Ухвала суду № 68122060, 04.08.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/357/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Галаган О.В.

Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду Яковлева С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2017 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді - Яковлєвої С.В.,

cуддів - Осєтрова В.І., Гончара В.М.,

за участю секретаря - Яременко З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника-адвоката Охінченко М.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 липня 2017 року, якою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, проживає за адресою АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 10.10.2013 року Ленінським районним судом м. Кіровограда, за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, відповідно до ст. 89 КК України, такий що не має судимості;

- 28.12.2016 року до Ленінського районного суду м. Кіровограда направлено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 190 КК України;

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 09 год. 30 хв. 26.07.2017 року по 09 год. 30 хв. 23.09.2017 року, з визначенням застави в розмірі 32 000 грн.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Федотової М.О.,

підозрюваного ОСОБА_4,

захисника-адвоката Охінченко М.С.

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Берестовенко М.О. звернувся до суду із клопотанням погодженим з процесуальним керівником прокуратури Кіровоградської місцевої прокуратури Федотовою М.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4

На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ним здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яке внесене 11.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.07.2017 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 вчинив дії, кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 186 КК України. Матеріальна шкода завданими злочинами у якому він підозрюється складає 3000 грн. Під час досудового розслідування ОСОБА_4 26.07.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні згаданого вище правопорушення, та встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому зазначає про необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.07.2017 року вказане клопотання слідчого задоволено та щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 09 год. 30 хв. 26.07.2017 року по 09 год. 30 хв. 23.09.2017 року, з визначенням застави в розмірі 32 000 грн.

Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. 26.07.2017 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру. Так, обґрунтованість підозри підтверджується протоколом допиту потерпілого від 26.07.2017 року, протоколами пред'явлення особи для впізнання від 26.07.2017 року, протоколами допиту свідків від 26.07.2017 року. Крім того слідчим суддею зазначено, що підозрюваний раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, проте відповідно до ст. 89 КК України, є таким, що не має судимості. Наразі ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нового умисного, корисливого, тяжкого кримінального правопорушення проти власності. Більше того, матеріали клопотання не містять інформації про позицію підозрюваного щодо інкримінованого йому злочину, оскільки від надання пояснень слідчому підозрюваний відмовився, тобто будь-якої добровільної співпраці із слідством на час розгляду клопотання не встановлено. Відтак, є достатніми підстави вважати, що підозрюваний є особою схильною до вчинення злочинів, а у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, як особа схильна до цього.

Більше того, слідчий суддя при постановленні згаданого вище судового рішення визначив щодо підозрюваного розмір застави, яка відповідно до положень ч.5 ст.182, ч. ч. 3,4 ст.183 КПК України, відповідає 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 32000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник-адвокат Охінченко М.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить ухвалу районного суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати її підзахисному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт - за адресою АДРЕСА_2. Свої вимоги захисник мотивує тим, що при обранні судом першої інстанції запобіжного заходу не враховано те, що під час затримання співробітниками поліції до ОСОБА_4 застосовувалось фізичне насильство з метою отримання пізнавальних показань за епізодом відкритого викрадення чужого майна, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Про факт побиття підозрюваного було наголошено під час розгляду згаданого вище клопотання, на що судом постановлено ухвалу про невідкладне проведення судово-медичного обстеження. У зв'язку з порушення органом досудового розслідування права на захист стосовно ОСОБА_4, останній і відмовився надавати пояснення слідчому. При цьому, підзахисний вказав, що він не заперечує щодо співпраці зі слідством, разом з тим бажає захисту своїх прав судом та поваги до його особистості органом досудового слідства, що на її думку спростовує доводи слідчого судді щодо відсутності документального підтвердження позиції підозрюваного в даному кримінальному провадженні. З приводу факту ухилення ОСОБА_4 від явки до Ленінського районного суду м. Кіровограда по іншому кримінальному провадженні, то дані обставини не можуть бути головною підставою для обрання її підзахисного найсуворішого запобіжного заходу.

Більше того, захисником зазначено, що визначивши розмір застави підозрюваному 32000, 00 грн., судом першої інстанції не враховано вимоги ч.4 ст.182 КПК України, а саме: матеріальне положення останнього, який офіційно не працює, постійного заробітку не має, проживає з бабусею, розмір пенсії якої складає приблизно 1500 грн., що унеможливлює в будь-якому випадку внести розмір застави в такій сумі.

Заслухавши доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката Охінченко М.С., які підтримали свої апеляційні вимоги, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та зазначив, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, які надійшли з районного суду, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Зі змісту ст. 178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність судимостей у підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини, тощо.

Так, слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, який відноситься до категорії тяжкого злочину.

Дана підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового слідства доказах, які під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були об'єктивно дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та щодо їх допустимості та узгодженості між собою, сумнівів у колегії суддів не викликає.

Колегія суддів враховує і обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 26 липня 2017 року, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров'я та репутацію.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, дій які вказувати на намагання підозрюваного відшкодувати потерпілій завдану шкоду, підозрюваним здійснено не було.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні в апеляційній інстанції до Ленінського районного суду м. Кіровограда органом досудового розслідування направлено обвинувальний акту у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст.190 КК України. Разом з тим, у призначенні судові засідання підозрюваний не з'являвся, що спонукало суд для постановлення ухвали про примусовий привід ОСОБА_4

А тому, враховуючи сукупність обставин в яких підозрюється ОСОБА_4, які істотно підвищують ступінь і характер суспільної небезпеки діянь, колегія суддів вважає, що до нього не може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачено ст. 177 КПК України, зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків і надасть йому змогу незаконно впливати на свідків та потерпілу для формування тверджень обраним ним по кримінальному провадженню правової позиції. Відсутність законного джерела доходу може бути підставою для вчинення нового кримінального правопорушення.

Доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції не було доведено наявність обґрунтованих ризиків для застосування стосовно її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими та які спростовуються вищевикладеним.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

В рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» (заява №7064/05 від 1.06.2006 року) зазначено, що при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою особи, ризики переховування підозрюваного від правосуддя, перешкоджанню кримінальному провадженню або вчинення нових кримінальних правопорушень не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, що можуть стверджувати існування таких ризиків.

Проте у п. 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"ЄСПЛ вказував, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення достатньо серйозності звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі. Зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. Аналогічна позиція ЄСПЛ викладена і у п.60 справи "Єлоєв проти України".

Така позиція ЄСПЛ узгоджується з положеннями національного законодавства, зокрема ст.177, 183 КПК України.

Враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної особи. При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Апеляційні твердження, щодоневрахування судом першої інстанції при визначенні розміру застави майнового та сімейного стану підозрюваного, колегія суддів вважає необґрунтованими. Оскільки відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. А тому, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді щодо застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 розміру застави у 20 мінімальних заробітних плат є правильним та зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

За таких обставин, виходячи з вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника-адвоката Охінченко М.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Будь - яких інших доказів, які б давали можливість застосувати до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, підозрюваним та його захисником-адвокатом до апеляційного суду не надано.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Охінченко М.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 липня 2017 року, якою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 09 год. 30 хв. 26.07.2017 року по 09 год. 30 хв. 23.09.2017 року, з визначенням застави в розмірі 32 000 грн. - без зміни.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

С.В. Яковлєва В.І. Осєтров В.М. Гончар