо можливості призначення до судового розгляду на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню за № 12014040690002806 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 8,9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263, ч.3 ст. 296, ч.2 ст.342, ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 296 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 296 КК України,

за участю

прокурора Самоткан В.М.,

потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

захисників обвинувачених Шпака В.І.,

Літвінової К.В.,

Кашигіна М.С.,

Овчаренка А.М.,

Зінченка О.В.,

В С Т А Н О В И В :

21 липня 2017 року згідно визначеної апеляційним судом Дніпропетровської області підсудністю надійшов обвинувальний акт, затверджений 23 січня 2015 року та реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню за № № 1201404060002806 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 8,9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263, ч.3 ст. 296, ч.2 ст.342, ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 162. ч. 3 ст. 296 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 296 КК України, для прийняття процесуального рішення.

Згідно вимог частини шостої ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України, суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки він за визначеною апеляційним судом підсудністю підсудний Самарському районному суду м.Дніпропетровська, обвинувачення сформульовано стосовно кожного обвинуваченого конкретно. Щодо витребування інших доказів вважав клопотання заявленим передчасно, щодо клопотання захисника Шпака В.І. про обрання запобіжного заходу іншим обвинуваченим заперечував, оскільки їх неявка мала місце з поважних причин.

Потерпілі питання щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, витребування доказів та обрання запобіжного заходу залишили на розсуд суду.

Захисник Шпак В.І. просив повернути акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України. Зазначив, що згідно обставин, наведених в обвинувальному акті, ОСОБА_3 залишався на першому поверсі, а потім в обвинуваченні ОСОБА_2 вказано, що він вчиняв дії за змовою з усіма співучасниками, тобто і з ОСОБА_3 Вважав обвинувачення сформульованим неконкретно та суперечливо. Також відсутнє обвинувачення як таке, оскільки в обвинувальному акті кожен з підзахисних зазначений як підозрюваний.

Також заявив клопотання у разі призначення обвинувального акту до судового розгляду про витребування інших доказів від операторів телекомунікацій щодо місця знаходження певних абонентів мобільного зв'язку, що належать обвинуваченим, та часу зняття коштів з банківської картки ОСОБА_2

Просив обрати стосовно інших обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки вони при розгляді даного кримінального провадження Ленінським районним судом м.Дніпропетровська неодноразово не з'являлися, зриваючи судові засідання.

Захисники Овчаренко А.М., Кашигін М.С., Літвінова К.В. та Зінченко О.В. підтримали думку щодо необхідності повернення обвинувального акту прокурору, проти задоволення клопотання про витребування доказів не заперечували, щодо обрання їх підзахисним запобіжного заходу заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника щодо повернення обвинувального акту, витребування доказів та обрання іншим обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 повністю підтримали своїх захисників. Щодо обрання їм запобіжного заходу заперечували, оскільки їх неявки мали місце виключно з поважних причин.

Колегія суддів, заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, потерпілих, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню з наступних підстав.

Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, 2 ст. 8 КПК України).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1, 5 ст. 9 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України).

Обвинувальний акт має містити відомості, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст. 291 КПК України).

Обвинувальний акт має містити відомості, зокрема розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. 7 ст. 291 КПК України).

Суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).

Застосовуючи зазначенні в ухвалі норми процесуального права, беручи до уваги доводи сторін, повертаючи обвинувальний акт колегія суддів виходила з таких мотивів.

Слід констатувати, що норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України надає право суду приймати рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому зазначена норма не пов'язує застосування судом такого права з можливим подальшим впливом або відсутністю такого впливу на право обвинуваченого, потерпілого чи на подальший розгляд обвинувального акту.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Частина 1 ст.337 КПК України передбачає, що судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового слідства та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Частини 1, 2 ст. 91 КПК України встановлюють обов'язкові обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак, умислу, розміру завданої шкоди.

Виходячи з наведеного слід прийти до висновку, що в описово-мотивувальній частині обвинувального акту повинно бути повно викладено: обставини справи, як вони були встановлені на досудовому слідстві; спосіб та механізм вчинення кримінального правопорушення, інші його обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали; характер суб'єктивної сторони; місце, час, мотиви кримінального правопорушення; показання підозрюваного по суті повідомлення про підозру; доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; відомості, які характеризують особистість обвинуваченого; виявлені пом'якшуючі та обтяжуючі його відповідальність обставини.

Тобто описова частина повинна починатися з викладу всього обсягу вчинених обвинуваченим дій за кримінальним правопорушенням та їх юридичної оцінки.

Відсутність в обвинувальному акті конкретизованого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

Натомість з тексту обвинувального акту вбачається, що кваліфікація дій кожного учасника кримінального правопорушення має носити індивідуальній характер, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті, звинувачення підозрюваних сформульовано однаково, тобто продубльовано, що робить неможливим визначити роль, участь і результат дій кожного з учасників, що свідчить про відсутність правової оцінки дій всіх учасників кримінального правопорушення.

Також дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікують за ч. 3 ст. 296 КК України, проте в обвинувальному акті не зазначено конкретні дії, які ним були скоєні та передбачені саме ч. 3 ст. 296 КК України.

Згідно вимог п.2 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

В анкетних відомостях обвинуваченого ОСОБА_5 всупереч зазначеним вимогам відсутнє конкретне місце народження - зазначено "с. Афанасівки Дніпропетровської області", район області не вказаний.

З тексту затвердженого прокурором 23 січня 2015 року обвинувального акту вбачається, що у встановлених фактичних обставинах досудовим розслідуванням дата скоєння кримінального правопорушення зазначена 26.07.2015р., що не може відповідати дійсності.

В обвинувальному акті дата вчинення кримінального правопорушення - 26.07.2015 року, як встановлена дата його скоєння вказана п'ять разів, на початку викладу фактичних обставин щодо кожного обвинуваченого, отже не є опискою чи технічною помилкою, а є суттєвим недоліком обвинувального акту, оскільки суперечить іншим відомостям акту щодо часу вчинення кримінального правопорушення.

Крім того з обвинувального акта не зрозуміло, в чому полягає ексцес виконавця (вчинення виконавцем злочину дій, які не охоплюються умислом інших співучасників, якщо його дії утворюють самостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від дій, запланованих іншими учасниками) у ОСОБА_2

У рішенні від 9.10.2008 року, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Серед іншого, одним з найголовніших порушень є права на захист, а також та обставина, що відповідно до ч.1 ст.384 КПК України, прокурор зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Відповідно до ст. 293 КПК України одночасно із переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику. Оскільки письмове роз'яснення про право на суд присяжних додається до обвинувального акта і передається до суду, такий обов'язок прокурор повинен здійснити ще до направлення обвинувального акта до суду.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, у тому числі і злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, тому дане кримінальне провадження може бути розглянуто судом присяжних.

На переконання суду, інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надає йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.

Як встановлено у підготовчому судовому засіданні, на досудовому слідстві прокурором не роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_2 можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних та не долучено відповідне письмове роз'яснення до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Суд вважає, що право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невід'ємною складовою права обвинуваченого на захист. Порушення такого права свідчить про невиконання прокурором вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону.

Не роз'яснення прокурором права ОСОБА_2 на розгляд справи судом присяжних є порушенням права обвинуваченого на розгляд справи судом, визначеним законом.

Всі ці в сукупності недоліки обвинувального акту, його неконкретність, порушують права обвинувачених, передбачені ст. 42 КПК України - знати у вчиненні саме якого кримінального правопорушення чи кримінальних правопорушень вони обвинувачуються, що унеможливлює їм якісно і в повній мірі здійснити свій захист, а суду ухвалити будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим та дають суду підстави для повернення обвинувального акта прокурору.

Вказані вимоги закону відносно збирання, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження виконані не були, що свідчить про недодержання вимог ч. 1 ст. 91 КПК України. Тобто в обвинувальному акті викладені лише та виключно обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюються обвинувачені.

У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин або даних про неможливість їх встановити, позбавляє суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, виходячи навіть з того, що є неможливим з огляду на зміст даного обвинувального акта вирішити питання про визначення ступеня відповідальності обвинувачених, мотивів вчинення злочину, способу та механізму спричинення смерті особі, часу її настання, які є суттєвими ознаками об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а будь-яке конкретне уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неконкретного обвинувачення.

Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України), а тому ці обставини унеможливлюють призначити такий обвинувальний акт до судового розгляду.

Також звертає на себе увагу, що у порушення вимог п. п. 2, 3 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті взагалі не міститься найменування такої сторони кримінального провадження, як обвинувачений.

Крім того, як вбачається з анкетних відомостей всіх обвинувачених, останні на момент скоєння злочину працювали на посадах міліціонерів батальйону особливого призначення патрульної служби "Дніпро-1" ГУМВС України в Дніпропетровській області, тобто являються працівниками правоохоронних органів, але належної правової оцінки цьому факту органом досудового розслідування не було дано.

До загальних засад кримінального провадження, згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, який встановлює обов'язок слідчого, прокурора та суд неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюється не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли відомості, викладені в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, відповідно до вимог ч. 2 ст. 291, ст. 109 КПК України, суперечать вимогам КПК України до встановлення цих відомостей.

Той факт, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках, передбачених КПК України, підтверджується і висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України N 5-111кс15 від 25.06.2015 р.

Враховуючи, що обвинувальний акт усупереч діючого п. п. 9.5.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 року N 3 не засвідчений гербовою печаткою та не вдаючись вже до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, колегія суддів з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства дійшла висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не відповідає вимогам ч. 2 ч.5 ст. 291 КПК України, а отже у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Інші обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, не знайшли свого підтвердження під час судового засідання, оскільки не аргументовані в повній мірі.

Оскільки під час підготовчого судового засідання встановлені підстави для повернення обвинувального акту, то клопотання захисника Шпака В.І. про витребування інших доказів, то у зв'язку з поверненням обвинувального акта немає підстав для його розгляду.

Клопотання того ж захисника щодо обрання запобіжного заходу іншим обвинуваченим задоволенню не підлягає, оскільки подано всупереч правилам розділу ІІ КПК України.

Керуючись ст. ст. 109, 290, 291, 369-372, 376, 384 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 12014040690002806 від 27 липня 2014 року стосовно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 8,9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263, ч.3 ст. 296, ч.2 ст.342, ч. 1 ст. 345 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 296 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 296 КК України - внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків та приведення його у відповідність до вимог КПК України, - повернути до прокуратури Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою - протягом семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий, суддя: А.О. Сухоруков

Судді Н.М. Грицаюк

К.С. Маштак