Постанова № 68111265, 04.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3086/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправною відмови у прийнятті податкових декларацій, визнання податкових декларацій такими, що подані в день їх фактичного отримання, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося ТОВ «Фінсервіс Пром» з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправною відмови відповідача прийняти податкові декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, за березень 2017 року з додатком №2, за квітень 2017 року з додатками №2, №3, №4, визнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, за березень 2017 року з додатком №2, за квітень 2017 року з додатками №2, №3, №4 такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідно 19.03.2017 року, 19.04.2017 року, 19.05.2017 року, зобов’язання відповідача виключити з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо дати надіслання позивачу повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації №1700097057 – 26.04.2017 року та податкової декларації №1700097051 - 26.05.2017 року.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за лютий, березень, квітень 2017 року, поданих в паперовій формі з підстав розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, така відмова в прийнятті декларацій не відповідає нормам законодавства та порушує права та інтереси позивача, оскільки ст. 48 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація не вважається податковою звітністю, а ст. 49 Податкового кодексу України надає право платнику податків подавати звітність з податку на додану вартість як в електронній формі, так і в паперовій.

Представник відповідача в судове засідання з’явився. З наданих до суду заперечень на позов (аркуші справи 94-97) та пояснень представника відповідача вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки відповідач не вчиняв неправомірних дій щодо позивача, податкова звітність з податку на додану вартість має подаватися в електронній формі та лише у разі розірвання договору про визнання електронних документів така звітність може бути подана нарочно або поштою, проте такий договір з позивачем не розірваний.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України, неявку в судове засідання представника позивача, відсутність клопотань щодо допиту свідків, експерта, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Між позивачем та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 17 січня 2017 року укладений договір №170120172, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв’язку, або на електронних носіях, як оригіналу.

При цьому, п. 2 зазначеного договору передбачає, що Договір надає платнику податків можливість, а не зобов’язує його подавати до органів ДФС податкові документи в електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із наявними в справі доказами, зокрема, квитанціями №1 щодо направлення позивачем до органів ДФС податкових накладних вбачається, що протягом лютого – квітня 2017 року податкові документи в електронному вигляді у позивача не приймалися з підстав можливого припинення дії Договору про визнання електронної звітності (аркуші справи 88-93), при тому, що 17 січня 2017 року між позивачем та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області укладений договір №170120172 про визнання електронної звітності, а при спробі укласти новий договір 18.04.2017 року, він не був прийнятий з підстав дії договору №170120172 від 17.01.2017 року, про що свідчить відповідна квитанція (аркуші справи 43-46).

Враховуючи неможливість подати до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді, позивачем подано зазначені декларації за лютий, березень, квітень 2017 року разом із додатками в паперовій формі.

Так, 20.03.2017 року позивачем подана до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, що підтверджується відбитком штампу податкового органу про отримання зазначеної звітності (аркуші справи 51-54).

Крім того, позивачем 19.04.2017 року подані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області декларації з податку на додану вартість за лютий, березень 2017 року з додатками.

Також, 19.05.2017 року позивачем подані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року з додатками, що підтверджується відбитком штампу податкового органу про отримання зазначених документів.

При цьому, декларація з податку на додану вартість за квітень 2017 року подана із додатком 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування) та додатком 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування), на яких наявні відбитки штампів податкового органу про їх прийняття.

Відповідач в своїх запереченнях на позов не заперечує не прийняття податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року в паперовій формі та зазначає про те, що в паперовій формі звітність може подаватися позивачем тільки в разі розірвання договору про визнання електронних документів, однак оскільки договір не розірваний в такому вигляді звітність прийматися не може.

Суд не погоджується з доводами відповідача та вважає позов ТОВ «Фінсервіс Пром» обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, у відповідності до положень п. п. 19-1.1.2, 19-1.1.27 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючи органи виконують такі функції, як контроль своєчасності подання платниками податків передбаченої законом звітності, забезпечення розвитку, впровадження та технічного супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизації процедур, організація впровадження електронних сервісів для суб’єктів господарювання.

Згідно із положеннями п. 46.1, 46.5 ст. 46, п. 48.1, 48.2, 48.3, 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа; звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості посадових осіб платника податків; підписи посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до п. 49.1, 49.3, 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» п. 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не міг подати декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року в електронній формі з незалежних від нього причин, оскільки при наявності укладеного між ним та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 17 січня 2017 року договору №170120172 про визнання електронних документів, за даними квитанцій №1 вбачалося припинення дії цього договору, однак при укладенні нового договору 18.04.2017 року, позивач отримав квитанцію №1 про не можливість прийняття цього документу з підстав дії попереднього договору.

В даному випадку, позивач був обмежений в своєму праві на надання звітності в електронному вигляді з незалежних від нього причин, а оскільки подання звітності є обов’язком платника податків, ним 20.03.2017 року, 19.04.2017 року та 19.05.2017 року подана до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкова звітність з податку на додану вартість за звітні періоди лютого, березня, квітня 2017 року разом із додатками у паперовій формі.

Однак, зазначена звітність позивача в паперовій формі не була прийнята відповідачем та не визнана податковою звітністю з підстав порушення вимог оформлення документів податкової звітності, передбачених ст. 48 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість».

Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, листами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.03.2017 року №3814/10/15-53-08-03 та від 26.05.2017 року №5739/10/15-53-12-03 та фактично не заперечуються відповідачем по цій справі.

Суд, вважає відмову відповідача у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за звітні періоди лютого, березня, квітня 2017 року протиправною, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49.8, 49.9, 49.10, 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3, 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених ст. 48, 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3, 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Таким чином, з аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, у разі її складання з дотриманням вимог ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов’язком контролюючого органу, а підставою для відмови у прийнятті податкової декларації у відповідності до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України є виключно допущення платником податків порушень вимог п. 48.3, 48.4 ст. 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто, відсутність в ній обов’язкових реквізитів.

З аналізу наданої позивачем до суду та наданої нарочно до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість з додатками за лютий, березень, квітень 2017 року вбачається її відповідність вимогам ст. 48 Податкового кодексу України, а тому зазначена звітність мала бути прийнята відповідачем як податкова звітність.

Крім того, податковий орган безпідставно посилається на порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість», оскільки зазначений наказ на час виникнення спірних правовідносин втратив чинність та зазначені правовідносини регулювалися наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

З аналізу податкової звітності позивача вбачається відповідність її за формою вимогам наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року за встановленою формою, приймаючи до уваги те, що ця податкова звітність містить всі обов'язкові реквізити, відмова ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС України в Одеській області у прийнятті податкової звітності є необґрунтованою та не правомірною.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України та в такому випадку обов’язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

З висновку Вищого адміністративного суду України, викладеного в постанові від 29.03.2017 року по справі № К/800/47440/15 вбачається, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати), вимоги про зобов’язання податкового органу прийняти податкову декларацію, вважати податковою звітністю, визнання протиправними дії з невизнання податковою звітністю, варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, визнання такої декларації поданою на певну дату.

Оскільки судом встановлений факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті від ТОВ «Фінсервіс Пром» декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року, суд приходить до висновку, що такі податкові декларації з додатками до них вважаються поданими у момент їх фактичного отримання відповідачем, відповідно 20 березня 2017 року, 19 квітня 2017 року, 19 травня 2017 року.

При цьому, позивач помилково зазначає в позовних вимогах дату фактичного отримання декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року – 19.03.2017 року, однак докази надає про отримання цієї декларації податковим органом 20.03.2017 року, а тому задоволенню підлягає щодо цієї декларації позовна вимога про визнання її поданою у день фактичного отримання, тобто, 20.03.2017 року.

При цьому, за результатами протиправної відмови відповідача у прийнятті податкових декларацій позивача, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС України в Одеській області в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування внесені дані щодо дати надіслання платнику податків територіальним органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації №1700083368 – 26.04.2017 року та №1700097051 - 26.05.2017 року, що позбавляє платника податків права на відшкодування заявлених сум.

При цьому, позивачем допущена помилка в номері податкової декларації, зокрема, в вимогах зазначений номер №1700097057, проте за даними Реєстру номер декларації - №1700083368, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню з врахуванням наданих доказів.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість його вимог про зобов’язання відповідача виключити вищезазначені дані з Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідачем не обґрунтована та не підтверджена належними доказами правомірність відмови позивачу у прийнятті звітності з податку на додану вартість за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінсервіс Пром» обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправною відмови відповідача прийняти податкові декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, за березень 2017 року з додатком №2, за квітень 2017 року з додатками №2, №3, №4, визнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, за березень 2017 року з додатком №2, за квітень 2017 року з додатками №2, №3, №4 такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідно 19.03.2017 року, 19.04.2017 року, 19.05.2017 року, зобов’язання відповідача виключити з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо дати надіслання позивачу повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації №1700097057 – 26.04.2017 року та податкової декларації №1700097051 - 26.05.2017 року – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийняти податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, за березень 2017 року з додатком №2, за квітень 2017 року з додатками №2, №3, №4.

Визнати податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, за березень 2017 року з додатком №2, за квітень 2017 року з додатками №2, №3, №4 такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідно 20.03.2017 року, 19.04.2017 року, 19.05.2017 року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області виключити з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо дати надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації №1700083368 – 26.04.2017 року та податкової декларації №1700097051 - 26.05.2017 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» (код ЄДРПОУ 40874863) судовий збір у розмірі 4800 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л. І. Свида