Постанова № 6814078, 26.10.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року справа № 2-а-7201/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О.К.

при секретарі Бесарабі І.А.

за участю

представника позивача Романюка В.М.

представника відповідача Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Поділля» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В2» № 0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року

ВСТАНОВИВ:

в поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «В2» № 0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року, якими збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з березня 2008 року по січень 2009 року у сумі 240746,0 грн., і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2009 року у сумі 571273,0 грн., в частині суми 426639,0 грн., прийнятих на підставі акту позапланової виїзної перевірки №3588/23-3/34838424 від 17.04.2009 року.

На думку позивача, під час перевірки посадові особи відповідача неналежно виконали свої обовязки та невірно встановили обєкти оподаткування, внаслідок чого відобразили в акті помилкові показники.

Позивач вважає, що на помилковість висновків відповідача вказує Аудиторський висновок про податкову звітність з ПДВ за період з 01.02.2007 року по 28.02.2009 року, яким встановлена невідповідність показників по акту перевірки фактичним показникам щодо суми податкових зобовязань (рядок 9 Декларації з ПДВ) на загальну суму 157244,0 грн. та підтверджена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в сумі 425639,0 грн.

Вказує, що документи, використані відповідачем під час перевірки, не є первинними документами, визначення яких сформульовані в ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», і не можуть слугувати доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства. В той же час перевіряючі відмовились прийняти уточнені документи і використали під час перевірки дані оперативного обліку, не зазначивши по це в акті перевірки.

Безпідставними вважає позивач висновки відповідача щодо відмови позивача від бюджетного відшкодування за період з квітня 2007 року по січень 2009 року у звязку з порушенням п.а) пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Обмеження права платника на подання заяви про повернення повної суми бюджетного відшкодування виключно за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування, є неправомірним і звужує законні права платника податків.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та з підстав, значених в позовній заяві, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «В2» № 0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений в ході позапланової виїзної перевірки і зафіксований актом про результати перевірки №3588/23-3/34838424 від 17.04.2009 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд встановив наведене нижче.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль Поділля» зареєстроване 20.12.2006 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, з 22.12.2006 року перебуває на податковому обліку і ДПІ в місті Хмельницькому.

Основними видами діяльності позивача є: оздоблення тканин та текстильних виробів; виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; виробництво текстильних виробів, не віднесених до інших групувань; оптова торгівля текстильними товарами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

В березні 2009 року позивач подав до ДПІ в місті Хмельницькому податкову декларацію з податку на додану вартість, задекларувавши суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку (рядок 25.1 декларації) в розмірі 571273,0 грн.

Відповідно до складеної позивачем довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 року), що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, залишок відємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли в березні-грудні 2008 року.

На підставі акту №3588/23-3/34838424 від 17.04.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось з березня 2008 року по грудень 2008 року, якою встановлене завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 571273,0 грн., заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-листопад 2008 року на 447956,0 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 207210,0 грн. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В2» № 0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з березня 2008 року по січень 2009 року у сумі 240746,0 грн., і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2009 року у сумі 571273,0 грн.

Зазначені податкові повідомлення оскаржені в апеляційному порядку та залишені без змін податковими повідомленнями-рішеннями №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року, №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року відповідно.

Податкові повідомлення-рішення, базуються на викладених в акті позапланової виїзної перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 571273,0 грн., заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-листопад 2008 року на 447956,0 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 207210,0 грн.

За даними перевірки в червні-грудні 2008 року порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» були однотипними. Так, всупереч пп.3.1.1. п.3.1 ст.3 і пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вказаних звітних періодах позивач не включав до обєкту оподаткування операції з поставки товарів та попередню оплату товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах, вказаних нижче.

В червні 2008 року не включені до обєкту оподаткування операції з поставки приватним особам тканини ворсової з синтетичними волокнами на загальну суму ПДВ 48939,0 грн., оформлених позивачем податковою накладною № 0001 від 02.06.2008 року на загальну суму 142488,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 48939,0 грн. та накладною №005 від 02.06.2008 року, податковою накладною № 0002 від 03.06.2008 року на загальну суму 36882,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 23748,0 грн. та накладною №006 від 03.06.2008 року, податковою накладною №0003 від 11.06.2008 року на загальну суму 10930,0 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1821,0 грн. і накладною №007 від 11.06.2008 року, податковою накладною № 0004 від 16.06.2008 року на загальну суму 38544,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6424,0 грн. і накладною №008 від 16.06.2008 року, податковою накладною № 0005 від 23.06.2008 року на загальну суму 11798,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1966,0 грн. і накладною №009 від 23.06.2008 року, податковою накладною № 0007 від 30.06.2008 року на загальну суму 52999,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8833,0 грн. і накладною №0011 від 30.06.2008 року, які підтверджують факт відвантаження тканини;

Крім того, в червні 2008 року до обєкту оподаткування позивачем не включено кошти, отримані як оплата за товар на розрахунковий рахунок в банку від фізичних осіб ОСОБА_3 в загальній сумі 60000,0 грн. (дві банківські виписки №20 від 25.06.2008 року на суму 30000,0 грн., в тому числі ПДВ в суму 5000,0 грн.), та ОСОБА_4 в загальній сумі 37620,0 грн. (банківські виписки №73/1646 від 02.06.2008 року на загальну суму 7920,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1320,0 грн. і №16/1646 від 02.06.2008 року на загальну суму 29700,0 грн., в тому числі ПЛВ в сумі 4950,0 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 16270,0 грн.

В липні 2008 року до обєкту оподаткування не віднесені кошти в загальній сумі 274560,0 грн., в тому числі ПДВ 62426,0 грн., отримані позивачем на розрахунковий рахунок від фізичних осіб як оплата товару:

ОСОБА_5 на загальну суму 33000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5500,0 грн. (банківська виписка №39 від 18.07.2008 року);

ОСОБА_6 на загальну суму 33000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5500,0 грн. (банківська виписка №37 від 18.07.2008 року);

ОСОБА_4 на загальну суму 33000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5500,0 грн. (банківська виписка №40 від 18.07.2008 року);

ОСОБА_7 на загальну суму 45000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7500,0 грн. (банківська виписка №39 від 31.07.2008 року);

ОСОБА_5 на загальну суму 45000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7500,0 грн. (банківська виписка №38 від 31.07.2008 року);

ОСОБА_6 на загальну суму 45000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7500,0 грн. (банківська виписка №37 від 31.07.2008 року);

ОСОБА_4 на загальну суму 40000,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6666,0 грн. (банківська виписка №119/1671 від 03.07.2008 року);

ОСОБА_4 на загальну суму 8910,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1485,0 грн. (банківська виписка №59/1684 від 18.07.2008 року);

ОСОБА_3 на загальну суму 4800,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 800,0 грн. (банківська виписка № 45/1690 від 25.07.2008 року);

ОСОБА_5 на загальну суму 42100,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7016,0 грн. (банківська виписка №129/1695 від 31.07.2008 року).

В серпні 2008 року позивачем не включено до обєкту оподаткування операцію з поставки невстановленій приватній особі тканини ворсової з синтетичними волокнами на загальну суму 396781,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 66131,0 грн., оформлених позивачем податковою накладною №8 від 01.08.2008 року та видатковою накладною №12 від 01.08.2008 року. В той же час до реєстру податкових накладних в серпні 2008 року позивачем включено податкову накладну № 20 від 01.08.2008 року на загальну суму 157229,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 26204,0 грн. Таким чином, за даними перевірки позивачем у серпні 2008 року занижено податок на додану вартість на суму 39927,0 грн.

В грудні 2008 року позивачем не включено до обєкту оподаткування операцію з поставки невстановленій приватній особі тканини ворсової з синтетичними волокнами на загальну суму 3661,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 611,0 грн., оформлену позивачем видатковою накладною №44 від 05.12.2008 року.

Відповідно до пп. 3. 1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування зокрема є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

За змістом пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Факт відвантаження товару у загальному обсязі вказаному в податкових накладних та накладних, наданих позивачем до перевірки, підтверджується дослідженими в судовому засіданні Журналами обліку по рахунку 36.1 (розрахунки з вітчизняними покупцями) за відповідні звітні періоди і поясненнями свідка ОСОБА_8, яка займає посаду головного бухгалтера ТОВ «Текстиль Поділля»

Факт отримання позивачем коштів підтверджується дослідженими в судовому засіданні Журналами обліку по рахунку 31.1 (поточні розрахунки в національній валюті), банківськими виписками, поясненнями свідка ОСОБА_8

Судом також враховується, що факти відвантаження товару в червні 2008 року на загальну суму ПДВ 48939,0 грн., у липні 2008 року на загальну суму ПДВ 62426,0 грн., у серпні 2008 року на загальну суму ПДВ 39927,0 грн., в грудні 2008 року на загальну суму ПДВ 611,0 грн. і факт отримання коштів у червні 2008 року на загальну суму ПДВ 16270,0 грн. визнаються представниками сторін, а тому за умовами ч.3 ст.72 КАС України вважаються встановленими і не підлягають доведенню.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відвантаживши товар, а також отримавши кошти позивач не включав до складу податкових зобовязань зазначених вище звітних періодів суми податку на додану вартість, включених у вартість товару.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи позивача щодо віднесення до податкового кредиту в травні-листопаді 2008 року податку на додану вартість, нарахованого в ціні товару, по факту отримання від фізичних осіб на розрахунковий рахунок попередньої оплати товару, відвантаженого вказаним фізичним особам в червні-грудні 2008 року.

Надані позивачем в судовому засіданні документи на відвантаження в червнігрудні 2008 року тканини фізичним особам (видаткові накладні, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, тощо) суд не бере до уваги, як такі, що не відповідають ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у звязку з наведеним нижче.

Судом встановлено невідповідність між документами, наданими позивачем в ході позапланової перевірки позивача і відображеними в акті перевірки, копії яких є в матеріалах справи, та документами наданими позивачем в судове засідання.

Так, відповідно до акту перевірки (стор.6 акту ) до перевірки надано податкові накладні № 0001 від 02.06.2008 року на суму ПДВ 48939,0 грн., № 0002 від 03.06.2008 року на суму ПДВ 23748,0 грн., №0003 від 11.06.2008 року на суму ПДВ 1821,0 грн., № 0004 від 16.06.2008 року на суму ПДВ 6424,0 грн., № 0005 від 23.06.2008 року на суму ПДВ 1966,0 грн., № 0007 від 30.06.2008 року на суму ПДВ 8833,0 грн. А в судове засідання позивачем за той же звітний період надані податкові накладні №5 від 30.06.2008 року на суму ПДВ 10058,45 грн., №6 від 30.06.2008 року на суму ПДВ 16423,97 грн.

В той же час в реєстрі виданих податкових накладних за червень 2008 року, копія якого завірена позивачем, відображена лише податкова накладна №18 від 30.06.2008 року на суму ДПВ 16482,0 грн.

За липень 2008 року до перевірки надано податкову накладну №19 від 31.07.2008 року на загальну суму ПДВ 29693,0 грн. (стор.8 акту), яка відображена позивачем в реєстрі виданих податкових накладних. А в судове засідання за вказаний період надані податкові накладні №7 від 31.07.2008 року на суму ПДВ 13000,0 грн., №8 від 31.07.2008 року на суму ПДВ 27441,67 грн., № 9 від 31.07.2008 року на суму ПДВ 800,0 грн. і №10 від 31.07.2008 року на суму ПДВ 21185,15 грн.

За серпень 2008 року до перевірки надано податкову накладну №8 від 01.08.2008 року на суму ПДВ 66131,0 грн. (стор. 10 акту). В реєстрі виданих податкових накладних за серпень 2008 року відображені податкові накладні №20 від 01.08.2008 року, №21 від 11.08.2008 року, № 22 від 18.08.2008 року, № 23 від 21.08.2008 року і №24 від 29.08.2008 року на загальну суму ПДВ 81365,82 грн. В судове засідання позивачем надані податкові накладні на загальну суму ПДВ50648,85 грн., в тому числі №11 від 29.08.2008 року на суму ПДВ 28199,17 грн., № 12 від 29.08.2008 року на суму ПДВ 8316,68 грн., №13 від 29.08.2008 року на суму ПДВ 8316,67 грн., №14 від 29.08.2008 року на суму ПДВ 5733,33 грн. і №15 від 29.08.2008 року на суму ПДВ 8300,0 грн.

При цьому, в судовому засіданні позивачем надані реєстри виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди, в яких зафіксовані надані податкові накладні.

Таким чином, судом встановлено, що суттєво відрізняються за змістом не тільки податкові накладні і видаткові накладні, надані позивачем в ході перевірки та в судовому засіданні, а й реєстри виданих накладних за вказані періоди.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п ервинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, надані позивачем судовому засіданні видаткові накладні і податкові накладні за червень-грудень 2008 року, складені після проведення позапланової виїзної перевірки, а не в момент здійснення господарських операцій з відвантаження тканини фізичним особам. Вказане підтверджується поясненнями свідка головного бухгалтера ТОВ «Текстиль Поділля» ОСОБА_8

Зазначені документи містять лише прізвище та ініціали фізичної особи одержувача товару без зазначення їх ідентифікаційного номеру та адреси, а тому не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На вимогу суду позивач також не зміг вказати ані адреси вказаних осіб, ані їх ідентифікаційні номери.

Через неналежне оформлення податкових накладних та видаткових накладних суд позбавлений можливості викликати фізичних осіб, вказаних як покупців товару, в судове засідання для зясування тієї обставини, що саме ті особи, які в травні-листопаді 2008 року здійснили оплату товару, в червні-грудні 2008 року отримали цей товар.

Крім того, виписані позивачем податкові накладні за червень-грудень 2008 року не відповідають також вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зокрема повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість тощо.

Банківські виписки за травень--листопад 2008 року суд не вважає доказом попередньої плати товару, отриманого в червні-грудні 2008 року, оскільки не містять відповідного призначення платежів (попередня оплата), а факт одержання товару фізичними особами, які здійснили платежі не підтверджений в судовому засіданні належними доказами.

Суд також не бере до уваги Аудиторський висновок про податкову звітність за період з 01.02.2007 року по 28.02.2009 року, який базується на дослідженні документів, створених позивачем після проведення виїзної позапланової перевірки позивача.

Суд погоджується з доводами позивача щодо невідповідності ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкових накладних та видаткових накладних за червень-грудень 2008 року, відображених в акті виїзної позапланової перевірки та досліджених в судовому засіданні, у звязку з відсутністю в них інформації щодо покупця товару та його підпису.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 11. Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний зокрема надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

В ході судового розгляду судом встановлено та підтверджено поясненням свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні, що відображені в акті перевірки податкові накладні та видаткові накладні надані головним бухгалтером ОСОБА_8 в ході позапланової виїзної перевірки і містять підписи цієї посадової особи і печатку позивача.

Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (надалі Порядку), визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зі змісту акту перевірки №3588/23-3/34838424 від 17.04.2009 року судом встановлено, що факти виявлених в ході перевірки порушень викладені відповідачем не тільки з посиланням на податкові та видаткові накладні, а й інші документи, зафіксовані в бухгалтерському обліку позивача на час проведення перевірки . Ці факти підтверджені реєстрами виданих податкових накладних, складеними позивачем, копії яких є в матеріалах справи, та журналами обліку по рахунках 36.1 і 31.1.

На прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вплинули також викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 104835,30 грн на загальну суму 104835,30 грн, в тому числі в лютому 2007 року в сумі 24986,0 грн., в червні 2008 року в сумі 53207,0 грн. і в липні 2008 року в сумі 26642,0 грн. на підставі тимчасових декларацій ІМ 40 ТД та в лютому 2008 року в сумі 27453,0 грн., не підтвердженого відповідними документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається , зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Підпунктом 7 .2.7. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Таким чином, висновки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 104835,30 грн, не підтверджених вантажними митними деклараціями або податковими накладними є правомірними.

В судовому засіданні представник позивача визнав правомірність цих висновків .

Отже, судом встановлено, що порушення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку спричинило неправомірне відображення податкових зобовязань та податкового кредиту, що в свою чергу призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 571273,0 грн., відтак податкові повідомлення-рішення форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2009 року у сумі 571273,0 грн. є правомірними.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пп. 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Виходячи з даної норми Закону заповнюючи податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року січень 2009 року, а саме: рядок 24 (залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду) та рядок 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яка визначається за формулою - рядок 24-рядок 25), позивач не міг залишити поза увагою та не заповнити рядок 25 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню). Отже, рядок 25 - це сума відємного ПДВ попередніх періодів, що за результатами розрахунків підлягає відшкодуванню. При цьому напрямки відшкодування або, спосіб, визначаються платником податку самостійно шляхом вибору в рядках 25.1 або 25.2. декларації.

Дослідивши декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року січень 2009 року, подані позивачем до органу державної податкової служби, суд встановив, що в порушення зазначених норм Закону позивачем не задекларовані суми бюджетного відшкодування, а саме: не заповнено рядок 25 декларації ( сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) та залишок відємного значення перенесено до рядка 26 декларацій відповідно, при цьому у лютому 2009 року заявлено суму бюджетного відшкодування з урахуванням накопиченого залишку відємного значення попередніх звітних періодів.

Перевіркою встановлено, що у березні 2007 року-грудні 2008 року позивачем було фактично оплачено 447956,0 грн. отже, при наявності оплаченого залишку відємного значення квітні 2007 року-січні 2009 року позивачем не було обчислено суму бюджетного відшкодування та не подано розрахунки бюджетного відшкодування. Сума відємного значення між податковими зобовязаннями і податковим кредитом, незважаючи на фактичну сплату постачальникам, була накопичена в декларації з ПДВ за січень 2009 року в рядку 26 і надалі прийняла участь у визначенні суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року.

Тобто, позивач при наявності відємного значення попереднього звітного періоду та фактично сплаченого податкового кредиту попередніх звітних періодів, не задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні 2007 року січні 2009 року.

Підпунктом 7.7.7 п.7.7 ст.7 України «Про податок на додану вартість » визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації , то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом у наслідок позапланової виїзної перевірки, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно п.п.7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації з ПДВ за лютий 2009 року відповідачем встановлено, що всупереч пункту а) пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 447956,0 грн., в тому числі за квітень 2007 року на 26357,0 грн., травень 2007 року на 24192,0 грн., червень 2007 року на 37445,0 грн., серпень 2007 року на 21278,0 грн., вересень 2007 року на 26957,0 грн., січень 2008 року на 3182,0 грн. лютий 2008 року на 29366,0 грн., березень 2008 року на 76222,0 грн., квітень 2008 року на 55303,0 грн., жовтень 2008 року на 39878,0 грн., листопад 2008 року на 47553,0 грн., грудень 2008 року на 47901,0 грн. і січень 2009 року на 12322,0 грн.

Зазначені висновки суд вважає правомірними, а податкові повідомлення-рішення «В2» № 0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року, якими збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям з березня 2008 року по січень 2009 року у сумі 240746,0 грн. обґрунтованими.

Судом також враховується:

позивач визнав правомірними висновки відповідача щодо завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 144634,0 грн.;

після завершення позапланової виїзної перевірки супровідним листом №18 від 29.04.2009 року позивач надіслав до ДПІ в місті Хмельницькому уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, за березень-грудень 2008 року, у яких відобразив висновки перевірки. Хоча вказані розрахунки не визнані відповідачем як податкова звітність у звязку з порушенням позивачем вимог ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте дії позивача щодо оформлення уточнюючих розрахунків свідчать про те, що він погодився з викладеними в акті перевірки висновками відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Разом з тим, за змістом пп. 4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення платникі податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність викладених в акті №3588/23-3/34838424 від 17.04.2009 року висновків щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 571273,0 грн., заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-листопад 2008 року на 447956,0 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 207210,0 грн., а відтак і правомірність податкових повідомлень-рішень форми «В2» № 0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року, тому позовні вимоги про скасування цих рішень до задоволення не підлягають.

Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 99, 100, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Поділля» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В2» № 0000362302/0/3624 від 29.04.2009 року, №0000362302/1/4495 від 29.05.2009 року №0000362302/2/6028 від 11.08.2009 року і форми «В1» №0000352302/0/3623 від 29.04.2009 року, №0000352302/1/4496 від 29.05.2009 року, № 0000352302/2/6929 від 11.08.2009 року залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 28.10.2009 року.

Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук

з оригіналом згідно

Суддя О.К.Ковальчук