Постанова № 68136070, 02.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р. Справа № 922/1988/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І.,

при секретарі Казаковій О.В.,

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 дов. б/н від 22.06.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1946 Х/3) та позивача (вх. №1947 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 у справі № 922/1988/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки Дергачівського району Харківської області

про стягнення 215 986 969,02 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" (відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 102588503,36 грн., штраф у розмірі 45804866,32 грн., 3% річних в розмірі 6470597,38 грн. та 61123001,96 грн. збитків від інфляції за неналежне виконання ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 85/15-ПР від 19.12.2014, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2017 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 61123001,96 грн., 3% річних у розмірі 6470597,38 грн., а також суму судового збору в розмірі 206700,00 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 102588503,36 грн. та штрафу в розмірі 45804866,32 грн. - відмовлено.

Відповідач, ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5", із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 61123001,96 грн. та 3% річних у розмірі 6470597,38 грн., провадження у справі в цій частині припинити. В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що спірні суми інфляційних та 3% річних є списаними з 30.11.2016 у відповідності до приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIIІ, а відтак, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення предмет спору був відсутній.

Позивач, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", із рішенням також не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення місцевого господарського суду, порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 102588503,36 грн. та 7% штрафу в розмірі 45804866,32 грн., прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача на користь позивача вказані суми, в іншій частині рішення суду залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що штрафні санкції нараховані позивачем на поточні зобовязання боржника, на які дія мораторію не розповсюджується, тому судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовано положення ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі №922/1988/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 у справі №922/1988/16 в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 61123001,96 грн. та 3% річних в розмірі 6470597,38 грн., скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким провадження у справі припинено. В іншій частині (в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 102588503,36 грн. та штрафу в розмірі 45804866,32 грн.) рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2017 у справі № 922/1988/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 922/1988/16 скасовано (в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 61 123 001 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 6 470 597 грн. 38 коп.). Справу № 922/1988/16 (в частині розгляду позовних вимог про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України": 61 123 001 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 6 470 597 грн. 38 коп.) передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 922/1988/16 залишено без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 розгляд справи призначено на 12.07.2017.

10.07.2017 від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 у справі №922/1988/16 в частині стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 61 123 001 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 6 470 597 грн. 38 коп., прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, в доповненні до апеляційної скарги відповідач зазначив, що річними загальними зборами підприємства відповідача 25.04.2017 було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та зміну найменування з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5", про що 04.05.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні зміни (Витяг № НОМЕР_1 від 15.06.2017).

Судом встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5".

Судом взяті до уваги рекомендації, викладені у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, відповідно до яких господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне змінити найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 05471230) на Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (62371, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 05471230).

В судовому засіданні 12.07.2017 оголошено перерву до 02.08.2017.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 85/15-ПР (з Додатковими угодами до нього), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Строк дії Договору встановлений з 01.01.2015 року до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений газ - до повного погашення заборгованості.

Пункт 1.2. спірного Договору встановлено, що природний газ використовується покупцем виключно для власних потреб та покупець є кінцевим споживачем.

У п.п. 6.1, 7.2 цього Договору, сторонами погоджено порядок та строки передачі та розрахунків за поставлений товар, а також можливість стягнення крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу, а понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу .

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - лютого, вересня - грудня 2015 року поставлено ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" імпортований природний газ на загальну суму 874 404 258 грн. 52 коп., що підтверджується ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками без будь-яких зауважень та заперечень.

Оплата за прийнятий газ була здійснена ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в повному обсязі, проте з порушенням встановлених у Договорі строків, внаслідок чого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано (відповідно до п.6.1 Договору) пеню в розмірі 102 588 503 грн. 36 коп., штраф в розмірі 45 804 866 грн. 32 коп., 3% річних в розмірі 6 470 597 грн. 38 коп. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 61 123 001 грн. 96 коп.

Вищевказані обставини щодо стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

За результатами розгляду цієї справи, рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2017 у справі № 922/1988/16 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково; присуджено стягнути з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 61 123 001 грн. 96 коп., 3 % річних у розмірі 6 470 597 грн. 38 коп., а також суму судового збору у розмірі 206 700 грн. 00 коп.; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 102 588 503 грн. 36 коп. та штрафу у розмірі 45 804 866 грн. 32 коп. відмовлено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (зокрема ч.3 ст.7 цього Закону), оскільки стосовно відповідача відсутнє рішення керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженої ним посадової особи про включення або про відмову у включенні ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Рішення про відмову в частині стягнення пені у розмірі 102 588 503 грн. 36 коп. та штрафу у розмірі 45 804 866 грн. 32 коп. місцевим господарським судом мотивовано тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 у справі №23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, інші.

Під час апеляційного провадження, за результатами якого постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 922/1988/16 вищезазначене рішення скасовано в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 61 123 001 грн. 96 коп., 3 % річних у розмірі 6 470 597 грн. 38 коп. та в цій частині провадження у справі припинено, а в іншій частині залишено без змін, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення пені у розмірі 102 588 503 грн. 36 коп. та штрафу у розмірі 45 804 866 грн. 32 коп., оскільки такі штрафні санкції були нараховані позивачем під час дії мораторію, введеного ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 у справі №23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5".

В частині прийняття рішення про припинення провадження у справі щодо вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 61 123 001 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 6 470 597 грн. 38 коп. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що, хоча на момент звернення із позовом до суду у позивача було право вимагати у відповідача сплатити інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу, однак, у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" таке право скасовано під час провадження у справі, в силу цього Закону. Оскільки предмет спору на час прийняття оскаржуваного рішення (17.01.2017) був відсутній, то згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі.

Касаційна інстанція, скасовуючи вищевказану постанову апеляційної інстанції в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 61 123 001 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 6 470 597 грн. 38 коп. та передаючи справу в цій частині на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, зазначила, що апеляційний господарський суд, припиняючи провадження у справі в цій частині заявлених вимог на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, помилково дійшов висновку про відсутність (в цьому випадку) предмету спору з посиланням на те, що у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", право позивача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") вимагати від ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" сплатити інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого природного газу - скасовано (під час здійснення провадження у цій справі) в силу вказаного Закону.

Вищий господарський суд України виходив з того, що списання інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих втрат на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" на підставі ч. 3 ст. 7 цього Закону повинно здійснюватися у визначеному ним порядку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як розяснено в п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань: сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобовязань за договором №85/15-ПР купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем у 2015 році природного газу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001965183 від 10.01.2016 видами діяльності ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" є виробництво та торгівля електроенергією (коди КВЕД 23.61., 35.14), постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

На підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 15.07.2010 р. №838 відповідач отримав ліцензії на право провадження діяльності з виробництва електричної енергії на території України строком дії десять років та на право провадження діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії на території України строком дії десять років.

Договір купівлі-продажу №85/15-ПР від 19.12.2014 передбачав передачу природного газу у власність відповідача для власних потреб, а отриманий газ використовувався товариством для виробництва електричної енергії. Строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2015.

Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений протягом січня - лютого, вересня - грудня 2015 року імпортований природний газ на загальну суму 874 404 258 грн. 52 коп., що підтверджується розрахунками ПАТ НАК Нафтогаз України 3% річних, інфляційних втрат, реєстром платіжних доручень ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", бухгалтерською довідкою станом на 30.11.2016 та підписаним сторонами актом звіряння розрахунків станом на 31.10.2016, а також не заперечується сторонами.

Таким чином, основний борг повністю погашений відповідачем станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом.

Однак, з наданих позивачем матеріалів, в тому числі договору, розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань вбачається, що оплату за поставлений природний газ відповідач здійснював з порушенням строків, встановлених договором.

За таких обставин, у позивача наявні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з лютого 2015 року по березень 2016 року.

Разом із тим, судова колегія приймає до уваги, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIII (далі - Закон від 03.11.2016 №1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою прийняття вказаного Закону від 03.11.2016 №1730-VIII є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно ст. 1 вищевказаного Закону від 03.11.2016 №1730-VIII терміни вживаються у такому значенні:

заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 7 вказаного Закону від 03.11.2016 №1730-VIII врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Частина 3 вказаної статті Закону від 03.11.2016 №1730-VIII передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Запровадження в дію ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII по суті передбачає звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Списання неустойки (штрафа, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім.

Вказане списання в порядку ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII також не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст. 4, ст. 5 цього Закону, а отже по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.

При цьому, умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом від 03.11.2016 №1730-VIII, а також сплата основного боргу боржником до набрання чинності цим Законом.

В даному випадку, заборгованість за поставлений позивачем природний газ погашена відповідачем в повному обсязі 15.03.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та виключає можливість примусового стягнення таких нарахувань, а також не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку, передбаченому статтею 3 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 19.04.2017 у справі №912/487/15-г, від 06.06.2017 у справі №908/1234/13, від 20.06.2017 у справі №920/1058/16, від 20.06.2017 у справі №911/3799/16, від 04.07.2017 у справі №910/19815/16, від 05.07.2017 у справі № 920/1056/16.

Враховуючи вищевказане, судова колегія дійшла висновку, що нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних є списаними на підставі частини 3 статті 7 вказаного Закону від 03.11.2016 №1730-VIII.

В оскаржуваному рішенні господарський суд Харківської області дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки положення частини 3 статті 7 цього Закону від 03.11.2016 №1730-VIII не ставлять право на списання нарахованих сум неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім умов набрання чинності цим Законом від 03.11.2016 №1730-VIII та погашення боржником основного боргу до набрання ним чинності.

Частиною 4 ст. 3, п. 5 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 03.11.2016 №1730-VIII визначено, що порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом.

В той же час, включення підприємства та відомостей про заборгованість до цього реєстру та виключення з нього за змістом ч. 2, ч. 3 ст. 3 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII обумовлено виключно необхідністю виконання процедури взаєморозрахунків або договорів про реструктуризацію заборгованості, а отже на випадки списання нарахувань на заборгованість, погашену до набрання чинності цього Закону, вказані вимоги не поширюються.

Позивач посилається на необхідність такої умови для застосування ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII та списання нарахувань на погашену заборгованість, як факт включення відповідача до Реєстру, проте, це суперечить меті створення цього реєстру, якою є виключно забезпечення збирання, накопичення, обробки, захисту, обліку та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Позивачем помилково здійснене тлумачення норм ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 №1730-VIII, оскільки фактично встановлює додаткову умову для списання у вигляді обов'язку попереднього включення кредиторської заборгованості по нарахованим санкціям на погашену основну заборгованість до реєстру, яка Законом для такого випадку прямо не передбачена.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в якості адміністратора Реєстру неодноразово висловлювало позицію про те, що нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, погашену до набрання чинності Закону від 03.11.2016 №1730-VIII, неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню на підставі частини 3 ст. 7 вказаного Закону, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання цієї норми не потребує включення підприємства до цього Реєстру.

Крім того, під час апеляційного провадження у даній справі відповідач надав суду повідомлення Департаменту економіки систем життєзабезпечення Мінрегіону про включення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" станом на 25.05.2017 до Реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730. А також, відповідачем надано копію наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та митлово-комунального господарства України № 127 від 24.05.2017 з переліком про внесення відповідача до зазначеного Реєстру.

Судова колегія звертає увагу, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем до набрання чинності вказаним Законом від 03.11.2016 №1730-VIII, однак, враховуючи, що на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення вже діяла імперативна норма цього Закону, яка передбачає списання нарахованих неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 6470597,38 грн. та 61123001,96 грн. інфляційних втрат, що не було враховано господарським судом Харківської області при винесенні оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 у справі №922/1988/16 прийняте при неповному зясуванні всіх обставин справи, у звязку з чим, рішення підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача без задоволення.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 у справі №922/1988/16 в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 61123001,96 грн. та 3% річних в розмірі 6470597,38 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в цій частині.

В іншій частині (в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 102588503,36 грн. та штрафу в розмірі 45804866,32 грн.) рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (місцезнаходження: 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 71 166,81 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пушай В.І.