Ухвала суду № 68112517, 03.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 серпня 2017 року м. Київ К/800/26249/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансфер» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансфер» до Департаменту транспорту та охорони навколишнього середовища Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» про визнання протиправними дій та наказів, скасування наказів, визнання недійсними договорів,

в с т а н о в и л а :

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансфер» на вказане судове рішення.

Так, частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, остання була ухвалена за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції у відкритому судовому засіданні, за участю представників сторін й повний її текст виготовлено 23 червня 2017 року, а отже, враховуючи приписи статтей 103, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг двадцятиденного строку починається з наступного дня після складення постанови в повному обсязі, тобто з 24 червня 2017 року, та закінчується 13 липня 2017 року; касаційну ж скаргу позивачем подано 27 липня 2017 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті).

Порушуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, позивач зазначав, що оскаржувану постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року отримав 11 липня 2017 року, що унеможливило звернення до суду в межах законодавчо визначеного 20-денного строку.

Проте, зважаючи на приписи частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, наведені позивачем підстави пропуску строку касаційного оскарження не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, оскільки, вказуючи про отримання копії оскаржуваного рішення 11 липня 2017 року (не додавши при цьому відповідних документальних доказів у потвердження наведеного), не навів обставин (причин), за яких не скористався передбаченим частиною 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України правом на отримання оскаржуваного судового рішення за власною заявою, зважаючи на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було постановлено у відкритому судовому засіданні, в якому він (представник ОСОБА_1 (позивача) приймав участь, та, в свою чергу, у разі незгоди з прийнятим судом рішенням за наявності наміру оскаржувати його в касаційному порядку, не був позбавлений можливості звернутись до апеляційного суду із заявою про видачу копії такого рішення; саме ж лише посилання на дату отримання копії оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, в даному випадку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Також, в результаті вивчення касаційної скарги встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Проте, всупереч приписам вказаної статті, особою, яка подала касаційну скаргу, не додано до неї документа про сплату судового збору, хоча такий зазначено у переліку доданих до касаційної скарги документів, про що працівниками канцелярії Вищого адміністративного суду України 31 липня 2017 року складено відповідний акт №200/18920/16-а.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII) передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позовна заява подана у листопаді 2016 року.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII) за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, розмір судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (станом на 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати складав 1 378 грн.).

Відповідно ж до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, сплачена сума судового збору за подання даної касаційної скарги повинна узгоджуватися з приписами статтей 4, 6 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Згідно із частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансфер» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансфер» до Департаменту транспорту та охорони навколишнього середовища Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» про визнання протиправними дій та наказів, скасування наказів, визнання недійсними договорів залишити без руху.

Протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.