Постанова № 68133475, 20.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року м. Київ 810/4070/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

до Васильківського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство "Васильківтепломережа" з позовом до Васильківського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 05.07.2016 № 0004651502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта камеральної перевірки податкової звітності з розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями від 09.06.2016 № 422/10-07-15-02-23/31916457 на підставі яких було прийнято спірне рішення і вважає висновки зазначеного Акта необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо порушення теміну сплати авансового внеску під час виплати дивідендів за 4 квартал 2014 року, в той час, як позивачем у передбачені податковим законодавством строки подано декларацію з податку на прибуток за 2014 рік та сплачено авансові внески.

Враховуючи викладене, позивач важає, що спірне податкове повідомлення - рішення є потиправним та підлягає скасуванню.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача в судове засідання призначене на 20.02.2017 не з'явився, водночас 20.02.2017 через канцелярію суду представником позивача було подано заяву в якій позивач підтримав позов у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

20.02.2017 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову в яких відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача та наполягає, що спірне рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.02.2015 Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, що підтверджується наданою позивачем квитанцією № 2 (а.с. 14).

Відповідно до змісту зазначеної декларації позивачем в рядку 20 АВ декларації (сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи - платника консолідованого податку) задекларовано суму 241 968 грн. (а.с. 15-26).

Також позивачем надано суду Додаток АВ до рядка 20 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, а саме Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів (прирівняних до них платежів), в рядку 1 якого зазначено, сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів (прирівняних до них платежів) 1 344 266 грн., у тому числі сума дивідендів, виплачена у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента 1 344 266 грн., відповідно до рядка 1.2 Розрахунку (а.с. 21).

В рядку 5.1 зазначеного Розрахунку вказано, що сума авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи - платника консолідованого податку (переноситься в рядках 20 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) дорівнює 241 968 грн., зазначена сума відображена в рядку 22 Податкової декларації.

Позивачем зазначено, що вказану суму авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів та прирівняних до них платежів нараховану відповідно до декларації з податку на прибуток за 2014 перераховано підприємством до бюджету на розрахунковий рахунок, вказаний в переліку рахунків для обліку доходів (місцевий бюджет), що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2015 № 272 (а.с. 40).

09.06.2016 посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку податкової звітності Комунального підприємства "Васильківтепломережа" з розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Перевірку проведено за звтний податковий період 2014 рік, назва звітності - звітна податкова декларація з розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

За результатами перевірки було складено Акт від 09.06.2016 № 422/10-07-15-02-23/31916457 (а.с. 10-12).

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання: авансового внеску та/або одночасної сплати з виплатою дивідендів з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 05.07.2016 № 0004651502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (міста або району) за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями у розмірі 36 60 492 грн.

Вказане рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Слід зазначити, що порядок оподаткування дивідендів до 31.12.2014 визначався пунктом 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, яка розміщувалася у III розділі Податкового кодексу України, однак з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно якого розділ III "Податок на прибуток підприємств" викладено у новій редакції, з якої виключили статтю 153. Разом з тим, порядок оподаткування дивідендів почав регулюватися пунктом 57.11 статті 57, який згідно внесених змін помістили у розділ II Податкового кодексу України" Адміністрування податків, зборів, платежів".

Відповідно до змісту пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, який був чинним до 01.01.2015 у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні (підпункт 153.3.1 пункту 153.3 статті ).

Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеноюпунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно зрозділом XIV цього Кодексу.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні (підпункт 153.3.2 пункту 153.3).

Платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу (підпункт 153.3.3 пункту 153.3).

Згідно з положеннями пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, яким починаючи з 01.01.2015 регулюється порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу (підпункт 57.11.1 пункту 57.11).

Відповідно до підпункту 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Підпунктом 57.11.5 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу або міжнародних договорів України.

Як було встановлено судом, позивач сплатив авансові внески у зв'язку із виплатою дивідендів в один день з подачею податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Позивач стверджуючи, що ним не було порушено строку сплати авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів, посилається на те, що у 2014 КП «Васильківтепломережа» було підприємством у якого податковий період дорівнював календарному року і відповідно до підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на прибуток за 2014 рік повинна була подана протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового року).

Так, позивач зазначив, що граничний термін подання декларації з податку на прибуток за 2014 рік є 02.03.2015.

Також позивач зазначає, що відповідно до положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв'язку з викладеним, позивач важає, що граничний строк сплати зобов'язань задекларованих підприємством було 12.03.2015, в той час, як позивач сплатив авансові внески завчасно, а саме 26.02.2015.

З даними твердженнями позивача, суд не погоджується, оскільки з аналізу статті 57 Податкового кодексу України вбачається, що спеціальною нормою, яка регулює порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів є пункт 57.11.

Зі змісту пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, що діяв до 01.01.2015 та пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, що вступив у дію з 01.01.2015, вбачається, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Як встановлено судом та на спростування чого позивачем не надано жодних доказів, дивіденди за 2014 рік позивачем були виплачені раніше ніж 26.02.2015, в той час, як авансові внески у зв'язку із виплатою дивідендів сплачені лише 26.02.2015.

Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган в Акті перевірки та у запереченнях на позов не ставить під сумнів факт сплати авансових внесків, а зазначає про поршення строку їх сплати.

Враховуючи надані сторонами докази та положення Податкового кодексу України відповідно до яких авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів, суд дійшов висновку, що позивачем порушено строки сплати авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів за 2014 рік.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було прийнято спірне податкове - повідомлення - рішення від 05.07.2016 № 0004651502.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Водночас, позивачем не було надано будь-яких доказів, спростовуючих доводи відповідача, а також не наведено жодних контраргументів на підтвердження протиправності прийнятого спірного рішення.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.