Постанова № 68136072, 03.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа № 917/426/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря Казакової О.В.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 185 від 30.09.2016, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Лохвицькому районному суді Полтавської області;

відповідача - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2101П/3-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16 травня 2017 року в справі № 917/426/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", м. Заводське Лохвицького району Полтавської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", м. Гадяч Полтавської області;

про стягнення 96890,09 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ПрАТ "Райз-Максимко" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Гадячсир" про стягнення 96890,09 грн за молочну сировину, поставлену за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л у період з 01.10.2016 по 30.11.2016, з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленої молочної сировини.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.05.2017 у справі № 917/426/17 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96890,09 грн заборгованості за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує неврахуванням позивачем оплати, проведеної по платіжному дорученню № 13460 від 13.10.2016 на суму 100000,00 грн за поставлену молочну сировину по договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л, та неотриманням рахунків-фактури на оплату поставленої молочної сировини та актів звірки взаєморозрахунків на спірну заборгованість. З посиланням на Інструкцію про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженої Наказом Міністерства Аграрної Політики України від 01.07.2002 р. № 176 зазначає про відсутність первинних документів в підтвердження передання покупцеві сировини за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л за спірний період.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 у справі № 917/426/17 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2017 о 09:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 задоволено клопотання представника позивача щодо його участі в судовому засіданні у справі № 917/426/17 в режимі відеоконференції, доручено Лохвицькому районному суду Полтавської області забезпечити проведення судового засідання від 25.07.2017 у справі № 917/426/17в режимі відеоконференції.

Представник позивача 21.07.2017 за вх. № 7644 та 24.07.2017 за вх. № 7720 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що в платіжному дорученні № 13460 від 13.10.2016 на суму 100000,00 грн в призначенні платежу відповідачем не зазначено період, за який проводиться оплата, тому зазначені кошти позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за попередній період. Факт передання покупцеві сировини на підставі умов договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л підтверджується товаророзпорядчими документами, а саме: приймальними квитанціями форми № 3-ПК (МС) на закупівлю молочної сировини № 8 від 31.10.2016 (за період з 01.10.2016 по 31.10.2016) та № 5 від 30.11.2016 (за період з 01.11.2016 по 31.11.2016), які є підставою для виникнення обовязку замовника щодо здійснення оплати за отриману молочну сировину.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 за клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день, з метою забезпечення повного, всебічного та обєктивного дослідження матеріалів справи, відкладено розгляд апеляційної скарги на 03.08.2017 о 10:30 год., доручено Лохвицькому районному суду Полтавської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Зобовязано позивача надати розрахунок заборгованості, з урахуванням оплати, проведеної замовником по платіжному дорученню № 13460 від 13.10.2016 на суму 100000,00 грн; пояснення щодо надсилання постачальнику рахунків-фактури на оплату поставленої продукції та документів в підтвердження передачі сировини по договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л.

Судове засідання 03.08.2017 відбулось в режимі відеоконференції.

Представник позивача на вимогу суду апеляційної інстанції 02.08.2017 за вх. № 8141 факсограмою надіслав письмові пояснення по справі з докладним розрахунком заборгованості, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач свого представника в судове засідання 03.08.2017 не направив, 02.08.2017 за вх. № 8133 факсограмою надіслав клопотання, в якому просить подовжити строк розгляду справи на 15 днів та відкласти розгляд справи на іншу дату, у звязку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні через знаходженням на лікарняному.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2017 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників однієї зі сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, відповідач мав право забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні 03.08.2017 іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Однак відповідач своїм правом брати участь в судових засіданнях при розгляді апеляційної скарги двічі не скористався, не здійснив заходів щодо направлення свого представника в судові засідання з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, позиція відповідача по справі достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, судова колегія апеляційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про подовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи, у звязку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.07.2016 між ПрАТ "Райз-Максимко" (постачальником) та ТОВ "Гадячсир" (покупцем) укладено договір поставки № 198-Л, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю молочну сировину, а саме: молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню (далі молоко), відповідно до усного та/або письмового (в тому числі отриманого за допомогою інформаційно-комунікаційних систем) замовлення покупця, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати молоко на умовах та в порядку, визначеному цим договором (а.с. 49-52).

Згідно з пп. 1.2. 4.2 зазначеного договору, кількість поставленого молока зазначається у товарно-транспортній накладній Ф1-ТН (ТТН) та спеціалізованій товарній накладній на перевезення молока за формою № 1 ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 457 від 01.12.2015, та ціна поставленого молока зазначається у протоколах погодження цін (додаток № 1), які після погодження в порядку, передбаченому цим договором, належного оформлення та підписання, є невід'ємною частиною даного договору. На кожну партію молока виписується товарна накладна та товарно-транспортна накладна Ф1-ТН із заповненням усіх реквізитів щодо кількості та якості молока.

У відповідності до п. 3.1.4 договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л, постачальник зобовязаний в день поставки молока/партії молока надати покупцю: товарно-транспортну накладну, товарну накладну та рахунок-фактури.

В п. 3.2.5 зазначеного договору сторони визначили обовязок покупця підписати та повернути постачальнику його примірники товарно-транспортної накладної та товарної накладної протягом 3-х днів з моменту поставки молока за цими накладними, а примірники видаткової накладної - протягом 3-х робочих днів з моменту їх отримання.

У відповідності до пп. 3.2.4, 4.4 договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л, покупець не пізніше третього числа місяця наступного за звітним на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини виписує та надає постачальнику приймальну квитанцію за формою № 3-ПК (МС), в якій вказуються кількість та вартість молочної сировини та інші реквізити передбачені законодавством.

Позивач на виконання умов договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л в період з 01.10.2016 по 30.11.2016 поставив відповідачу молочну сировину на загальну суму 1647068,65 грн, в тому числі: на суму 1589732,35 грн за період з 01.10.2016 по 31.10.2016 та на суму 57336,30 грн за період з 01.11.2016 по 31.11.2016.

Поставка молочної сировини відповідачу підтверджується виписаними у відповідності до пп. 3.2.4, 4.4 договору приймальними квитанціями на закупівлю молочної сировини за формою № 3-ПК (МС) № 8 від 31.10.2016 на суму 1589732,35 грн (за період з 01.10.2016 по 31.10.2016) та № 5 від 30.11.2016 на суму 57336,30 грн (за період з 01.11.2016 по 31.11.2016), які підписані з боку позивача керівником, а з боку відповідача керівником та головним бухгалтером, та засвідчені печатками сторін (а.с. 53-54), а також податковими накладними позивача № 133/2/14 від 10.10.2016, № 238/2/14 від 20.10.2016, № 441/2/14 від 31.10.2016 та № 84/2/14 від 01.11.2016 (а.с. 135-142).

Таким чином відповідач в апеляційній скарзі безпідставно зазначає про відсутність первинних документів в підтвердження передання покупцеві сировини за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л за спірний період та посилається на Інструкцію про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженої Наказом Міністерства Аграрної Політики України від 01.07.2002 р. № 176 Про затвердження інструкцій та форм первинного обліку з урахуванням вимог ДСТУ 3662-97 Молоко коровяче незбиране. Вимоги при закупівлі.

У відповідності до ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення та складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 3 Інструкції щодо заповнення прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма № 3-ПК (МС), затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 457 від 01.12.2015 Про затвердження форм первинного обліку та інструкцій щодо їх заповнення, прийомна квитанція товаророзпорядчий документ, у якому приймальник на підставі Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Сторони в договорі поставки від 12.07.2016 № 198-Л передбачили оформлення факту передачі покупцю молочної сировини підписанням товарно-транспортної накладної, товарної накладної та видаткової накладної, також складанням покупцем приймальної квитанції на підставі зазначених товарних накладних.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за формою № 3-ПК (МС) № 8 від 31.10.2016 та № 5 від 30.11.2016 з боку відповідача засвідчені особистими підписами керівника та головного бухгалтера та засвідчені печаткою відповідача.

Враховуючи викладене, надані позивачем до позовної заяви первинні документи (приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за формою № 3-ПК (МС) є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту поставки молочної сировини відповідачу по договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л за період з 01.10.2016 по 30.11.2016.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність належних доказів передання покупцеві сировини за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л за спірний період є безпідставним. Тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлений обовязок покупця щодо оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.3.2 договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л сторони передбачили, що передача постачальником передплаченої покупцем партії молока/молока проводиться протягом 1 календарного дня з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору, 100% попередня оплата замовленого молока проводиться покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за молочну сировину, поставлену за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л в період з 01.10.2016 по 30.11.2016, на загальну суму 1550178,56 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви платіжними дорученнями (а.с. 58-85), у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по договору поставки № 198-Л від 12.07.2016 в сумі 96890,09 грн.

Таким чином, частково розрахувавшись за молочну сировину, поставлену за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л в період з 01.10.2016 по 30.11.2016, на загальну суму 1550178,56 грн, відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив отримання молочної сировини у спірний період та виникнення у нього зобовязання щодо оплати отриманої молочної сировини.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 14.02.2017 цінним листом з повідомленням про вручення направив на адресу відповідача претензію від 10.02.2017 за вих. № 26 з вимогою оплатити заборгованість за договором поставки № 198-Л від 12.07.2016 в сумі 96890,09 грн та повернути позивачу підписані відповідачем примірники товарних накладних, товарно-транспортних накладних Ф1-ТН та видаткових накладних за період з 01.10.2016 по 30.11.2016. До зазначеної претензії позивач надав підписані позивачем рахунки на оплату молока, видаткові накладні на поставку молока та акт звірки взаємних розрахунків, а саме:

- оригінали рахунків на оплату молока за договором поставки № 198-Л від 12.07.2016 на загальну суму 1647068,65 грн, а саме: від 10.10.2016 № 98 на суму 464210,44 грн; від 20.10.2016 № 10662 на суму 505502,02 грн; від 31.10.2016 № 11375 на суму 620019,89 грн та від 01.11.2016 № 12026 на суму 57336,30 грн;

- оригінали видаткових накладних на поставку молока за договором поставки № 198-Л від 12.07.2016 на загальну суму 1647068,65 грн, а саме: від 10.10.2016 № 98 на суму 464210,44 грн; від 20.10.2016 № 10662 на суму 505502,02 грн; від 31.10.2016 № 11375 на суму 620019,89 грн та від 01.11.2016 № 12026 на суму 57336,30 грн;

-два оригінала акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2016 по 10.02.2017 за договором поставки № 198-Л від 12.07.2016 (а.с. 86-99).

Надсилання зазначеної претензії на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією від 14.02.2017 про надсилання цінного листа № 3720043235129 та описом вкладення у цінний лист з повідомленням про вручення від 14.02.2017 (а.с. 99).

Як вбачається з інформації, розміщеній на офіційному Інтернет-сайті УДППЗ УКРПОШТА, відправлення № 3720043235129 вручене адресату (відповідачу) особисто 23.02.2017 обєктом поштового звязку ГАДЯЧ з індексом 37300.

Отже посилання відповідача на неотримання рахунків-фактури на оплату поставленої молочної сировини та актів звірки взаєморозрахунків з позивачем на спірну заборгованість є безпідставним. Тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідач на претензію позивача відповіді не надав, заборгованість за договором поставки № 198-Л від 12.07.2016 в сумі 96890,09 грн не погасив.

Згідно з пп. 7.2, 8.1 договором поставки № 198-Л від 12.07.2016, строк дії договору закінчується 31.12.2016, а в частині розрахунків за поставлене по договору молоко до моменту остаточного розрахунку.

На момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 16.05.2017 у справі № 917/426/17 відповідач не здійснив оплату за поставлений товар в сумі 96890,09 грн.

Судова колегія відхиляє посилання відповідача на неврахування оплати, проведеної по платіжному дорученню № 13460 від 13.10.2016 на суму 100000,00 грн за поставлену молочну сировину по договору поставки від 12.07.2016 № 198-Л, оскільки відповідачем в зазначеному платіжному дорученні в призначенні платежу не міститься інформація про попередню оплату за поставку молока за спірний період з 01.10.2016 по 30.11.2016, та взагалі не зазначено період, за який проводиться оплата, тому позивач правомірно зарахував кошти, сплачені по платіжному дорученню № 13460 від 13.10.2016 на суму 100000,00 грн, в рахунок погашення заборгованості за попередній період.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Полтавської області про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 96890,09 грн за молочну сировину, поставлену за договором поставки від 12.07.2016 № 198-Л у період з 01.10.2016 по 30.11.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобовязаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16 травня 2017 року в справі № 917/426/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.