Постанова № 68136218, 01.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/6454/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мартюк А.І.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковтонюк Ю.А. довіреність № б/н від 07.12.16

від відповідача: Матвієнко Я.С. адвокат згідно договору №6454 від 11.05.17р. про надання правової допомоги

від відповідача: Матохнюк А.А. довіреність № 1 від 05.01.17

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року

у справі № 910/6454/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби

про стягнення 647 406,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 647 406,00 грн. (т. І, а.с.6-11).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки №ЦХП-01-06413-01 від 17.10.2013 р. з оформлення первинних документів, що було встановлено за результатами проведеної Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., позивачем були понесені збитки у вигляді штрафів та пень на загальну суму 647 406,00 грн., які останнім заявлені до стягнення з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі № 910/6454/17 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" відмовлено (т.IІІ, а.с.239-245).

03 липня 2017 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі №910/6454/17, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2017 року апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі №910/6454/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Сітайло Л.Г.

10 липня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі №910/6454/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Сітайло Л.Г. та призначено до розгляду на 01 серпня 2017 року.

13 липня 2017 року ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі №910/6454/17, в якій просить зазначене рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким встановити, що Державне підприємство мате ріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" є неналежним позивачем у даній справі у зв'язку з наявністю у нього правонаступника - ПАТ "Українська залізниця", а також стягнути з Держав ного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 64 740,70 грн.

Згідно п.п.2.3.44 п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 20 липня 2017 року, апеляційна скарга ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 у судовій справі № 910/6454/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Сітайло Л.Г.

20 липня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 р. у справі № 910/6454/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Сітайло Л.Г. та призначено до розгляду на 01 серпня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31 липня 2017 року, у зв'язку з перебування судді Сітайло Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду апеляційних скарг у справі №910/6454/17, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мартюк А.І.

01 серпня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 р. у справі № 910/6454/17 об'єднано для спільного розгляду та прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мартюк А.І.

У судовому засіданні 01 серпня 2017 року представник Державного підприємстві матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представники ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" у судовому засіданні 01 серпня 2017 року надали пояснення, в яких підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким встановити, що Державне підприємство мате ріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" є неналежним позивачем у даній справі у зв'язку з наявністю у нього правонаступника, а також стягнути з позивача" на користь відповідача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 64 740,70 грн.

Представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у судове засідання 01 серпня 2017 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0411618418936 (т.IV, а.с. 58).

Враховуючи викладене, а також те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, і неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

17 жовтня 2013 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - позивач), як замовником та ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" (далі - відповідач), як постачальником укладено Договір поставки №ЦХП-01-06413-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в Специфікації, яка невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (т.І, а.с.16-21).

Найменування продукції: частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом (електрощітки) (п. 1.2 Договору).

17 жовтня 2013 року сторонами підписано Специфікацію № 1 на суму 2301885,00 грн. (т.І, а.с. 22).

31 грудня 2013 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відповідно до умов якої включено до вказаного Договору Специфікацію № 2, внесено зміни до п. 4.3 шляхом збільшення суми договору до 2301885,00 грн. та п. 13.7 Договору шляхом подовження його дії до 07.03.2014 р. (т.І, а.с. 24, 25).

За змістом п. 4.3 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2013 р. загальна сума даного договору на момент його підписання складає 2301885,00 грн., крім того ПДВ - 460 377,00 грн., всього - 2762262,00 грн.

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р. про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. (т.І, а.с. 26-т.ІІ, а.с. 245).

Вказаною перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських відносин ДП "Укрзалізничпостач" з ТОВ "ТД "Енергетичне машинобудування" з огляду на відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від відповідача, а відповідно позивачем в порушення норм податкового законодавства безпідставно віднесено до складу витрат не підтверджені первинними документами, які б мали юридичну силу витрати, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 р.:

- № 0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201641281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134427521,00 грн. та застосовано штрафно санкції з цього податку в сумі 67213760,50 грн. (т.ІІ, а.с. 248, 249);

- № 0000444201, яким збільшено ПДВ в сумі 169543906,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 113029271,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку в сумі 56514635,05 грн. (т.ІІ, а.с. 246, 247);

- № 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398347,89 грн., з них за основним платежем в розмірі 227426,84 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн. (т.ІІ, а.с. 250, 251-252, 253);

- № 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн. (т.ІІ, а.с. 256, 257).

07 червня 2016 року міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників виставлено позивачу Податкову вимогу № 77-18 щодо податкового боргу по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 201639237,56 грн., з яких 134425477,06 грн. основного платежу та 67213760,50 грн. штрафних санкцій, а також щодо ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг і т.д.) на суму 166314068,83 грн., з яких 109799433,33 грн. основного платежу та 56514635,50 грн. штрафних санкцій (т.ІІ, а.с. 258).

26 січня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/14818/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 р., відмовлено у задоволені позову Державної адміністрації залізничного транспорту України Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000444201, №0000454201, №0000464201, №0000484201 (т.ІІ, а.с. 259-278, 279-285, 286-291).

09 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією у який з посиланням на те, що відповідачем було невірно оформлено товаросупровідні документи просив відшкодувати нараховані позивачу штрафні санкції у сумі 455581,00 грн. (п. 10.7 Договору) та 191824,00 грн. яка відповідає розміру невизнаного ДФС податкового кредиту (т.ІІ, а.с. 292-294, 295-297).

У зв'язку з незадоволення відповідачем претензії позивача, останній з посиланням на п. 10.7 Договору та те, що неправильне заповнення відповідачем первинних документів на поставку товару, стало підставою для донарахування сум податкових платежів та штрафних санкцій органом ДФС, яким визначено відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання товару від відповідача звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 647406,00 грн.

За розрахунком позивача, існують підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 647406,00 грн., з яких 191824,00 грн. - сума невизнаного податкового кредиту; 239780,00 грн. - сума донарахованого податку на прибуток; 215802,00 грн. - сума штрафних санкцій, що нараховані відповідно до податкових повідомлень-рішень.

Щодо вказаних обставин слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статі 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Частина 1 статті 218 ГК України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.1 Договору: "приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної або акту прийому-передачі, підписаного представником постачальника, який замовник повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної; товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують, якісь продукції, зазначених п. 2.2 договору; пакувальних аркушів (при наявності). /…/ Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення."

Згідно з п. 10.7 Договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі.

На підставі видаткових накладних №111 від 18.11.2013 р., №1 від 10.01.2014 р. та №25 від 25.02.2014 р. відповідач передав, а позивач (в особі представника за довіреністю) прийняв товар на загальну суму 2762262,00 грн. (т.ІІІ, а.с. 89, 94, 100).

Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень, що свідчить про те, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем договірного зобов'язання.

Про відсутність зауважень щодо наданих відповідачем документів свідчать також штампи складу позивача завірені підписами вантажоодержувача на товарно-транспорних накладних (т.ІІІ, а.с. 90, 95, 101-102).

Слід зазначити, що акт перевірки №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р., на який у підтвердження допущення відповідачем порушення умов Договору посилається позивач, складено саме за результатами перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., і саме через недотримання таких вимог саме позивача притягнуто до відповідальності відповідно до податкових повідомлень-рішень.

При цьому виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог податкового законодавства, та не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов Договору, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.

Крім того, у абзаці7 п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" (далі - постанова пленуму № 18) зазначено, що: "господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини."

Враховуючи викладене та те, що позивач самостійно кваліфікує суму заявлених до стягнення позовних вимог як втрату вигід внаслідок непередбачених витрат (за доводами позивача вказана сума є додатковими витратами на збільшення вартості продукції, що призвело до втрати права на податковий кредит), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення з відповідача грошові кошти за своєю правовою природою є збитками, завданими неналежним виконанням зобов'язань за Договором.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 ЦК України).

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 р. у справі №3-18гс15.

Враховуючи те, що позивачем не доведено усіх умов для виникнення відповідальності за завдання збитків, а саме: не доведено протиправної поведінки відповідача, наявності заподіяної шкоди (тобто, понесення фактичних витрат), причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наявністю збитків у позивача, не доведено вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання позивача на акт перевірки та податкові повідомлення-рішення в обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача 647 406,00 грн., не підтверджують наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, та свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та спростовують доводи апеляційної скарги позивача.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що позивач є неналежним позивачем у справі у зв'язку з наяв ністю правонаступника - ПАТ "Українська залізниця" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 22.07.2014 р. знаходиться у стані припинення (т.ІІ, а.с. 299-307).

Відповідно до наявного у матеріалах справи Зведеного передавального акту від 06.08.2015 р., затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.215 р. голова та члени комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця" (серед яких і голова комісії з реорганізації ДП "Укрзалізничпостач"), керуючись ст. 107 ЦК України склали цей акт та підтвердили вартість і склад активів та зобов'язань та при цьому зазначили, що "правонаступництво щодо усього майна, усіх прав та обов'язків після реорганізації шляхом злиття переходять до ПАТ "Українська залізниця" (т.ІІІ, а.с. 62-77).

Тобто у вказаному зведеному передавальному акті визначено, що правонаступництво щодо усього майна, усіх прав та обов'язків в т.ч. позивача переходять до ПАТ "Українська залізниця" тільки після реорганізації шляхом злиття.

Поряд з цим, доказів внесення відомостей про припинення юридичної особи позивача станом на момент звернення з позовом, або подання апеляційної скарги матеріали справи не містять, як не містять і проміжного балансу позивача чи складеного та погодженого у встановленому законом порядку передавального акту, з якого можливо б було достименно встановити правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" щодо прав і обов'язків позивача за Договором поставки № 18ХП-01-06413-02 від 17.10.2013 р.

При цьому, у абзацах 1, 6 п. 4.7. постанови пленуму № 18 зазначено, що: "/…/ відповідно до ч. 7 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку."

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача про те, що позивач є неналежним позивачем у справі.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача в частині розподілу судових витрат на послуги адвоката з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем заявлено клопотання про покладення на позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 64 740,70 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

На підтвердження надання адвокатських послуг, представником відповідача долучено до матеріалів справи копію укладеного між відповідачем та адвокатом Матієвою Я.С. Договору про надання правової допомоги №6454 від 11.05.2017 р. (т.ІІІ, а.с. 24).

За змістом п. 2.1. Договору про надання правової допомоги оплата за цим договором відбувається на умовах 100% передоплати на рахунок адвоката.

Відповідно до п. 2.2. Договору про надання правової допомоги розмір оплати за надані послуги складає 64 740,70 грн.

В підтвердження оплати послуг адвоката до клопотання додано засвідчені відтиском печатки адвоката копії прибуткових касових ордерів (т.ІІІ, а.с. 228-231) та квитанцій до прибуткових касових ордерів (т.ІІІ, а.с. 225-227) на загальну суму 64 740,70 грн.

При цьому, у п. 1.2. Договору визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у господарській справі № 910/6454/17 /…/, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, у т.ч.: - приймати участь у судових засіданнях без особистої участі клієнта; /…/ - подавати (підписувати) апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, подавати (підписувати) інші документи до суду.

Адвокат за цим договором представляє інтереси клієнта при розгляді справи № 910/6454/17 у всіх судових інстанціях до ухвалення остаточного судового рішення (п. 1.4 Договору про надання правової допомоги).

Отже, умовами зазначеного договору передбачено представлення адвокатом інтересів відповідача при розгляді справи № 910/6454/17 у всіх судових інстанціях до ухвалення остаточного судового рішення, а рішення суду першої інстанції до набрання ним законної сили статусу остаточного не має Відповідно, Договір про надання правової допомоги ще перебуває у стані виконання.

Крім того, за змістом п. 2.3 вказаного Договору виконання умов договору підтверджується актом виконаних робіт/послуг, який укладається сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

Таким чином, саме акт виконаних робіт/послуг згідно з умовами укладеного між відповідачем та адвокатом договору є підтвердження факту належного виконання умов такого договору та надання адвокатом правової допомоги і представництва інтересів відповідача під час розгляду справи №910/6454/17 у всіх судових інстанціях до ухвалення остаточного судового рішення.

Проте, акту виконаних робіт/послуг, складеного на підтвердження належного надання ним послуг за договором про надання правової допомоги №6454 від 11.05.2017 р., ані суду першої, ані апеляційної інстанції відповідачем надано не було, що унеможливлює покладення на позивача відповідних витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 р. у справі № 910/6454/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційні скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі № 910/6454/17 задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг, згідно зі ст. 49 ГПК України покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі № 910/6454/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі № 910/6454/17 залишити без змін.

3. Справу №910/6454/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.І. Мартюк