Ухвала суду № 68111899, 02.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Калмикова Ю.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року справа №415/3553/17

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Геращенко І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду від 22 червня 2017 року у справі № 415/3553/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Лисичанського міського суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську (далі - відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправними дій (в частині припинення виплати пенсії) та визнання протиправною бездіяльності в частині невиплати пенсії з березня 2016 року; зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період, починаючи з березня 2016 року; звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць; зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення (а.с.1-7).

Ухвалою Лисичанського міського суду від 22 червня 2017 року позовну заяву залишено без руху, про що сповістити позивача надавши йому строк для усунення зазначених недоліків у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено, що у випадку не усунення зазначених недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу (а.с.21).

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції, не врахував, що у зв'язку з несплатою відповідачем пенсії протягом тривалого часу, позивач опинився у тяжкому матеріальному становищі, на підтвердження чого ним була надана виписка по картковому рахунку про рух коштів на пенсійному рахунку за період з 01 січня 2015 року по 28 квітня 2017 року. Зазначає, що він оскаржує не відмову відповідача у продовженні виплат пенсії, а дії відповідача з припинення виплат. Пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з адміністративним позовом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Зазначене клопотання позивач обґрунтовує тим, що дохід (пенсія), позивач останній раз отримував у лютому 2016 року. В подальшому пенсію також не перераховували, що підтверджено випискою з банку. Таким чином, позивач не має можливості сплатити судовий збір, у зв'язку із скрутним майновим станом, оскільки є безробітним, не має джерела доходів, яке б дало змогу сплатити судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Конституційний Суд України у рішенні «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» №12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Тобто, судом зроблено висновок щодо встановлення саме помірного судового збору, у зв'язку з цим, майнове становище не має бути перепоною доступу для суду, у випадках коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є вимушеним внутрішнім переселенцем, що підтверджено довідкою від 02 вересня 2015 року № 924016112 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.

З виписки по картковому рахунку Ощадбанку вбачається, що позивачу в останній раз нарахування на рахунок пенсії було здійснено 05 лютого 2016 року. Після цього ніяких надходжень на особовий рахунок позивача не було здійснено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що наданими доказами позивачем підтверджено неможливість сплатити судового збору внаслідок скрутного матеріального становища, а тому суд першої інстанції безпідставно не вирішено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково застосувані приведені норми Кодексу адміністративного судочинства України, які врегульовують спірне питання, оскільки як вбачається з позовних вимог предметом позову є пенсійні виплати позивачу, які носять щомісячний характер, тобто, у разі встановлення судом першої інстанції дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, з урахуванням кінцевої дати періоду, коли відбулося таке порушення, та часу звернення до суду із зазначеним позовом, суд першої інстанції повинен був залишити частину позовних вимог (у разі відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду, які взагалі не були з'ясовані) без розгляду, а позовні вимоги за шість місяців до звернення з цим позовом підлягали розгляду по суті.

Оскільки апеляційна скарга позивача задоволена, від сплати судового збору за її подання останній був звільнений, відсутні підстави для стягнення такого збору з позивача.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали про направлення адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, пунктом 3 частини 1 статті 199, пункту 4 частини 1 статті 204, пункту 6 частини 1 статті 205, статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду від 22 червня 2017 року у справі № 415/3553/17- задовольнити.

Ухвалу Лисичанського міського суду від 22 червня 2017 року у справі № 415/3553/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати та направити адміністративну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова