Постанова № 68135109, 03.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Справа № 910/14617/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017у справі№ 910/14617/16Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідаціє АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",третя особа, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,провизнання недійсним договору застави цінних паперів від 26.02.2015 № 1/ЦПза участю представників:

позивача - Мостепанюк В.І., довір. від 10.05.2017, Ханович К.В.

відповідача - Карпінський С.В., довір. від 14.11.2016

третьої особи - Жегулін Ю.М., довір від 15.05.2017

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/14617/16 (суддя Комарова О.С.) задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (позивач). Визнано недійсним договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України". Стягнуто з відповідача судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у даній справі (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 року у справі № 910/14617/16.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 910/14617/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 6, 215 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

19.07.2017 від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін судові рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги .

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України (кореспондент) укладено договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1, відповідно до пункту 1.1. якого, з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановили кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро", далі за текстом іменований "Кореспондентський рахунок" №16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" укладено договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л2, відповідно до пункту 1.1. якого, з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановили кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро", далі за текстом іменований "Кореспондентський рахунок" у українських гривнях (980) та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

11.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю AT "Дельта Банк" шляхом призначення куратора", відповідно якої призначено куратором ПАТ "Дельта банк" службовця Національного банку України Губенко С.М. для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012.

Крім того, 30.10.2014 Національним банком України прийнято постанову № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", відповідно до якої ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, запроваджено для банку ряд обмежень у його діяльності, зокрема, заборонено банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку.

26.02.2015 в забезпечення виконання зобов'язань за договорами про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1 та № 151210-Л1 від 15.12.2010, від 26.02.2015, між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (заставодержатель) укладено договір застави цінних паперів № 1/ЦП, відповідно до пункту 2.1. якого, заставодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності, і набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законодавством. Право застави розповсюджується як на права вимоги за кожним з договорів кореспондентського рахунку, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і права вимоги за кожним з договорів кореспондентського рахунку, що виникнуть у заставодавця в майбутньому. Сторони погоджуються з тим, що на момент укладення цього договору договірна вартість предмета застави становить 160 872 000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1.1. договору застави, предметом застави є належні заставодавцю на праві власності бездокументарні цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", серії "С", код UA 4000163901, в кількості 160 872 штуки, загальною номінальною вартістю 160 872 000,00 грн.

26.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (депозитарна установа) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (заставодержатель або кореспондент) укладено договір щодо звернення стягнення № 1/ЦП/3С, за умовами пункту 2.1. якого, договір визначає права та обов'язки сторін і порядок вчинення сторонами окремих дій, спрямованих на: 1) здійснення заставодержателем перевірки; 2) звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку; 3) визначення повноважень керуючого рахунком в цінних паперах.

У пункті 5.1. договору визначено, що за наявності передбачених будь-яким з договорів кореспондентського рахунку, договором застави та законодавством підстав для звернення стягнення на предмет застави та у випадку прийняття уповноваженим органом заставодержателя рішення про застосування позасудового способу звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет застави Депозитарна установа здійснює облікову операцію за рахунком в цінних паперах за розпорядженням, яке подається заставодержателем до Депозитарної установи, на підставі відповідних оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів, які підтверджують наявність підстав для переходу прав на цінні папери внаслідок звернення стягнення.

Постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" віднесено банк до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 розпочато з 03.03.2015 процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно.

Відповідно до наказу № 67 від 11.03.2015 на виконання частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) АТ "Дельта Банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснено перевірку правочинів.

Протоколом № 56 від 24.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015, затверджено результати перевірки, в ході проведення якої встановлено, що договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 та договір щодо звернення стягнення № 1/ЦП/ЗС від 26.02.2015, укладені між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" є нікчемними, в силу пунктів 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систем гарантування вкладів фізичних осіб".

30.09.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" направлено на адресу відповідача повідомлення № 9310 від 29.09.2015 про нікчемність, зокрема, договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 на підставі пунктів 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Постановою Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного банку "Дельта Банк" відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк".

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк".

22.10.2015 ПАТ "Ощадбанк" звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" з кредиторськими вимогами на суму 3 909 642 460,29 грн.

Згідно з реєстром вимог кредиторів вимоги ПАТ "Ощадбанк" визнані на суму 3 279 666 104,29 грн.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору застави цінних паперів від 26.02.2015 № 1/ЦП.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, задоволено позовні вимоги позивача.

Судові рішення мотивовані нормами статей 203, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України та статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суди вказують на те, що договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 укладено між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Ощадбанк" під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", вчинення такого правочину потребувало обов`язкового погодження куратором банку, оскільки зазначені в постанові Національного банку України № 692/БТ обмеження мали на меті збереження активів проблемного банку, недопущення погіршення його фінансового стану та забезпечення інтересів всіх вкладників та кредиторів банку.

Суди дійшли висновку, що факт укладення договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 суперечить постанові Правління Національного банку України № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".

Сторони всупереч вимог постанови Національного банку України № 348/БТ, яка була отримана AT "Дельта Банк" у встановленому законом порядку та була обов'язковою для виконання, уклали договір застави та договір відступлення права вимоги в період існування у банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України.

Суд першої інстанції посилається на норми статті 228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій та вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів зазначеної вище норми, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 4 Цивільного кодексу України передбачено, що органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України" шляхом встановлення вимог та обмежень діяльності банків.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Відповідно до пункту 12.4 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу", затвердженого постановою Національного банку України від 17.08.2012 № 346, Національний банк інформує банк та Фонд гарантування про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці.

Судами попередніх інстанцій не досліджено питання набрання постановою № 692/БТ чинності у порядку передбаченому статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" та доведення останньої до позивача.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постановою Національного банку України № 560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Дельта банк" шляхом призначення куратора" від 11.09.2014 призначено куратором ПАТ "Дельта банк" Губенко С.М. для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними положенням № 346. Кураторові банку Губенко С.М. надано право користуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу 4 Положення № 346.

Пунктом 4.4. вказаного Положення (в редакції на день призначення куратора) Національний банк має право встановити особливий режим контролю за діяльністю банку й усуненням ним допущених порушень, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку.

Пункт 4.9. Положення передбачає, що на куратора банку можуть покладатися такі повноваження: а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; б) отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; в) ініціювати встановлення порядку виконання банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обрання способів організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце "АРМ куратора банку", призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП); г) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків; ґ) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему; д) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності; е) бути присутнім на: загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу; засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету); нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов'язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку; переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників; є) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком; ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком; з) виконувати функції, пов'язані зі здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку; и) звертатися до Національного банку з клопотанням про розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до посадових осіб або осіб, які діють за їх дорученням, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком; і) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

Куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку. Банк зобов'язаний забезпечити куратора, призначеного Національним банком, окремим приміщенням, що обладнане необхідними технічними засобами, з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів банку для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів (п. 4.8 Положення).

Судами не досліджено яким чином здійснювався куратором контроль за діяльністю банку та надання погодження на передачу в забезпечення третім особам майна та активів банку.

Суд апеляційної інстанції посилається на постанови Правління Національного банку України № 102/БТ та № 348/БТ та вказує на те, що зазначені постанови є обов'язковими для виконання АТ "Дельта Банк".

Суд зазначає, що сторони всупереч вимог постанови Національного банку України № 348/БТ, уклали договір застави та договір відступлення права вимоги.

Однак постанова № 348/БТ втратила чинність з прийняттям постанови № 560/БТ від 11.09.2014.

Однією з підстав визнання недійсним оспорюваного договору суди зазначили статтю 207 Господарського кодексу України, у зв'язку із порушенням позивачем господарської компетенції при укладені спірного договору, тобто з інших підстав, ніж були зазначені позивачем у позовній заяві.

Для з'ясування питання наявності або відсутності у суб'єкта господарювання права, необхідного для укладення відповідного правочину, слід враховувати, що правосуб'єктність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним, на підставі статті 207 Господарського кодексу України, у зв'язку із порушенням позивачем господарської компетенції, не зазначили, які положення законодавства чи установчих документів було порушено позивачем при укладенні спірного договору.

Суд першої інстанції посилається на норми статті 228 Цивільного кодексу України без обґрунтування підстав нікчемності правочину відповідно до вказаної статті.

Крім того, місцевий господарський суд зазначає, що заявлені позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 суперечить положенням статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а не нікчемністю правочину.

Однак позовні вимоги мотивовані і статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 вказаної статті передбачені підстави нікчемності правочинів.

Таким чином суди повинні були дослідити підстави, передбачені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемності правочину.

Апеляційний господарський суд посилається лише на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Однак, позивач та Фонд вказують і на пункт 5 частини 3 статті 38 зазначеного Закону. Вказане не досліджувалось судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, суди в порушення частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Оскільки, в силу приписів статті 111-7 даного Кодексу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 910/14617/16 скасувати.

Справу № 910/14617/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

С.Р. ШЕВЧУК