Рішення № 68138688, 03.07.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.07.2017

Справа № 334/7288/16-ц

Провадження № 2/334/940/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

при секретарі Матвієнко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання та збереження майна, що є у спільній часткової власності

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м.Запоріжжя звернулася ОСОБА_1 з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання та збереження майна, що є у спільній часткової власності зазначивши, що відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, квартира розташована на 4 поверсі 4-ох поверхового будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 35,39 кв.м, в тому числі: одна кімната 15,45 кв.м.,друга кімната 19,94 кв.м., кухні 12,31 кв.м, вбиральні 0,96 кв.м, ванної кімнати 3,44 кв.м, коридору 5,71 кв.м. Загальна площа квартири 57,81 кв.м.

Позивачка є власником 11/25 частки вказаної квартири, їй належить одна кімната площею 15,45 кв.м.

Іншими співвласниками квартири є відповідачка ОСОБА_2, якій належить 14/50 частки та її донька відповідачка ОСОБА_3, якій належить 14/50 частки. Їм обом належить друга кімната площею 19,94 кв.м.

У загальному користуванні власників цієї квартири знаходяться: кухня № 4 площею 12,31 кв.м, ванна кімната № 5 площею 3,44 кв.м, туалет № 6 площею 0,96 кв.м, коридор № 1 площею 5,71 кв.м.

Вказані приміщення протягом кількох десятиріч знаходяться у стані, який є непридатний для проживання людини: вкрай занедбаний стан, антісанітарія, відсутність будь-якого ремонту, неробочі лічильники гарячої та холодної води, забита каналізація та водопровід на кухні, стеля, стіни та підлога всі укриті слідами потоків води (зверху), жиру (від газової плити) та багнюкою. Дві конфорки газової плити неробочі. Підлога нефарбована, фарба лущилась та здиблювалась. Ванна брудна, втратила свій білий колір, батареї опалення облущилися, заржавіли та ледь держали тепло тощо. Вхідні та внутрішні двері потребували негайної заміни. Вікна в кухні та в ванній кімнаті в такому ж занедбаному стані, хвіртки не закривалися та потребували ремонту. Оскільки квартира, що є спільною частковою власністю, була непридатна для проживання нормальної людини, а позивачка бажала володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема, вселити у свою кімнату доньку, то вона запропонувала відповідачам направити на її адресу для проведення ремонту приміщень загального користування суму коштів, еквівалентну приблизно 8000 (вісім тисяч) гривень. Позивачка запропонувала відповідачам прийняти участь у ремонті в розмірі 50 % на 50 %, тобто, без врахування часток у праві спільної часткової власності.

Також вона попереджала відповідачів, що у випадку їхньої відмови вона має право власними коштами здійснити необхідний ремонт приміщень загального користування та стягнути в подальшому половину затрачених коштів з них у судовому порядку.

Відповідачка ОСОБА_2, довідавшись про вартість нового унітазу (1100,00 гривень), дверей (приблизно біля 200 доларів США), по телефону надала свою згоду на проведення ремонту у квартирі, починаючи з самого необхідного та невідкладного - заміни вхідних дерев'яних дверей в квартиру на металеві, заміну унітазу та труб каналізації.

За погодженням з відповідачами, позивачка уклала з ОСОБА_4 (Підрядником) договір № 01 підряду на ремонт квартири від 27.06.2016р. - приміщень, що знаходяться в загальному користуванні власників квартири АДРЕСА_1, а саме: кухні № 4 площею 12,31 кв.м; ванної кімнати № 5 площею 3,44 кв.м; туалету № 6 площею 0,96 кв.м, коридорі № 1 площею 5,71 кв.м.; заміни вхідних дерев'яних дверей на металеві двері.

27.06.2016року, підрядник відразу ж приступив до роботи.

У період з 27.06.2016року по 05.07.2016року підрядник виготовив з власного матеріалу металеві двері, демонтував старі дерев'яні двері та здійснив монтаж нових, замінив унітаз, каналізаційні труби та поклав кахель в туалетній кімнаті на підлогу. Все це вартувало 8700 (вісім тисяч сімсот) гривень. Ця сума відповідачами не заперечувалася та визнавалася. ОСОБА_2 була дуже задоволеною низькою ціною за проведені роботи.

В телефонній розмові зі ОСОБА_2 була домовленість, що її з донькою ОСОБА_3 частку в рахунок оплати буде сплачено квартирантом, а залишок - по приїзду особисто.

Квартирант на ім'я ОСОБА_5, що проживав в кімнаті відповідачів, за вказівкою ОСОБА_2 передав позивачці 1600 (одну тисячу шістсот) грн. в рахунок ремонту туалету та заміну вхідних дверей квартири на металеві.

Але, після того, як квартирант з кімнати відповідачів виїхав, а новий не вселився, відповідачі припинили добровільно сплачувати борг за двері та унітаз, а також за той мінімальний необхідний ремонт, який за мої кошти був здійснений і в чому ОСОБА_2 мала переконатись на власні очі.

17.06.2016року, за кошти позивачки були відремонтовані лічильники гарячої та холодної води на суму 160 (сто шістдесят) грн.

Відповідно до Звіту про використання матеріалу від 03.09.2016р. позивачка передала Підряднику для виконання робіт за договором будівельних матеріалів на загальну суму 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 55 коп.

Водночас, Підрядник використав при виконанні робіт по Договору власних матеріалів на загальну суму 7843,39 грн.

Загальна вартість матеріалів, переданих позивачкою Підряднику, а також використаних при виконанні робіт по Договору власних матеріалів Підрядника по Договору складає 10567 (десять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 94 коп.

Згідно Акту № 01 від 01.09.2016р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 01 підряду на ремонт квартири від 27.06.2016р., вартість робіт склала 13098 (тринадцять тисяч дев'яносто вісім) гривень 00 коп.

Позивачка зазначила, що з цього Акту відповідачі не повинні сплачувати роботи по електриці (п.1.2.2, 1.3.2) на суму 1680,00 грн., оскільки ці роботи здійснені позивачкою в її інтересах та для неї особисто. У відповідачів є власний електричний лічильник та розводка електричних проводів по квартирі.

Це ж застереження стосується Звіту про використані Підрядником власні матеріали на загальну суму 7843,39 грн., з якої сума 240,00 за лампи та світильник (п.3.7) не має відношення до відповідачів.

Таким чином, вартість ремонту в приміщеннях загального користування квартири АДРЕСА_1 в інтересах відповідачів та позивачки за договором № 01 підряду на ремонт квартири від 27.06.2016р. складає суму 21905,94 грн., а саме: 2724,55 грн. - позивачка придбала будівельні матеріали та передала їх Підряднику; 7603,39 грн. - Підрядник використав при виконанні робіт по Договору власних матеріалів (7843,39 за мінусом 240,00 за мої лампи та світильник); грн.11418 гривень - вартість робіт (13098,00 за мінусом 1680,00 за мою електрику);160 гривень - ремонт лічильників гарячої та холодної води. З цієї суми 21905,94 грн. припадає на оплату: ОСОБА_1 (11/25) - 9638,62 грн. ОСОБА_2 (14/50) - 6133,67 грн. ОСОБА_3 (14/50) - 6133,67 грн.

З урахуванням часткової оплати відповідачами суми за ремонт в розмірі 1600,00 грн., загальна сума боргу відповідачів перед позивачкою складає: ОСОБА_2 - 5333,67 грн. (6133,67 - 800,00), ОСОБА_3 - 5333,67 грн. (6133,67 - 800,00).

Позивачка вважає, що такі витрати були необхідними витратами на утримання та збереження спільного майна, оскільки ці приміщення не були придатні для проживання без приведення їх в санітарно-гігієнічний стан та стан, придатний для проживання людини.

Даний висновок безперечно підтверджується актом технічного стану, складеного комісією ЖКВ ПАТ "ЗФЗ" (власника будинку) від 23.06.2016року.

13.10.2016року, позивачка власними коштами оплатила ремонт в квартирі та перерахувала на адресу ОСОБА_4 (Підрядника) на картку в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (рахунок отримувача № 2909590076601; код Банку 305749; код ЄДРПОУ 14352406; поточний рахунок № 26252027222902) трьома платежами загальну суму 16407,56 грн., а саме: за себе - 5740,22 грн. (квитанція № 112185 від 13.10.2016р.); за ОСОБА_2 - 5333,67 грн. (квитанція № 108495 від 13.10.2016р.); за ОСОБА_3 - 5333,67 грн. (квитанція № 108535 від 13.10.2016р.).

Отже, власними коштами, позивачка повністю розрахувалася за виконаний ремонт за себе та за обох відповідачів.

12.09.2016року, вона рекомендованим цінним листом звернулася до відповідачів з вимогою в порядку статті 530 ЦК України про негайну, але не пізніше 30.09.2016року, сплату на її користь кожному по 5333 (п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 67 коп. на рахунок у Орджонікідзевському відділенні філії "Запорізьке регіональне управління" ПуАТ КБ "ПриватБанк.

До вимоги було додано копії договору № 01 підряду на ремонт квартири від 27.06.2016р., акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по цьому договору, товарних чеків, видаткових накладних тощо на 18 аркушах.

17.10.2016року вимога з додатками була повернута позивачці поштою за закінченням терміну зберігання. Тому саме з цих підстав, вона змушена була звернуться до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні представник позивачки, який діяв за дорученням, копія якого є в матеріалах справи, наполягаю на фактах, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити вимоги свого довірителя, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на утримання та збереження майна, що є у спільній частковій власності: приміщень загального користування квартири АДРЕСА_1, в сумі 5333 (п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 67 коп., пропорційно частки відповідача (14/50) у цій власності, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на утримання та збереження майна, що є у спільній частковій власності: приміщень загального користування квартири АДРЕСА_1, в сумі 5333 (п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 67 коп., пропорційно частки відповідача (14/50) у цій власності. Судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, в сумі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., присудити на користь ОСОБА_1 з відповідачів.

При цьому представник позивача надав суду усі необхідні письмові докази в обґрунтування вимог позивача.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлялися згідно ч.9 ст.74 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їх участі не заявляли, заперечень проти позову не надавали.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, але вони виявилися марними.

Згідно із положенням статті 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомлені сторони без поважних причин, з урахуванням поважності або неповажності явки сторін до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, тому на підставі ст.169, 224 ЦПК України, за письмової згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, представлені ним на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які позивачка вважає достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, квартира розташована на 4 поверсі 4-ох поверхового будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 35,39 кв.м, в тому числі: одна кімната 15,45 кв.м.,друга кімната 19,94 кв.м., кухні 12,31 кв.м, вбиральні 0,96 кв.м, ванної кімнати 3,44 кв.м, коридору 5,71 кв.м. Загальна площа квартири 57,81 кв.м.

Позивачка є власником 11/25 частки вказаної квартири, їй належить одна кімната площею 15,45 кв.м.

Іншими співвласниками квартири є відповідачка ОСОБА_2, якій належить 14/50 частки та її донька відповідачка ОСОБА_3, якій належить 14/50 частки. Їм обом належить друга кімната площею 19,94 кв.м.

У загальному користуванні власників цієї квартири знаходяться: кухня № 4 площею 12,31 кв.м, ванна кімната № 5 площею 3,44 кв.м, туалет № 6 площею 0,96 кв.м, коридор № 1 площею 5,71 кв.м.

Згідно зіст. 360 ЦК Україниспіввласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними з спільним майном.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як слідує з статтей ЦК України, на яку і вірно посилається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, а саме ст.322 власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дана стаття встановлює презумпцію обов'язку власника, в т.ч. співвласника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню (експлуатації) своєї власності може створювати шкоду для інших осіб.

Договором або законом обов'язок з утримання майна власника може бути покладено на іншу особу. Таким чином, законом або договором тягар по утриманню може бути тимчасово перекладений на інших сторін, але з покладенням на власника обов'язку відшкодувати їм понесені витрати.

Судом не встановлено наявність інших договірних обов'язків співвласників по утриманню майна - даної квартири, а тому суд приходить до висновку про спільне зобов'язання щодо утримання нерухомого майна в рівних обов'язках щодо кожного співвласника.

Окрім того, за ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дана стаття визначає засади володіння, користування та розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, а відтак цей режим спільної власності ще більшою мірою "зв'язує" його учасників, ніж право спільної часткової власності, тобто за загальним правилом усі учасники мають одержати реальну можливість володіти та користуватися спільним майном у натурі. Інше правило може бути встановлено за домовленістю між ними. Отже, без існування такої домовленості, враховуючи те, що право спільної сумісної власності поширюється на усе майно, навіть без приблизного, ідеального визначення часток у праві на нього, кожен із співвласників може вимагати користування усім спільним майном, а як наслідок послуги, які не обліковуються засобами обліку та надаються для підтримання та експлуатації квартири, повинні оплачуватись спільно.

При цьому, дійсно дана стаття 369 ЦК України не визначає зобов'язань, що пов'язані із спільним майном, однак в даному випадку доцільна аналогія з нормами ст. ст. 360 ЦК, що регулюють відповідні відносини між учасниками спільної часткової власності і побудовані на принципах спільності прав та обов'язків співвласників, якщо їх набуття ґрунтується на спільному майні.

Серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Це ж і передбачає ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зважаючи на те, що відповідачі є співвласником квартири АДРЕСА_1, то на них законом покладений обов'язок брати участь у витратах по утриманню спільного з позивачем майна, зокрема щодо оплати комунальних послуг, які надаються до цієї квартири.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка запропонувала відповідачам направити на її адресу для проведення ремонту приміщень загального користування суму коштів, еквівалентну приблизно 8000 (вісім тисяч) гривень.

За погодженням з відповідачами, позивачка уклала з ОСОБА_4 (Підрядником) договір № 01 підряду на ремонт квартири від 27.06.2016р. - приміщень, що знаходяться в загальному користуванні власників квартири АДРЕСА_1, а саме: кухні № 4 площею 12,31 кв.м; ванної кімнати № 5 площею 3,44 кв.м; туалету № 6 площею 0,96 кв.м, коридорі № 1 площею 5,71 кв.м.; заміни вхідних дерев'яних дверей на металеві двері.

27.06.2016року, підрядник відразу ж приступив до роботи.

У період з 27.06.2016року по 05.07.2016року підрядник виготовив з власного матеріалу металеві двері, демонтував старі дерев'яні двері та здійснив монтаж нових, замінив унітаз, каналізаційні труби та поклав кахель в туалетній кімнаті на підлогу. Все це вартувало 8700 (вісім тисяч сімсот) гривень. Ця сума відповідачами не заперечувалася та визнавалася. ОСОБА_2 була дуже задоволеною низькою ціною за проведені роботи.

17.06.2016року, за кошти позивачки були відремонтовані лічильники гарячої та холодної води на суму 160 (сто шістдесят) грн.

Відповідно до Звіту про використання матеріалу від 03.09.2016р. позивачка передала Підряднику для виконання робіт за договором будівельних матеріалів на загальну суму 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 55 коп.

Водночас, Підрядник використав при виконанні робіт по Договору власних матеріалів на загальну суму 7843,39 грн.

Загальна вартість матеріалів, переданих позивачкою Підряднику, а також використаних при виконанні робіт по Договору власних матеріалів Підрядника по Договору складає 10567 (десять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 94 коп.

Згідно Акту № 01 від 01.09.2016р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 01 підряду на ремонт квартири від 27.06.2016р., вартість робіт склала 13098 (тринадцять тисяч дев'яносто вісім) гривень 00 коп.

Позивачкою зазначено, що з цього Акту відповідачі не повинні сплачувати роботи по електриці (п.1.2.2, 1.3.2) на суму 1680,00 грн., оскільки ці роботи здійснені позивачкою в її інтересах та для неї особисто. У відповідачів є власний електричний лічильник та розводка електричних проводів по квартирі.

Це ж застереження стосується Звіту про використані Підрядником власні матеріали на загальну суму 7843,39 грн., з якої сума 240,00 за лампи та світильник (п.3.7) не має відношення до відповідачів.

Таким чином, вартість ремонту в приміщеннях загального користування квартири АДРЕСА_1 в інтересах відповідачів та позивачки за договором № 01 підряду на ремонт квартири від 27.06.2016р. складає суму 21905,94 грн., а саме: 2724,55 грн. - позивачка придбала будівельні матеріали та передала їх Підряднику; 7603,39 грн. - Підрядник використав при виконанні робіт по Договору власних матеріалів (7843,39 за мінусом 240,00 за мої лампи та світильник); грн.11418 гривень - вартість робіт (13098,00 за мінусом 1680,00 за мою електрику);160 гривень - ремонт лічильників гарячої та холодної води. З цієї суми 21905,94 грн. припадає на оплату: ОСОБА_1 (11/25) - 9638,62 грн. ОСОБА_2 (14/50) - 6133,67 грн. ОСОБА_3 (14/50) - 6133,67 грн.

З урахуванням часткової оплати відповідачами суми за ремонт в розмірі 1600,00 грн., загальна сума боргу відповідачів перед позивачкою складає: ОСОБА_2 - 5333,67 грн. (6133,67 - 800,00), ОСОБА_3 - 5333,67 грн. (6133,67 - 800,00).

Відповідно до ч.4 ст.543 ЦК України виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Положеннями ст. 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесенні нею витрати на утримання та збереження майна, що є спільною частковою власністю.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заявлений позов підлягає до задоволення.

Крім тогою, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 551,20 грн., повязаних із сплатою судового збору та 2080 грн. за оплату послуг адвоката

На підставі ст.322, 360, 369, 509, 901, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. ст.88, 213-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (69032, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 понесені витрати на утримання та збереження майна, що є у спільній частковій власності: приміщень загального користування квартири АДРЕСА_1, в сумі 5333 (п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 67 коп., пропорційно частки відповідача (14/50) у цій власності.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 (69032, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 понесені витрати на утримання та збереження майна, що є у спільній частковій власності: приміщень загального користування квартири АДРЕСА_1, в сумі 5333 (п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 67 коп., пропорційно частки відповідача (14/50) у цій власності.

Судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, в сумі 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідачів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Добрєв М. В.