Ухвала суду № 68112091, 01.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року № 876/2533/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулася в суд з позовом до ТзОВ фірма «Панхім», яким просила підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого на підставі рішення від 17.06.2015 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що оцінка правомірності наказу від 12.06.2015 року № 1204 про проведення перевірки ТзОВ «Панхім», який був підставою для виникнення обставин для застосування адміністративного арешту, надана судом при розгляді справи № 803/1328/15-а, де судовими рішеннями, які набрали законної сили, було підтверджено його правомірність, тому дана обставина згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню при розгляді даної адміністративної справи. Тому, враховуючи наявність законних підстав для проведення перевірки та доведеність факту недопуску посадових осіб податкового органу до її проведення, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТзОВ фірма «Панхім» на підставі рішення від 17.06.2015 року. При цьому, суд відхилив посилання відповідача на закриття кримінального провадження № 32014030000000102, в межах якого було винесено постанову слідчого про призначення зазначеної вище перевірки ТзОВ фірма «Панхім», оскільки закриття даного кримінального провадження в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення і відповідно припинення підстав для її проведення, на думку суду, не може вважатись обставиною, яка перетворює правомірні дії податкового органу на протиправні. Крім того, суд зазначив, що на час звернення позивача до суду 16.06.2015 року ще не була винесена постанова про закриття кримінального провадження, датована 30.10.2015 року, а зазначений наказ не був реалізований.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на день розгляду справи судом першої інстанції відпали підстави для проведення спірної перевірки, оскільки кримінальне провадження, в межах якого було винесено постанову слідчого, на підставі якої позивач видав наказ від 12.06.2015 року № 1204 про проведення перевірки ТзОВ фірма «Панхім», було закрите, отже, на думку апелянта, відпали і підстави для застосування адміністративного арешту його майна, а також в зв'язку з цим він позбавлений можливості усунути причини застосування арешту майна. Також апелянт зазначає, що у спірному випадку недопуск ним посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки в зв'язку із відсутністю законних підстав її призначення є способом захисту його прав, а не ухиленням від виконання обов'язків платника податків. Тому, на думку апелянта, прийняття позивачем рішення про застосування умовного адміністративного арешту його майна після оскарження ним законності призначення перевірки є протиправним та необґрунтованим та не забезпечує допуск до проведення даної перевірки, а створює зайвий тиск на нього. Крім того, у спірному випадку на день звернення податкового органу до суду з цим позовом, арешт майна ТзОВ фірма «Панхім» був припинений відповідно до п. 94.19 ст. 19 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, тому подання позивачем даного позову є протиправним. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що розгляд даного питання повинен відбуватись за відповідним поданням органу державної фіскальної служби в порядку, визначеному ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а не в загальному порядку позовного провадження. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не врахував наступних обставин: з моменту розгляду судом справи про оскарження наказу про проведення спірної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» податковий орган не вчиняв жодних дій щодо її проведення; на момент розгляду судом даної справи строк проведення перевірки закінчився і позивач не приймав рішення про його продовження; позивач всупереч вимогам законодавства не надав опису і переліку майна, щодо якого застосовується спірний арешт, а також не надав доказів застосування до цього майна податкової застави, хоч в рішенні від 17.06.2015 року вказано, що арешт застосовано до майна ТзОВ фірма «Панхім», яке перебуває у податковій заставі; позивач не надіслав йому рішення про застосування арешту майна від 17.06.2015 року, чим позбавив його права оскаржити це рішення, а також в такому випадку у нього не виник обов'язок його виконання.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмові доповнення до неї та заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ Слідчого управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Самаєва С.В. від 26.05.2015 року та відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, керівник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області видав наказ від 12.06.2015 року № 1204 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» за період з 01.01.2014 року до 30.04.2015 року, тривалістю 10 робочих днів з 15.06.2015 року.

На підставі даного наказу та направлень на перевірку від 15.06.2015 року № 001154 і № 00155 посадові особи Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області 15.06.2015 року для проведення перевірки здійснили виїзд за юридичною адресою ТзОВ фірма «Панхім» (Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17). Однак при прибутті за вказаною адресою представники відомчої охорони ТзОВ фірма «Панхім» повідомили, що посадові особи підприємства перебувають у відрядженні у м. Києві, надавши копію відповідного наказу, в зв'язку з чим вручити наказ і направлення на перевірку та розпочати її проведення не було можливості, про що був складений акт від 15.06.2015 року № 205/22-01 про відсутність посадових осіб товариства.

16.06.2015 року посадові особи позивача повторно здійснили виїзд за юридичною адресою ТзОВ фірма «Панхім», однак директор підприємства ОСОБА_2 листом від 16.06.2015 року № 16/06-1 повідомив про недопуск до проведення перевірки, мотивуючи це тим, що в наказі належним чином не вказаний предмет перевірки та межі повноважень посадових осіб, уповноважених її проводити. Крім того, відповідач вказав, що йому достовірно відомо про відсутність кримінальних проваджень, що стосуються господарської діяльності ТзОВ фірма «Панхім».

За таких обставин посадові особи позивача склали акт про недопуск до проведення перевірки від 16.06.2015 року за № 208/22-01/30733394, з яким під розписку був ознайомлений генеральний директор ТзОВ фірма «Панхім».

Також у зв'язку з наведеними вище обставинами заступник начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України прийняв рішення від 17.06.2015 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ фірма «Панхім», що перебуває по вул. Промисловій, 17 в с. Рованці Луцького району Волинської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування позивачем умовного адміністративного арешту майна відповідача згідно із зазначеним рішенням, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

А згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є, зокрема, отримання контролюючим органом рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ним відповідно до закону.

Нормами п. 81.1 ст. 81 цього Кодексу встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Також відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

А згідно з ч. 7 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Проаналізувавши змін наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанови слідчого про призначення перевірки суб'єктів господарювання, зокрема, з питань дотримання законодавства, контроль за якими покладено на органи державної фіскальної служби, є обов'язковими до виконання цими органами.

А відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з п. 94.10 ст. 94 цього Кодексу арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 цього Кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Таким чином, оскільки 15 і 16 червня 2015 року ТзОВ фірма «Панхім» не допустило уповноважених посадових осіб Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до проведення перевірки, що було зафіксовано у встановленому законодавством порядку, то позивач 17.06.2015 року прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ фірма «Панхім», про що зазначено вище.

Відповідно до п. 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

А відповідно до п. 94.5 даної статті арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до змісту наведених вище норм Податкового кодексу України контролюючий орган має право застосовувати арешт (в тому числі умовний) майна платника податків у разі не допуску до проведення перевірки лише у випадку наявності законних підстав для проведення такої перевірки. Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості застосування контролюючим органом арешту майна платника податків суд повинен встановити наявність підстав для призначення перевірки та дотримання процедури її призначення, тобто правомірність рішення (наказу) про призначення перевірки.

У спірному випадку колегія суддів враховує, що ТзОВ фірма «Панхім» оскаржило зазначений вище наказ Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 12.06.2015 року № 1204 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки в судовому порядку, однак постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року у справі № 803/1328/15-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року, у задоволенні позову було відмовлено. Приймаючи зазначені рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області при прийнятті наказу від 12.06.2015 року № 1204 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» на виконання постанови слідчого від 26.05.2015 року, діяла у відповідності до положень Податкового кодексу України.

А відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, питання правомірності даного наказу, а, отже, і наявності правових підстав та дотримання процедури призначення зазначеної вище позапланової перевірки ТзОВ фірма «Панхім», не потребує доказування в адміністративній справі, що розглядається.

Таким чином, враховуючи підтверджену наявність законних підстав для проведення перевірки та доведеність факту недопуску посадових осіб Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до проведення перевірки, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТзОВ фірма «Панхім» на підставі рішення від 17.06.2015 року.

Щодо доводів апелянта про те, що оскільки на день розгляду справи судом першої інстанції відпали підстави для проведення спірної перевірки, так як кримінальне провадження, в межах якого було винесено постанову слідчого, на підставі якої позивач видав наказ від 12.06.2015 року № 1204 про проведення перевірки ТзОВ фірма «Панхім», було закрите, отже, відпали підстави для застосування адміністративного арешту його майна, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, дане кримінальне провадження було закрите постановою слідчого від 15.10.2015 року, тобто після прийняття позивачем зазначеного вище наказу від 12.06.2015 року № 1204, недопуску ТзОВ фірмою «Панхім» посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, призначеної цим наказом, та прийняття позивачем рішення від 17.06.2015 року про застосування умовного адміністративного арешту майна ТзОВ фірма «Панхім».

А відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи спір, адміністративний суд повинен досліджувати правомірність рішення (дій) суб'єкта владних повноважень на момент їх прийняття (вчинення) і не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) такого рішення чи дій з врахуванням подій, які сталися у майбутньому.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що закриття пізніше кримінального провадження, в межах якого була призначена зазначена перевірка ТзОВ фірма «Панхім», не може бути підставою для визнання протиправними дій позивача щодо призначення даної перевірки та застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, які були прийняті до закриття кримінального провадження.

Щодо доводів апелянта про те, що прийняття позивачем рішення про застосування умовного адміністративного арешту його майна після оскарження ним законності призначення перевірки є протиправним, на день звернення податкового органу до суду з цим позовом арешт майна ТзОВ фірма «Панхім» був припинений у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, а також, що суд першої інстанції не врахував, що розгляд даного питання повинен відбуватись за відповідним поданням органу державної фіскальної служби в порядку, визначеному ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів враховує, що справді відповідно до пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 19 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків припиняється, зокрема, у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті (96 годин), рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

При цьому, відповідно до положень ч. ч. 1, 6, 8 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Відмова у прийнятті подання, зокрема, у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Таким чином, застосування адміністративного арешту майна платника податків є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, перевірка судом обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків обумовлена необхідністю контролю за діями податкового органу і сприяє захисту прав та інтересів платника податків від можливих зловживань з боку контролюючого органу. Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості. Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавством передбачено обов'язок податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а тому ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює особливий, оперативний порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду. Таким чином, існує два способи перевірки судом обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - в особливому порядку, встановленому ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України за поданням контролюючого органу та в загальному порядку, визначеному цим Кодексом (на підставі позовної заяви).

Як встановив суд, 17.06.2015 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області зверталась до суду в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТзОВ фірма «Панхім», однак ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року провадження у справі було закрито з підстав наявності між сторонами спору про право.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до положень ст. 94 Податкового кодексу України та ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за поданням податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у порядку, встановленому нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна підлягають розгляду судом незалежно від факту припинення такого арешту у зв'язку із відсутністю судового рішення про визнання арешту обґрунтованим протягом строку розгляду подання податкового органу. При цьому, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Також посилання апелянта на те, що з моменту розгляду судом справи про оскарження наказу про проведення спірної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» податковий орган не вчиняв жодних дій щодо її проведення і строк проведення перевірки закінчився, що позивач не надав опису і переліку майна, щодо якого застосовується спірний арешт, та доказів застосування до цього майна податкової застави, а також, що податковий орган не надіслав йому рішення про застосування арешту майна від 17.06.2015 року, колегія суддів вважає безпідставними і не бере до уваги, оскільки ці обставини не впливають на обґрунтованість застосування Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області адміністративного арешту активів ТзОВ фірма «Панхім» саме на момент прийняття позивачем відповідного рішення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 803/1712/15 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 03.08.2017 року