Ухвала суду № 68128659, 01.08.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29764/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Стороженко С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скарги адвоката Костенок Андрія Михайловича в інтересах ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-КОНТРОЛ" на бездіяльність прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Костенок А.М. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із скаргою і просить постановити ухвалу, якою зобов'язати прокурора, що здійснює процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 22016000000000281 від 25.07.2016 повернути ОСОБА_2 вилучені 23.03.2017 року під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 58 965 доларів США, 450 Євро та квитанції про здійснення валютно- обмінних операцій, вказуючи наступне.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2017р. у справі № 761/7666/17, провадження № 1-кс/761/4784/2017 був наданий дозвіл старшому слідчому в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майору юстиції Мазуркову Д.Д., слідчим слідчої групи на проведення обшуку в квартирі, де зареєстрований ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання та вилучення предметів та документів, а саме: чорнових записів та документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ю-КОНТРОЛ», статутів, печаток підконтрольних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, кінцевим бенефіціаром - контролером яких є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, носії інформації - ПЕОМ, ноутбуки, мобільні телефони, планшет, жорсткі диски, флеш-карти, карти пам'яті, комп'ютерна техніка, програмно-апаратне обладнання та спеціалізоване програмне забезпечення, з якого здійснюється відділене негласне і несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та комп'ютерних мереж державної форми власності, магнітні та оптичні носії інформації, на яких зберігаються бази даних, документи, штампи, печатки, засоби зв'язку, утому числі сім-картки.

23.03.2017 р. старшим слідчим в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України підполковником юстиції Яценко І.А. на підставі зазначеної ухвали проведений обшук квартири АДРЕСА_1.

Під час обшуку були вилучені речі - квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій, грошові кошти у сумі 58965дол. США, 450Свро, що є власністю ОСОБА_2, який є батьком ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно з аб. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої йогр було вилучено.

На виконання положень ст. 171 КПК України з таким клопотанням до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Мазурковим Д.Д.

03.04.2017 року Шевченківським районним судом м. Києва було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Мазуркова Д.Д. про арешт майна у кримінальному провадженні №22016000000000281 від 25.07.2016 року. При цьому слідчим суддею встановлено, що відсутні будь-які відомості, про те що син ОСОБА_2 у якого вилучені грошові кошти та квитанції - ОСОБА_5 є причетним до кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР, що грошові кошти та квитанції про валютно-обмінні операції не входили до переліку майна щодо якого судом 03.03.2017 року надано дозвіл на відшукання та не відносяться до предметів, які вилучені з обігу і що слідчим не обгрунтовано, яким чином зазначене майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні. Судом також встановлено, що спірні документи та грошові кошти набули статусу тимчасово вилученого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна, у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 6 статті 173 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

З огляду на те, що процесуальне керівництво в цьому кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Генеральної прокуратури України, після постановлення ухвали про відмову в арешті грошових коштів та квитанцій про валюто-обмінні операції і не повернення слідчим грошових коштів, ОСОБА_2 було подане 27.04.2017 року до Генеральної прокуратури України вмотивоване клопотання про повернення грошових коштів і квитанцій, які були вилучені в ході проведення обшуку в кв. АДРЕСА_1.

Проте, станом на сьогоднішній день відповідь на клопотання не надійшла, вилучені речі не повернуті.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципахми міжнародного права.

До однієї із основних засад кримінального провадження відноситься недоторканість права власності, яка визначена у статті 16 КПК України.

Частина 1 ст. 16 КПК України імперативно встановлює, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваїеного в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

На сьогоднішній день речі, вилучені під час обшуку 23.03.2017 року особі, у якої були вилучені, не повернуті. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2017 року справа №761/10656/17 відмовлено у задоволенні клопотання про арешт вказаних коштів та квитанцій.

Таким чином, тимчасово вилучене майно під час обшуку має бути повернуто ОСОБА_2 негайно, відповідно до положень КПК України.

Одночасно адвокат Костенок А.М. звернувся із скаргою в інтересах ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» , яка була об'єднана із вищезазначеною скаргою, і просить постановити ухвалу, якою зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 22016000000000281 від 25.07.2016 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ю-КОНТРОЛ" (ЄДРПОУ 39404434) всі вилучені документи та речі в ході проведення 23.03.2017р. обшуку у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1-Б, офіс 121, вказуючи наступне.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2017р. у справі № 761/7657/17, провадження № 1-кс/761/4776/2017 наданий дозвіл старшому слідчому в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майору юстиції Мазуркову Д.Д., слідчим слідчої групи на проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд.1, оф. 121 з метою відшукання та вилучення предметів та документів, а саме: чорнових записів та документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ю-КОНТРОЛ», статутів, печаток підконтрольних юридичних осіб та фізичних осіб-шдприємців, кінцевим бенефіціаром - контролером яких є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, носії інформації - ПЕОМ, ноутбуки, мобільні телефони, планшет, жорсткі диски, флеш-карти, карти пам'яті, комп'ютерна техніка, програмно-апаратне обладнання та спеціалізоване програмне забезпечення, з якого здійснюється віддалене негласне і несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та комп'ютерних мереж державної форми власності, магнітні та оптичні носії інформації, на яких зберігаються бази даних, документи, штампи, печатки, засоби зв'язку, утому числі сім-картки.

23.03.2017 р. старшим слідчим в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Мазурковим Д.Д. на підставі зазначеної ухвали в період з 09год 00хв. до 22год. 00хв. проведений обшук приміщення в м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1-Б, офіс 121,з якому розташовується ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» (СДРПОУ 39404434).

Під час обшуку були вилучені речі, зокрема 20 ноутбуків із зарядними пристроями, флеш накопичувачі, блокноти для запису, більше трьохсот договорів з іншими юридичними та фізичними особами, ліцензійні договори, документи з фінансово-господарської діяльності товариства, службова кореспонденція товариства, документи інших осіб.

В рамках даної кримінальної справи товариством до Генеральної прокуратури України подавалося вмотивоване клопотання про визнання безпідставним тимчасового вилучення майна в ході проведення 23.03.2017р. обшуку у приміщенні за адресою: в м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1-Б, офіс 121, в якому розташовується ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» (СДРПОУ 39404434) та про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Ю-Контрол» всіх вилучених речей під час проведення 23.03.2017р. обшуку у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Юрія Шумського, 1-Б, офіс 121, в якому розташовується ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» (СДРПОУ 39404434).

29.05.2017р. отримана постанова прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів СБУ та ДПСУ Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції О. Скрипника про відмову в задоволенні клопотання.

Відмова у задоволенні клопотання мотивована тим, що вилучені під час обшуку речі та документи входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2017р., а тому не підпадають під критерії тимчасово вилученого майна.

Проте, з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Вилучені речі та документи не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, тому вважаються тимчасово вилученим майном.

Такий висновок випливає з наступного.

Детальний аналіз ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про проведення обшуку від 03.03.2017р., зокрема мотивувальної частини, дає підстави обґрунтовано стверджувати, що судом не було надано дозволу на відшукання та вилучення будь-яких речей товариства, а лише тих, які б вказували на протиправну діяльність ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, пов'язану з незаконним придбанням, збутом, використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем та комп 'ютерних мереж державної форми власності за допомогою програмного забезпечення «ІНФОРМАЦІЯ_2».

З огляду на те, що частиною 7 ст. 236 КПК України передбачене право оглядати речі та документи, не зрозуміло, яким чином вилучені речі мають значення для кримінального провадження, які саме відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду.

Вилучені ноутбуки із зарядними пристроями, блокноти для запису, флеш накопичувач, договори з іншими особами, ліцензійні договори, кореспонденція, документи з фінансово- господарської діяльності товариства та документи інших осіб не являються спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації. Не зрозуміло, яку інформацію щодо ймовірного злочинного діяння, передбаченого статтею 359 КК України (за якою здійснюється провадження), може нести, наприклад ноутбук, придбаний у торговій мережі та доступний для придбання будь-ким. Якщо вдаватися до логіки органу досудового слідства, то треба всю наявну у державі комп'ютерну техніку визнавати спеціальним технічним засобом для негласного отримання інформації. Взагалі ніякого відношення до справи не мають, наприклад витяг з реєстру платника податків, податкові декларації, акти здачі-прийняття інтелектуальної власності, договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (НОВА ПОШТА), заява про застосування спрощеної системи оподаткування, всі інші вилучені речі. Вилучені предмети не містять відомостей, які б вказували на протиправну діяльність ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

При цьому слід наголосити, що програмне забезпечення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » має авторське свідоцтво, дані стосовно нього в наявності в Державному департаменті інтелектуальної власності. Сайт ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» є відкритим та доступним для будь-якого користувача. Дані стосовно ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» розміщені в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже обшук не відповідає меті, яка переслідувалася при його здійсненні - відшукання та вилучення предметів та документів, які б вказували на протиправну діяльність ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, пов'язану з незаконним придбанням, збутом, використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем та комп 'ютерних мереж державної форми власності за допомогою програмного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З ухвали про надання дозволу на проведення обшуку вбачається, що кримінальне провадження здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України. Стосовно несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем та комп 'ютерних мереж органів державної влади, незаконних збуту та розповсюдження інформації з обмеженим доступом кримінальне провадження не здійснюється.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

До однієї із основних засад кримінального провадження відноситься недоторканість права власності, яка визначена у статті 16 КПК України.

Отже, згідно з ст. 16 КПК України лише судовим рішенням особу може бути позбавлено права власності та лише судовим рішенням обмежується право власності. Без судового рішення згідно з ч. 2 ст. 16 КПК України можливе обмеження права власності лише шляхом застосування процедури "тимчасового вилучення майна"', яка визначена статтями 167-169 КПК України.

Що стосується позбавлення права власності на підставі судового рішення, то таке позбавлення більшою мірою стосується вироків та в окремих випадках, визначених статтею 100 КПК України, на стадії досудового слідства (знищення, передача для технологічної переробки або для реалізації речових доказів за відсутності згоди власника - ч. 6 ст. 100 КПК України). Враховуючи, що обмеження права власності є діями органів державної влади, їх посадових осіб, то таку діяльність пропоную розглядати через призму ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 16 КПК України імперативно встановлює, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 168 КПК України передбачено, що майно може вилучатися тільки під час затримання особи, огляду чи обшуку. При цьому правовий статус такого майна визначається як "тимчасово вилучене майно". За частиною 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Обмеження права власності на майно, що було тимчасово вилучене у кримінальному провадженні, не може тривати довше ніж зазначено у ч. 5 ст. 171 КПК України.

Вказана норма встановлює обов'язок слідчого чи прокурора звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після його вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасово вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбачено статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої його було вилучено.

Адвокат у скарзі наголошує, що право власності обмежується або судовим рішенням, або законом в правовому режимі "тимчасово вилученого майна", визначеного ст.ст. 167-169 КПК України.

Виходячи зі змісту ст. 16 КПК України про те, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, єдиним таким судовим рішенням, передбаченим КІ1К, яке призначене обмежувати право власності у кримінальному провадженні є ухвала про арешт майна.

Право власності у своїй повноті, згідно із ЦК України, є тріумвіратом прав, тобто поєднанням права володіння, користування та розпорядження. Відповідно, визначення поняття арешту у ч. 1 ст. 170 КПК України свідчить про його спрямованість саме на тимчасове обмеження тріумвірату права власності у всій його повноті або ж частково. Цією нормою визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 173 КПК України в ухвалі про арешт майна має бути прописано, у якій саме частині обмежується право власності: заборона, обмеження розпоряджатися або користуватися майном.

Таким чином, у разі відсутності ухвали слідчого судді про арешт майна, воно повинно бути негайно повернуте особі, у якої було вилучене.

З підстав наведених вище адвокат вважає, що вилучені у ході обшуку речі є тимчасово вилученим майном, а відповідно до положень ст. 169 КПК України, таке майно повертається особі, у якої воно було вилучено за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення безпідставним, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України, у разі скасування арешту.

На сьогоднішній день речі, вилучені під час обшуку 23.03.2017 року особі, у якої були вилучені, не повернуті, арешт на вилучені речі також не було накладено.

Таким чином, тимчасово вилучене майно під час обшуку має бути повернуто у розумні строки - впродовж 2-х діб з дня прийняття відповідної ухвали судом (ст. 28 КПК України).

Під час розгляду скарг адвокат Костенок А.М. та ОСОБА_12 підтримали викладені обставини, просили задовольнити вимоги з обставин ними викладених.

Прокурор Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22016000000000281 від 25.07.2016 та відповідно бездіяльність якого оскаржується, в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином.

Вирішуючи питання слід врахувати наступне.

Відповідно до ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Отже, за відсутності судового рішення про арешт майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, воно вважається тимчасово вилученим та підлягає негайному поверненню володільцю, у зв'язку з чим скарга в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню. При цьому слід врахувати те, що відмова в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна зобов'язує орган, що здійснює досудове розслідувння або прокурора, що здійснює процесуальне керівництво негайноп повернути вказане майно. В цьому таких дій здійснено не було, у зв'язку з чим посилання на бездіяльність прокурора є повністю обгрунтованим.

Вирішуючи питання щодо майна належного ТОВ «Ю-КОНТРОЛ» слід виходити з наступного.

Згідно ст.236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Згідно до протоколу Першого Конвенції Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З урахування вказаних положень орган досудового розслідування зобов'язаний як найшвидше вирішити питання про значення вилученого майна для досудового розслідування кримінального провадження, можливість залишення завірених копій та повернення оригіналів, з метою не порушення права особи, у якої воно було вилучено, а також з метою недопущення зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

В даному випадку майно, яке було вилучено під час обшуку року, не є тимчасово вилученим майном, оскільки про нього прямо надало дозвіл на відшукання.

Зокрема, згідно ухвали слідчого судді від 03 березня 2017 року було надано дозвіл на відшукання та вилучення предметів та документів, а саме: чорнових записів та документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ю-КОНТРОЛ"; статутів, печаток підконтрольних юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, кінцевим бенефіціаром -контролером яких є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13;носіїв інформації-ПЕОМ,ноутбуки,мобільні телефони, планшети,жорсткі диски, флеш-картки,карти-пам'яті,комп'ютерна техніка;програмно-апаратне обладнання та спеціалізоване програмне забезпечення, з якого здійснюється віддалене негласне і несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та комп'ютерних мереж державної форми власності;магнітні та оптичні носії інформації на яких зберігаються бази даних; документи, штампи, печатки, засоби зв'язку, в тому числі сім-картки.

Отже слідчим суддею було надано дозвіл на вилучення речей та документів, фактично без визначення їх індивідуалізації.

При цьому , вилучене майно має бути оглянуто, докладно описано та з урахуванням положень ст.100 КПК України , визначений статус речового майна ( при наявності достатніх підстав) .

При цьому враховуючи положення ст.100 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний вирішити питання у відповідності до ст.100 КПК України у найкоротші строки.

Не вчинення вказаних дій є порушенням положень КПК України .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 100,236,303,307,309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

зобов'язати прокурора Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22016000000000281 від 25.07.2016 повернути ОСОБА_2 вилучені 23.03.2017 під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 58 965 доларів США, 450 Євро та квитанції про здійснення валютно-обмінних операції.

Зобов'язати прокурора Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22016000000000281 від 25.07.2016 вирішити питання щодо вилучених у Товариства з обміженою відповідальністю "Ю-КОНТРОЛ" речей та документів в ході проведення 23.03.2017 обшуку у приміщенні за адресою : м. Київ вул. Ю.Шумського,1-Б офіс 121 відповідності до вимог ст. 100 КПК України .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Цокол Л.І.