Рішення № 68128462, 04.08.2017, Оболонський районний суд міста Києва

04.08.2017 Справа № 756/3674/17

Номер справи 756/3674/17

Номер провадження 2/756/2959/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року Оболонський районний суд м.Києва

в складі: головуючого - судді - Яценко Н.О.

за участю секретаря - Шецкіної О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», третя особа: Державна інспекція з питань захисту прав споживачів про стягнення банківського вкладу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявоюдо ПАТ «КБ «Надра» про стягнення банківського вкладу та просив стягнути з відповідача на свою користь суму неповернутого банківського вкладу відповідно до договору №2003858 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках пакету послуг «ПУ «Турбота» у розмірі 400 000 грн. 00 коп. Свої вимоги обґрунтовував наступним.

15 серпня 2014 року батько позивача ОСОБА_2 уклав з ПАТ «КБ «Надра» договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Турбота» (Договір) про перерахування 1 000 000,00 грн строком на 3 місяці, які банк зобов'язався повернути вкладникові та сплатити проценти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 (позивач) та його сестра ОСОБА_3 отримали у спадок в рівних долях грошовий вклад з нарахованими відсотками та компенсаціями у розмірі 1 008 409,18 грн.

12 червня 2015 року у газеті «Голос України» були опубліковані відомості про відкликання банківської ліцензії ПАТ «КБ «Надра», ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

18 грудня 2015 року позивач отримав виплату гарантованих сум від ПАТ КБ «Надра» тільки у розмірі 100 000,00 гривень, тобто на двох з сестрою отримали у сумі 200 000,00 гривень, хоча вклад становить 1 000 000,00 гривень.

Після того як позивач дізнався, що він не включений в реєстр кредиторів, він звернувся до відповідача з вимогою про виправлення помилки, але відповіді на неї так і не отримав.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі з огляду на таке.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра» було укладено Договір №2003858 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Турбота», відповідно до умов якого вкладник передав, а банк (відповідач) прийняв грошову суму в розмірі 1 000 000,00 грн на строк 3 місяці зі сплатою процентів по вкладу за ставкою 23 % річних та датою повернення 15.11.2014 (11-12).

Відповідно до п.3.4.5 Договору вкладу банк зобов'язаний повернути вклад в кінці строку розміщення вкладу або достроково в порядку, передбаченому цим Договором, шляхом перерахування коштів на рахунок (а.с.11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с.13).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 18.04.2015 спадкоємцями майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 (позивач) та донька спадкодавця ОСОБА_3, за яким спадкоємці отримали у спадок в рівних долях грошовий вклад з нарахованими відсотками, які знаходяться на емітованих платіжних картках НОМЕР_2 що підтверджується довідкою від 11.03.2015 року вих.№133/БТ, виданою уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію «ПАТ «КБ «Надра» (а.с.14-16).

Як вбачається із зазначеного вище, позивач успадкував після свого батька ОСОБА_2 зокрема 1/ 2 частину вкладу з нарахованими відсотками по Договору №2003858 від 15.08.2014 (а.с.14).

Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 віднесено ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації та повноваження уповноваженої особи Фонду до 05.06.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочато ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та призначено ОСОБА_4 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно.

Рішенням Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 616 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до 04 червня 2018 року з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

24 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою кредитора.

Відповідно до звернення позивача відповідачем були внесені зміни в акцептований реєстр кредиторів ПАТ «КБ «Надра», відповідно до яких позивач включений до 4 черги на суму 417 598,47 грн, що підтверджується витягом з реєстру кредиторів ПАТ «КБ «Надра» від 21.03.2017 за вих. № 1987.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного документа.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Однак на противагу вищенаведеним нормам ЦК України та нормам п.3.4.5 Договору №2003858 від 15.08.2014 положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Сторони підтвердили суду факт отримання позивачем як одним із двох спадкоємців 100 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом. Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Представник відповідача наголошує на тому, що процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована саме ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-УІ, який є спеціальним законом у даних правовідносинах та підлягає обов'язковому застосуванню. Всі інші акти законодавства України можуть застосовуватись до правовідносин сторін лише в тій частині, що не суперечить вказаному Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15, згідно якої, якщо в банку вже введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв'язку із зазначеним відповідач вважає, що оскільки вимоги позивача включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, то вони підлягають задоволенню в ліквідаційній процедурі за рахунок коштів, одержаних в результаті реалізації майна банку у черговості, визначеній у ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд не може погодитися з такою правовою позицією відповідача для вирішення спору у зв'язку з наступним.

Як вбачається з Договору №2003858 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Турбота» датою повернення вкладу є 15 листопада 2014 року. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Надра» запроваджено з 06 лютого 2015 року. На підставі наведеного очевидним є те, що відповідач зобов'язаний був повернути вклад ще 15 листопада 2014 року. Договір не було пролонговано сторонами, оскільки вкладник на той час помер, а його спадкоємці ще не прийняли спадщину. Тому посилання відповідача на норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вказану вище правову позицію Верховного Суду України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15, на думку суду, не є доцільними в даних правовідносинах, оскільки відповідач був зобов'язаний повернути вклад ще до запровадження тимчасової адміністрації.

Окрім того обов'язок боржника повернути вклад кредитору є пріоритетним по відношенню до норм ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки право позивача як власника на повернення свого вкладу безпосередньо закріплено Основним Законом України.

Зокрема статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

До того ж Європейський суд з прав людини у справі Золотас проти Греції в рішенні від 29.01.2013 вказав, що суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Аналогічна правова позиція Європейського суду з прав людини щодо обов'язку повернення банком вкладу кредитору та необхідність дотримання фундаментальних прав окремої людини міститься в рішеннях у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.08.1982, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006.

Окрім зазначеного у правовідносинах, що склалися між сторонами стосовно повернення вкладу, суд вбачає необхідним вирішити питання щодо подолання колізій між нормами ЦК України та нормами ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шляхом пріоритетного застосування змістовного принципу подолання колізій над темпоральним, оскільки як загальновідомов правовій природі цивільних відносин загальне положення не поширюється на випадки, врегульовані до цього спеціальною нормою.

У зв'язку з чим суд погоджується, що в загальному ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним по відношенню до ЦК України в частині виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, проте суд поділяє позицію багатьох дослідників вирішення колізій, що порівнювати слід конкретні приписи, що перебувають у колізії, а не акти, у яких ці приписи містяться. Адже саме при формулюванні конкретного спеціального припису законодавець може врахувати якісь особливі обставини, які можуть виправдати відхилення від загального правила. В такому випадку необхідно виходити з презумпції, що законотворець при створенні обох норм, враховував зміст усього прийнятого нормативного масиву та керувався ідеєю створення якомога більш досконалого та ефективного правового регулювання.

А відтак, на думку суду, норми статей 1058, 1060, 1068 ЦК України є спеціальними над нормами статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у вирішенні питання повернення вкладу добросовісному кредитору, який дотримався всіх вимог законодавства та умов укладено договору. Тому відповідач не може порушувати право позивача на повернення вкладу у повному обсязі.

Беручи до уваги такі чинники як справедливість і розумність в рамках застосування принципу верховенства права, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону та з метою запобігання порушенню прав людини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про стягнення банківського вкладу необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 79,88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 4 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625,1058, 1059, 1060, 1068, 1074, 1220 ЦК України, ст.ст. 2, 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212, 213, 217 ЦПК України,

суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) на користь ОСОБА_1 (ІПН-НОМЕР_3) суму неповернутого банківського вкладу відповідно до договору №2003858 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках пакету послуг «ПУ «Турбота» у розмірі 400 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ПАТ «КБ «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) на користь держави судовий збір в сумі 4 000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.О. Яценко