Постанова № 68136220, 03.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа№ 21/015-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Разіної Т.І.

Куксова В.В.

Представники:

Від Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України": Яковенко П.А.

Від КП "Управління житлово-комунального господарства": Мамаєв Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі №21/015-12

про визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 таким, що частково не підлягає виконанню

у справі за позовом Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"

про стягнення 2 105 824,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі № 21/015-12 у задоволенні заяви Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 таким, що частково не підлягає виконанню - відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю обумовлених ст. 117 Господарського процесуального кодексу України підстав для визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 року таким, що частково не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, заяву визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 таким, що частково не підлягає виконанню - задовольнити і визнати наказ таким, що не підлягає виконанню частково.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, зроблені судом в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи, оскаржувана апелянтом ухвала прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України підлягає визнанню таким, що частково не підлягає виконанню (а саме в частині 147 924,38 грн. пені, 76 282,35 грн. інфляційних втрат, 63 905,75 грн. 3% річних), оскільки обов'язок боржника зі сплати штрафних санкцій відсутній, оскільки відповідна заборгованість списана згідно з протоколом № 4, який надіслано стягувачу листом від 08.02.2012, і відповідний обов'язок боржника по їх сплаті є припиненим в силу набрання чинності Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 21/015-12 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі №21/015-12 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Сулім В.В., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі №21/015-12 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 26.06.2017.

26.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану апелянтом ухвалу - без змін, як таку, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ДП "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу наголошувало на тому, що рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2012 у справі №21/015-12, яке набрало законної сили і на примусове виконання якого видано відповідний наказ, перебував на виконанні у відділі ДВС Славутицького міського управління юстиції у Київській області, яким винесено постанову про закінчення відповідного виконавчого провадження ВП № 34532441 від 17.06.2016, яка є чинною. Таким чином, винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є обставиною, яка виключає подальше виконання оспорюваного наказу в силу закону (ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»), а тому правові підстави, визначені ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, для визнання наказу, таким, що не підлягає виконанню частково - відсутні. Крім того, у відзиві ДП "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" посилався на необхідність врахування при розгляді заяви і приписів п. 2.2 ст. 2, п. 2.5. Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", якими встановлено необхідність проведення звірки розрахунків та підписати акти, в яких зафіксувати суми заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерських обліках. Стягувач вказує, що комісія ним не створювалась, не проводилось звіряння розрахунків, не підписувались відповідні акти та не затверджувався протокол про списання заборгованості.

27.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт вказував на необхідності врахування наступних його доводів. Предметом позовних вимог у справі № 21/015-12 було стягнення з відповідача (боржника) згідно умов укладеного договору від 14.10.2010 заборгованості за поставлений протягом жовтня 2010 по грудень 2010 природний газ та штрафних санкцій, інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості. На дату набрання чинності Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" пеня, іфляційн втрати та 3% річних не були сплачені, проте, відповідні показники підлягали списанню відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Крім того, апелянт наголошував, що нарахування вказаних показників здійснено всупереч приписів чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.07.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017, у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №21/015-12.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2017 для розгляду справи №21/015-12 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Сулім В.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 прийнято справу № 21/015-12 до провадження колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Сулім В.В., Куксов В.В. для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2017, розгляд призначено на 18.07.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017, у зв'язку з перебуванням судді судді Суліма В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №21/015-12.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2017 для розгляду справи №21/015-12 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Куксов В.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 прийнято справу № 21/015-12 до провадження колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Куксов В.В., Разіна Т.І. для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2017, розгляд призначено на 03.08.2017.

В судовому засіданні 03.08.2017 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану ухвалу скасувати, заяву визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 таким, що частково не підлягає виконанню - задовольнити і визнати наказ таким, що не підлягає виконанню частково.

Представник Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в судовому засіданні 03.08.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану апелянтом ухвалу - без змін, як таку, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області від 26.03.2012 у справі №21/015-12 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення 2105824,25 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 817 711,77 грн. заборгованості, 147 924,38 грн. пені, 63 905,75 грн. 3% річних, 76282,35 грн. інфляційних втрат та 42 116,48 грн. судових витрат.

09.04.2012 судом на виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2012 року у справі №21/015-12 видано наказ, в якому вказано, що з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"(07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, ідентифікаційний код 31476318) підлягає стягненню на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 1 817 711 (один мільйон вісімсот сімнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 77 коп. заборгованості, 147 924 (сто сорок сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 38 коп. пені, 63 905 (шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 75 коп. 3% річних, 76 282 (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 42 116 (сорок дві тисячі сто шістнадцять) грн. 48 коп. судових витрат.

Відповідач у справі (боржник) - Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 року таким, що частково не підлягає виконанню, а саме: в частині 147 924,38 грн. пені, 76 282,35 грн. інфляційних втрат, 63 905,75 грн. 3% річних з моменту затвердження протоколу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" мотивована наступним. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який набрав чинності з 04.06.2011 року, його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

На підставі ст. 2 вказаного Закону підлягають списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом надату набрання чинності цим Законом.

- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, зазначеним в статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.5 вказаного Закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Даний порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Відповідно умов п. 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011, передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

На виконання вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", згідно з Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 Комунальне підприємство "Управління житлово- комунального господарства" м. Славутич було створено комісію по списанню заборгованості за спожитий природний газ. Протокол засідання комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ був затверджений директором Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич та підписаний ним 08.12.2011.

Таким чином, заявник зазначав, що фактичною датою списання заборгованості Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є 08.12.2011, та остаточно проведено списання на підставі отриманих позовних заяв відповідно 31.01.2012. Листом 09.12.2011 Комунальне підприємство "Управління житлово- комунального господарства" м. Славутич повідомило Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про списання заборгованості згідно з Протоколом № 3 від 08.12.2011. Відповідний лист зареєстровано за вх. № 18199/2 від 09.12.2011. Також, листом від 08.02.2012 було додатково повідомлено ДК "Газ України" та направлено протокол №4 про повне списання штрафних та фінансових санкцій.

Отже, на думку Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", наказ Господарського суду Київської області 21/015-12 від 26.03.2012 відповідно до вимог ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України підлягає визнанню таким, що частково не підлягає виконанню (а саме в частині 147 924,38 грн. пені, 76 282,35 грн. інфляційних втрат, 63 905,75 грн. 3% річних), оскільки обов'язок боржника зі сплати штрафних санкцій відсутній, оскільки відповідна заборгованість списана згідно з протоколом № 4, який надіслано стягувачу листом від 08.02.2012.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Відповідно до ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2012 у справі №21/015-12, яке набрало законної сили і на примусове виконання якого видано відповідний наказ, який перебував на виконанні у відділі ДВС Славутицького міського управління юстиції Київської області (нині - Славутинський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, далі - орган ДВС).

17.06.2016 державним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП № 34532441 за наказом Господарського суду Київської області від 09.04.2012 № 21/015-12 у зв'язку з тим, що "рішення виконано повно. повне фактичне виконання".

Виконавче провадження було закінчене на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а згідно з п. 2 вказаної статті, виконавчий документ надіслано до суду, що його видав, для приєднання до матеріалів справи.

Постанова про закінчення ВП № 34532441 від 17.06.2016 не оскаржувалась та відповідно є чинною на даний час, і доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з виснвоокм суду першої інстанції про те, що наказ Господарського суду Київської області від 09.04.2012 у справі № 21/015-12 на час звернення Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" до суду з заявою про визнання його таким, що частково не підлягає виконанню, та розгляду даної заяви судом першої інстанції, виконаний згідно з постановою про закінчення ВП № 34532441 від 17.06.2016. При цьому, у встановленому процесуальним законом порядку боржником жодних вимог про повернення виконаного за наказом - не заявлено.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником у заяві ставиться питання про встановлення судом факту відсутності відповідного обов'язку щодо сплати 147924,38 грн. пені, 76282,35 грн. інфляційних збитків, 63905,75 грн. 3% річних з моменту затвердження Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" м. Славутич Протоколу № 3 від 08.12.2011 про списання заборгованості та списання за Протоколом № 4 від 08.12.2011 спірних штрафних та фінансових санкцій, про що повідомлено Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" листом від 08.02.2012.

Боржник стверджує, що ним виконано заходи, передбачені Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", згідно з Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011, що з огляду на ст.ст. 1, 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який вступив в дію 04.06.2011, є підставою для списання його заборгованості за природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, та заборгованості (у тому числі встановленої судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індексу інфляції), які нараховані підприємствам, зазначеним в статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплаченої станом на дату набрання чинності цим Законом.

З огляду на обставини справи, спірні штрафні санкції нараховані на заборгованість за газ, спожитий протягом 2010 року до 01.01.2011, що підпадає під дію наведеного Закону.

З огляду на фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для списання спірної заборгованості існували з 08.02.2012, тобто з моменту затвердження Протоколу № 4 та його надання стягувачу. Проте, оцінка підстав відповідного списання та відсутності у боржника обов'язку сплати 147 924,38 грн. пені, 63 905,75 грн. 3% річних, 76282,35 грн. інфляційних втрат, як і оцінка підстав їх нарахування, мала б здійснюватись під час розгляд у спору по суті заявлених позовних вимог в межах відповідного судового розгляду, а на стадії розгляду заяви в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник на підтвердження факту надання стягувачу Протоколу № 3 та Протоколу № 4 щодо списання штрафних та фінансових санкцій надав супровідні листи з відмітками на них «від руки» «вх. 1101 від 01.02.2011» та «вх.. № 18199/2 від 09.12.2011». При цьому, сторони не заперечують проти наявності відповідних протоколів, а суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини надання вказаних протоколів боржником стягувачу не впливають на дослідження обставин справи в контексті заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково на даній стадії судового процесу у відповідності до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, оскільки боржник заперечує саме факт правомірності нарахування відповідних показників пені, 3% річних та інфляційних втрат. За наведених підстав не приймаються судом апеляційної інстанції і посилання стягувачана те, що комісія з спиання ним не створювалась, не проводилось звіряння розрахунків, не підписувались відповідні акти та не затверджувався протокол про списання заборгованості.

Доводи апелянта в додаткове обґрунтування апеляційної скарги про те, що предметом позовних вимог у справі № 21/015-12 було стягнення з відповідача (боржника) згідно умов укладеного договору від 14.10.2010 заборгованості за поставлений протягом жовтня 2010 по грудень 2010 природний газ та штрафних санкцій, інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, а на дату набрання чинності Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" пеня, іфляційн втрати та 3% річних не були сплачені, проте, вказані показники підлягали списанню відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з заявою боржник посилався на ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який набрав чинності 04.06.2011, дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.2. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено списання, що заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п 2.5. Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованість підлягає списанню відповідно до цього Закону та здійснюється це у порядку (894-2011-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому наказ у даній справі не підлягає виконанню в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних.

Як було встановлено судом у рішенні по даній справі, на виконання якого видано наказ, від що поставка відповідачу здійснювалась у період з 31.10.2010 по 31.12.2010. Отже, заборгованість не могла обліковуватись станом на 01.01.2010,а відповідно п. 4.1. договору, останній розрахунок здійснювався до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тому період прострочення оплати за поставку здійснену у грудні, розпочався 21.01.2011.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у даній справі по суті позовних вимог тривало в період з 23.02.2012 по 26.03.2012, і відповідач не був позбавлений можливості і права надати відповідні докази щодо списання заборгованості, які безпосередньо впливали на результат вирішення спору, до прийняття рішення у справі. Однак, відповідні докази без поважних причин не були надані під час вирішення спору, перегляду судового рішення в апеляційному порядку та численного оскарження дій державного виконавця. Боржником вперше про відповідні докази заявлено після виконання судового рішення лише в квітні 2017 року, тобто більш ніж через п'ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частиною 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" надано роз'яснення щодо підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку статті 117 ГПК України. Відповідно до цих роз'яснень вказана стаття містить лише дві такі підстави, а саме:

- якщо судовий наказ видано помилково;

-якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи існування підстав для списання штрафних санкцій на момент розгляду спору по суті, відсутні підстави стверджувати, що обставини щодо відсутності чи припинення обов'язку боржника виникли під час виконання наказу суду, а подана заява спрямована на зміну результату вирішення спору (судового рішення), що не допускається в межах ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідна норма ст. 117 Господарського процесуального кодексу України регулює лише процесуальні питання, пов'язані з виконанням вже прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. Однак, в межах відповідної процесуальної норми не можуть встановлюватись обставини, які по суті змінюють судове рішення.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що боржник, за наявності підстав для списання заборгованості в разі, якщо таке списання не визнається і не здійснюється стягувачем, може звернутись до суду за захистом свого права і судове рішення з відповідного спору може бути нововиявленою обставиною для перегляду судового рішення про стягнення заборгованості, і його не позбавлено права звернутися у встановленому процесуальним законом поряду з відповідною заявою.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 року таким, що частково не підлягає виконанню, а тому заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про визнання наказу Господарського суду Київської області №21/015-12 від 09.04.2012 таким, що частково не підлягає виконанню, а висновки суду першої інстанції в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та наявним у справі матеріалам.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування ухвали Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі №21/015-12 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі №21/015-12.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, а тому ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі №21/015-12 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2017 у справі №21/015-12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 21/015-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Т.І. Разіна

В.В. Куксов