Ухвала суду № 68113519, 02.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 року м. Київ К/800/29567/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Калашнікової О.В. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД шина" (далі - Товариство) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року Товариство у Окружному адміністративному суді міста Києва пред'явило позов до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07 жовтня 2015 року № 100270002/2015/700042/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним для митного оформлення ввезеного на митну територію товару надав усі необхідні документи на підтвердження митної вартості цього товару, що відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.

Проте, митним органом у митному оформленні товару відповідно до поданих Підприємством митних декларацій було відмовлено, прийнято рішення від 07 жовтня 2015 року № 100270002/2015/700042/2 про коригування митної вартості товару.

Просило визнати протиправним та скасувати рішення вказане Київської митниці.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці.

У касаційній скарзі Київська митниця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 серпня 2015 року між Товариством (Покупець) та Компанією Zhongce Rubber Group Company Limited (Продавець) укладено договір поставки автошин № 07082015, за умовами якого Продавець зобов'язувався виробити та поставити Покупцю на засаді його індивідуальних замовлень пневматичні гумові шини для легкових автобусів та вантажних автомобілів, а Покупець зобов'язувався придбати товар у відповідності до умов даного договору.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, позивачем до Митниці подано декларацію митної вартості від 07 жовтня 2015 року № 100270002/2015/260213, із визначенням митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявлених відомостей було надано наступні документи: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 06 жовтня 2015 року № 219426; коносамент (Bill of Lading) від 31 серпня 2015 року № WMS15080877; банківський платіжний документ від 18 вересня 2015 року № MUR)1866; довідку про транспортні витрати від 05 жовтня 2015 року № 05/10/15-02; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 22 липня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 31 серпня 2015 року № THX1533048AJ; рахунок - проформу від 31 серпня 2015 року № HX1533048AJ; договір поставки від 07 серпня 2015 року № 07082015; сертифікат відповідності від 03 вересня 2015 року № UA1.196.0067919-15; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23 серпня 2015 року № 2761; декларацію про походження товару від 08 вересня 2015 року № 15С3301М3775/01672; експортну митну декларацію країни відправлення від 31 серпня 2015 року № 517891037.

Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару у відповідача виник сумнів щодо правильності визначення декларантом заявленої митної вартості імпортованого товару у зв'язку з тим, що надані документи не містили відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості та містили розбіжності даних, а саме: в експортній митній декларації відсутні номера контракту, інвойсу, що унеможливлює однозначно ідентифікувати дану поставку; банківська довідка не завірена банком.

Митним органом декларанту пропонувалось надати: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та місять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Посилаючись на те, що витребувані документи декларантом надані не були, Київською митницею здійснено коригування митної вартості товару, визначеної позивачем в зазначеній вантажній митній декларації, та прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, та залишаючи в законній силі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходили із недоведеності Митницею правомірності прийняття оспорюваного Рішення.

Такий правовий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи і відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Як видно з матеріалів справи, у поданій ТОВ до митного оформлення експортній митній декларації країни відправлення від 31 серпня 2015 року № 517891037 міститься посилання на комерційний інвойс № THX1533048AJ, який також подавався до митного оформлення, що надає можливість повністю ідентифікувати зазначену поставку товару з поданими документами.

На підтвердження перерахування коштів Продавцю згідно з договором поставки ТОВ надало митному органу копію банківського повідомлення про здійснену через міжнародну систему SWIFT платежу трансакцію, завіреного печаткою банку.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що з наданих позивачем документів не можливо підтвердити задекларовану митну вартість товару, а також не доведена необхідність витребування додаткових документів.

Тому, суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях правильно вказали на те, що до митної декларації позивачем надано перелік документів, який визначено у частині другій статті 53 МК України, що є необхідним для перевірки розрахунку митної вартості і правомірності застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої а апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД шина" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року скасувати.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Калашнікова О.В.