Ухвала суду № 68113295, 27.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2017 року м. Київ К/800/25298/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "Агро7я" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "Агро7я" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 30.10.2015 року № 33-1014/6437-15 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та закрити провадження по справі.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "Агро7я" було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 12.11.2015 року № 33-1014/6437-15.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "Агро7я", не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "Агро7я" відмовити повністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "Агро7я" подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2015 року позивачем зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво зерносушильного комплексу в дві пускові черги за адресою: пров. І. Франка, 2, м. Миколаїв», яка була внесена до єдиного реєстру.

В подальшому позивачем, 02.10.2015 року зареєстровано в управлінні ДАБІ у Миколаївській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідачем 30.10.2015 року проведено планову перевірку ТОВ ЗК «Агро7я» щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатами проведеної перевірки складено акт про проведення перевірки від 30.10.2015 року, з якого вбачається, що попередньою перевіркою з виїздом на місце 27.02.2015 року та 02.03.2015 року встановлено виконання будівельних робіт з будівництва будівлі невизначеного призначення за адресою: пров. Івана Франка, 2 м. Миколаїв. В зв'язку з неможливістю встановити суб'єкта будівництва, матеріали перевірки 03 березня 2015 року надіслані до Управління органів внутрішніх справ.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що з акту позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.03.2015 року вбачається, що перевірка в березні 2015 року була проведена на підставі листа інженера технічного нагляду ОСОБА_2 від 27.02.2015 року.

Будь-яких рішень за результатами позапланової перевірки суб'єктом нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил не приймалося.

За результатами перевірки від 30.10.2015 року відповідачем цього ж дня складений припис №74 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому вимагалося виконувати будівельні роботи на об'єкті «Будівництво зерносушильного комплексу в дві пускові черги за адресою: пров. Івана Франка, 2, м. Миколаїв» лише за наявності відповідних документів, передбачених статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та встановлений термін для виконання до 04.01.2016 року.

Також, 30.10.2015 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та 12.11.2015 року винесено постанову № 33-1014/6437-15, якою ТОВ ЗК «Агро7я» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 124 020,00 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутнє направлення для проведення позапланової перевірки, яка була здійснена у березні 2015 року.

Також, згідно із пунктом 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи Інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Теж саме передбачено підпунктами 2, 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства.

Проте, всупереч зазначеним нормам права, як встановлено судами попередніх інстанцій, жодних вказаних дій, після складання акту перевірки від 02.03.2015 року, відповідачем здійснено не було.

Правильними є твердження судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань відповідача про, те що він не міг встановити суб'єкта містобудування, що будував або збудував об'єкт, оскільки ще 05.03.2015 року позивачем було подано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво зерносушильного комплексу в дві пускові черги за адресою: пров. І. Франка, 2, м. Миколаїв», яка внесена до єдиного реєстру 05.03.2015 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 року, де у пункті 8 Прикінцевих положень містився припис, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» передбачено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: внесення на розгляд Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань, що належать до сфери діяльності Держархбудінспекції; здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил;виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач є контролюючим органом, якому в розумінні Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 року було заборонено проведення перевірки у лютому-березні 2015 року, оскільки діяв мораторій, який забороняв проведення контролюючими органами будь-яких перевірок.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "Агро7я" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

С.А. Горбатюк

Е.Ю. Швед