Рішення № 68121203, 04.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/729/17 Справа № 201/14358/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Попазовій Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсними договорів факторингу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором № 0301/0608/71- 119 від 17 червня 2008 року у розмірі 19 987 105, 69 грн., з яких: за кредитом: 392 425 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року становить 8 841 752,40 грн.; за відсотками: 291 712,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року, становить 6 572 597,45 грн.; пеня за останній календарний рік: 202 953,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року становить 4 572 755,84 грн., посилаючись на те, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу №15, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступило ФК «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

В свою чергу 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу, на підставі якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, в тому числі до відповідачки ОСОБА_2 за договором № 0301/0608/71- 119 від 17 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та відповідачкою ОСОБА_2, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 400 000 доларів США, однак не повернула його у встановлений у договорі строк, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідачка ОСОБА_2, заперечуючи проти позовних вимог, звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсними договір факторингу №15 від 28.11.2012р., укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та договір факторингу без номеру від 28 листопада 2012 року, укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. № 156-158 т. № 1).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 0301/0608/71-119 від 17 червня 2008 року у розмірі 887 091,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року становить 19 987 105,69 грн., з яких:

- за кредитом: 392 425 США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року, становить 8 841 752,40 грн.;

- за відсотками: 291 712,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року, становить 6 572 597,45 грн.;

- пеня за останній календарний рік: 202 953,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року, становить 4 572 755,84 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсними договорів факторингу відмовлено в повному обсязі.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та про задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, 17 червня 2008 року ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0301/0608/71-119, відповідно до умов якого позивач зобовязується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 400 000 доларів США на строк з 17 червня 2008 року по 16 червня 2030 року включно, а позичальник зобовязується в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Однак, у порушення умов кредитного договору, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконувала, в результаті чого утворилась заборгованість за даним договором.

Встановлено, що 28 листопада 2012 рку між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладений договір факторингу №15, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступило ФК «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

В свою чергу 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу, на підставі якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, в тому числі до відповідачки ОСОБА_2 за договором № 0301/0608/71-119 від 17 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та відповідачкою.

Згідно довідки ПАТ «Омега Банк», яке є правонаступником всіх прав та обовязків ПАТ «Сведбанк», підтверджено, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28 листопада 2012 року здійснило розрахунок у повному обсязі та в порядку встановленому договором. Вказане також підтверджується повідомленням ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» від 02 жовтня 2013 року за вих. № 447-юр. Крім того, розрахунок між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» підтверджується платіжним дорученням №1374 від 28 листопада 2012 року.

Банк свої зобовязання за кредитним договором №0301/0608/71-119 від 17 червня 2008 року виконав, надавши відповідачці кредит у сумі 400 000 доларів США.

У порушення умов договору, відповідачка свої зобовязання належним чином не виконала, в результаті чого має прострочену заборгованість:

- за кредитом: 392 425 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року, становить 8 841 752,40 грн.;

- за відсотками: 291 712,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року, становить 6 572 597,45 грн.;

- пеня: 550 837,17 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року, становить 12 410 946,98 грн.

Заборгованість по пені за останній календарний рік за кредитним договором №0301/0608/71-119 від 17 червня 2008 року складає 202 953,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року становить 4 572 755,84 грн.

На адресу відповідачки 20 травня 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» була направлена досудова вимога, яку відповідачка отримала 25 травня 2015 року, про що надійшло повідомлення про вручення поштового відправлення. Досудова вимога позивача відповідачкою була проігнорована в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що відповідно до ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».) Із оскаржуваних договорів факторингу слідує, що позивачка за зустрічним позовом не є стороною вказаних договорів. При посиланні на недійсність укладених договорів факторингу між юридичними особами, чим конкретно порушено права позивачки за зустрічним позовом вона не зазначала та належних доказів суду не надала.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з того, що у позичальника виникла заборгованість внаслідок невиконання умов кредитного договору, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Правильно дійшовши висновку про необхідність стягнення з позичальниці кредитної заборгованості, суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість по пені в повному обсязі в іноземній валюті, з огляду на наступне.

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Положення ст. 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Як видно з умов кредитного договору, позичальник зобовязаний погашати кредит щомісячними платежами, однак, на протязі тривалого часу позивач не вживав заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором у встановленому законом порядку, сприяючи тим самим збільшенню розміру заборгованості та, відповідно, пені.

ТОВ «Кредитні ініціативи» нараховано пеню в розмірі 202 953,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 квітня 2015 року становить 4 572 755,84 грн.

Отже, установивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов'язання, а також, що внаслідок стягнення кредитної заборгованості, в тому числі і пені, розмір якої значно більший розміру заборгованості за кредитним договором, будуть порушені права відповідача, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551, 616 ЦК України та зменшити розмір пені з 202 953,40 доларів США до 10 000,00 грн.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року № 6-1120цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, суд помилково стягнув пеню в іноземній валюті, враховуючи, що положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення процентів за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені, а тому пеня підлягає стягненню у національній валюті - гривні.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення пені підлягає зміні, шляхом стягнення даної суми в національній валюті, а в такому разі рішення суду також підлягає зміні в частині розміру загальної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивачем не було доведено наявність у неї заборгованості за кредитним договором не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив їй у задоволенні зустрічного позову, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є субєктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

При цьому положення глави 73 ЦК України та безпосередньо визначення операції факторингу, наведеного в ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачають, що клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ні Цивільний кодекс України, ні ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не встановлюють жодних обмежень стосовно складу осіб, по відношенню до яких може здійснюватися відступлення права вимоги.

Посилання апелянта ОСОБА_2 про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не має необхідної ліцензії на здійснення факторингу є необґрунтованими, оскільки Згідно із Свідоцтвом серії ФК №214 від 18 вересня 2008 року, виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою.

У відповідності до додатку до свідоцтва серії ФК №214 від 18 вересня 2008 року ТОВ «Кредитні ініціативи» має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання поручительств, надання гарантій, факторинг.

Крім того, права позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 у спірних договорах факторингу порушені не були, оскільки істотні умови (відсоткова ставка, розмір кредиту чи строки) повернення нею кредитних коштів змінені цими договорами не були.

Посилання позивачки на те, що при укладенні спірного договору відступлення права вимоги, відповідачами було порушено п. 1.2 Розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами фінансових послуг», згідно якого до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, є безпідставними, оскільки в цьому розпорядженні не йдеться мова про обмежений суб'єктний склад боржників за договором факторингу, а має на меті додаткові розяснення відносно конкретних боржників.

Крім того, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03 квітня 2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» визнано нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року вищевказана постанова була скасована.

Твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним, оскільки умовами Кредитного договору №0301/0608/71-119 від 17 червня 2008 року, а саме п. 10.11. сторони домовились, що строк позовної давності за будь-якими вимогами Банку, що випливають з цього договору, встановлюється тривалістю у десять років.

Враховуючи переривання строку позовної давності рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2011 року, за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, на яке посилається відповідачка та відраховувати строки давності із відповідної дати, то кінцевим терміном для предявлення вимог до боржника є 10 лютого 2021 року. Таким чином, строки позовної давності не є пропущеними.

Позивачка не надала суду доказів того, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону та порушує її права або інтереси і, таким чином, відповідно до ст. 11 ЦПК України, розпорядилась своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

В решті рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором та пені, змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001, МФО: 300346)заборгованість за кредитним договором № 0301/0608/71-119 від 17 червня 2008 року станом на 24 квітня 2015 року у розмірі 684137, 71 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 15594 349,85 грн. та 10 000 грн., яка складається: із заборгованості за кредитом 392425 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 8841752,40 грн.; заборгованості за процентами 219712,71 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 6572 597,45 грн. та пені у розмірі 10 000 грн.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_3

ОСОБА_4