Ухвала суду № 68126642, 01.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6372/17 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 11-сс/780/427/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 01.08.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Ігнатюка О.В.,

суддів Орла А.І., Полосенка В.С.,

за участю секретарів Безух І.Ю., Мельник А.С.

учасників кримінального провадження:

прокурорів Павлюк О.В., Сідашова О.В.,

представників юридичних осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

перевіривши матеріали апеляційних скарг представника ТОВ «Граніт 2000» в особі ОСОБА_3, представника ТОВ «АДС» в особі ОСОБА_2, представника ОСОБА_7, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5, представника ОСОБА_8, щодо майна якого вирішується питання про арешт ОСОБА_4 та представника ОСОБА_9, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19червня 2017 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12017110200000269 за ознаками злочину, передбаченого ст.356 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Слідчий слідчого відділу Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12017110200000269 від 21.01.2017 за ознаками злочину, передбаченого ст.356 КК України.

В обґрунтування доводів поданого клопотання, слідчий указав на те, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області, який набрав законної сили 05.08.2014, встановлено незаконність вилучення і розпорядження земельними ділянками площею 14,6336 га, які розташовані в межах Гатненської сільської ради та які за договорами купівлі-продажу від 06.08.2009 року, перейшли у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_10, який в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2014, передав свою частку у власність ТОВ «АДС». На земельних ділянках ОСОБА_7, площею 7,3168 га здійснюється будівництво житлових будинків з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідно до інформаційних довідок, частина земельних ділянок, належних ОСОБА_8 мають ті ж самі кадастрові номери що і земельні ділянки, належні ОСОБА_7, та на яких здійснюється будівництво житлових будинків. У звязку із тим, що частина земельних ділянок є спірними, а також у звязку із тим, що в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.356 КК України, просив накласти арешт на земельні ділянки.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2017 року дане клопотання задоволено частково та накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані в межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та належать ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ТОВ «АДС». Заборонено відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови цих земельних ділянок та заборонено департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову зазначених земельних ділянок.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що зазначені у клопотанні земельні ділянки відповідають критеріям визначеним у ст.ст. 171, 172 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді про накладення арешту, представник ТОВ «Граніт 2000» в особі ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 7,3168 га, якою на підставі договору оренди користується ТОВ «Граніт-2000» та яка належить ТОВ «АДС», а також в частині заборони відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови цієї земельної ділянки та заборони департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову зазначеної земельної ділянки. В обґрунтування доводів поданої скарги указав на те, що ТОВ «АДС» придбало у власність земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 26.12.2014 із дотриманням чинного законодавства, яке передало указану земельну ділянку в оренду ТОВ «Граніт 2000», відповідно до договору оренди від 26.01.2015. Окрім цього, звернув увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 07.06.2017 відмовлено у задоволенні позову прокурора в інтересах держави до Києво-Святошинської РДА Київської області, ОСОБА_7, ТОВ «АДС», ТОВ «Граніт-2000», ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави. Апелянт звернув також увагу і на те, що на указаній земельній ділянці збудовано торгово-розважальний центр, який введено в експлуатацію та оформлено право власності на ТОВ «Граніт-2000». На думку апелянта, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та достовірності у своєму взаємозвязку.

Представник ТОВ «Граніт 2000» в особі ОСОБА_3, подав клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги. В обґрунтування його доводів послався на те, що розгляд клопотання слідчого про накладення арешту, проводився без участі представника підприємства, а про накладення арешту, йому стало відомо 13.07.2017 випадково, через Єдиний державний реєстр судових рішень. Дану причину пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді вважав поважною і такою, яка є підставою для поновлення цього строку.

Тотожні за змістом апеляційні скарги із клопотаннями про поновлення строків на апеляційне оскарження подали і представник ТОВ «АДС» в особі ОСОБА_2, представник ОСОБА_7, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_5, представника ОСОБА_8, щодо майна якого вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4 та представник ОСОБА_9, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення:

представника ТОВ «Граніт 2000» в особі ОСОБА_3, представника ТОВ «АДС» в особі ОСОБА_2, представника ОСОБА_7, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_5, представника ОСОБА_8, щодо майна якого вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4, представника ОСОБА_9, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4, які подані апеляційні скарги підтримали, підтвердили їх доводи та просили їх задовольнити;

прокурора, який заперечував проти поданих апеляційних скарг, вважав їх доводи необґрунтованими, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни;

перевіривши матеріали клопотання, докладені до нього матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги представника ТОВ «Граніт-2000», в особі ОСОБА_3, представника ТОВ «АДС», в особі ОСОБА_2, представника ОСОБА_7, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_5, представника ОСОБА_8, щодо майна якого вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4, представника ОСОБА_9, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4, підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Подані клопотання представників про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19червня 2017 року, колегія суддів залишає без розгляду у звязку із тим, що клопотання слідчого у суді першої інстанції, за правилами ч.2 ст.172 КПК України, розглядалося без повідомлення осіб, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.

За правилами ч.3 ст.395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Та обставина, що про ухвалу слідчого судді від 19.06.2017 третім особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також те, що матеріали клопотання не містять даних про направлення копії ухвали, указує на те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді слід відраховувати із цього моменту та із урахуванням того, що цей строк не був пропущений, відповідні клопотання про його поновлення колегія суддів залишає без розгляду.

Щодо доводів представників третіх осіб, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт про незаконність ухвали слідчого судді від 19.06.2017, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до змісту положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження.

При цьому, метою арешту майна є забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту клопотання слідчого, будь-яких даних на обґрунтування законності підстав накладення арешту на майно, які би відповідали меті та завданням арешту та свідчили про наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, воно не містить.

Відповідно до пояснень прокурора у суді апеляційної інстанції, арешт накладався найбільш вірогідно із метою збереження речових доказів, хоча спірні земельні ділянки речовими доказами не визнавались. Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про визнання будь-яких предметів речовими доказами.

Не містить належного обґрунтування і ухвала слідчого судді, мотивувальна частина якої відтворює клопотання слідчого. Висновок слідчого судді про наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі майна, на думку колегії суддів не ґрунтується на матеріалах клопотання, яке не містить будь-яких даних на його підтвердження.

Окрім цього, колегія суддів зважає також і на те, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно подане у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст.356 КК України, який є злочином невеликої тяжкості та санкція якого не передбачає конфіскацію майна.

Колегія суддів звертає також увагу і на те, що майно щодо якого подане клопотання про арешт, не підпадає під ознаки майна, щодо якого може бути застосовано спеціальну конфіскацію.

Колегія суддів звертає увагу, що у кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру, що виключає можливість накладення арешту із підстав, передбачених п.п. 2 4 ч.2 ст.170 КПК України.

Наведене, із урахуванням того, що майно у даному кримінальному провадженні не визнано речовим доказом, на думку колегії суддів свідчить про відсутність будь-яких законних підстав накладення арешту, які би відповідали меті та завданням арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що накладений арешт на майно, у даному кримінальному провадженні, порушує «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини та юридичної особи.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зважає на те, що суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні не є виправданим, оскільки незважаючи на те, що накладення арешту на майно, хоча формально залишає право власності за третіми особами, на практиці їхні можливості користуватися та розпоряджатися їм є суттєво обмеженими, у звязку із чим, на думку колегія суддів фактично становить порушення їхнього права на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19червня 2017 року не відповідає вимогам закону, а тому не може вважатися законною і обґрунтованою, у звязку із чим підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 392, 422 КПК України, -

у х в а л и л а:

Клопотання представників ТОВ «Граніт-2000», в особі ОСОБА_3, представника ТОВ «АДС», в особі ОСОБА_2, представника ОСОБА_7, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_5, представника ОСОБА_8, щодо майна якого вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4, представника ОСОБА_9, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4, про поновлення строку на подачу апеляційної скарги залишити без розгляду.

Апеляційні скарги представника ТОВ «Граніт-2000», в особі ОСОБА_3, представника ТОВ «АДС», в особі ОСОБА_2, представника ОСОБА_7, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_5, представника ОСОБА_8, щодо майна якого вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4, представника ОСОБА_9, щодо майна якої вирішується питання про арешт, в особі ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19червня 2017 року про накладення арешту у кримінальному провадженні №12017110200000269 за ознаками злочину, передбаченого ст.356 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого відділу Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12017110200000269 від 21.01.2017 за ознаками злочину, передбаченого ст.356 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12