Постанова № 68110292, 03.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа № 922/2180/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов.№02/01-239 від 26.06.2017 (копія у справі)

1-й відповідач ОСОБА_2, ордер ХВ№000001 від 03.08.2017 (у справі), ОСОБА_3, дов. б/н від 01.06.2017 (копія у справі), ОСОБА_4, дов.№26/07-Д від 26.07.2017 (копія у справі)

2-й відповідач не зявився

третя особа не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт» (вх.№2246Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2017 у справі № 922/2180/17

за позовом Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон», с.Княжичі Київо-Святошинський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт», с.Лотівка, Шепетівський район, Хмельницька область,

Приватного підприємства «Юридична компанія «Легіон», м. Харків

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Торагро Сольюшин», м.Шепетівка, Хмельницька область

про стягнення 153447500,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2017 заяву МППФ «Ерідон» про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт в межах позовних вимог у розмірі 153247500, 00 грн., на все нерухоме та рухоме майно, що належить ТОВ «Лотівка Еліт» (код за ЄДРПОУ 32678215), в тому числі на посіви (незібраний врожай) та отриманий врожай сільськогосподарських культур 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках, які перебувають у фактичному користуванні (оренді) ТОВ «Лотівка Еліт» (код за ЄДРПОУ 32678215), в тому числі на території Старобейзимської, Мокіївської, Серединецької, Городищенської, Чотирбоківської, Рожичнянської, Коськівської, Корчицької, Плесенської, Хролинської, Великорішнівської, Вербовецької, Ленковецької, Новичівської, Лотівської, Вовківецької, Великошкарівської сільських рад Шепетівського району Хмельницької області; Грицівської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області; Великоскнитської, Іванівської, Миньковецької, Ганнопільської, Хоняківської, Улашанівської, Великоправутинської, Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області; Роговичівської, Новолобунської сільських рад Полонського району Хмельницької області; Коритненської сільської ради Білогірського району Хмельницької області; Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, шляхом винесення постанови про опис та арешт майна та передачі описаного майна на зберігання МППФ «Ерідон» (код ЄДРПОУ 19420704), з подальшим вилученням дозрілого врожаю шляхом надання права збору врожаю сільськогосподарських культур МПП Фірма «Ерідон» (код ЄДРПОУ 19420704) із застосуванням спеціалізованої техніки та подальшою передачею зібраного врожаю сільськогосподарських культур на відповідальне зберігання МПП Фірма «Ерідон» (код ЄДРПОУ 19420704).

Перший відповідач по справі, ТОВ «Лотівка Еліт», не погодився із зазначеною ухвалою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2017, як таку, що винесена при неповним зясуванні обставин справи, що мають значення для справи. В задоволенні заяви про забезпечення позову 1-відповідач просить відмовити. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було перевірено, а позивачем не було надано доказів для належного прийняття рішення за заявою про забезпечення позову.

Також, першим відповідачем по справі були надані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він зазначив, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності правового звязку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, при цьому суд послався на не підтверджену доказами інформацію.

Позивач, МПП Фірма «Ерідон» у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в ході судового засідання висловив свою позицію по справі, зазначив, що ухвала господарського суду Харківської області від 04.07.2017 є законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до чинного законодавства, в звязку з чим просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відповідач ПП «Юридична компанія «Легіон» та третя особа по справі без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Торагро Сольюшин» не скористалися наданим правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте представники 2-го відповідача та третьої особи не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи та 2-го відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників присутніх сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

МПП фірма «Ерідон» звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ «Лотівка Еліт» (перший відповідач) та ПП «ЮК «Легіон» (2-й відповідач), в якому просить суд стягнути з 1-го відповідача на свою користь 153247500,00 грн. заборгованості та з 2-го відповідача - 200000,00 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань по договору застави майбутнього врожаю №9 від 10.06.2016, укладеного між МПП фірма «Ерідон» (Застоводержатель), ТОВ «Лотівка Еліт» (Заставодавець) та ТОВ «Торгагро Сольюшн» (Боржник) та договору поруки №3 від 01.09.2016, укладеного між МПП фірма «Ерідон» (Кредитор) та ПП «ЮК «Легіон» (Поручитель).

Крім того, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій він просив суд вжити заходи до забезпечення позову по справі до вирішення справи по суті та накласти арешт в межах позовних вимог у розмірі 153247500, 00 грн., на все нерухоме та рухоме майно, що належить ТОВ «Лотівка Еліт», в тому числі на посіви (незібраний врожай) та отриманий врожай сільськогосподарських культур 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках, які перебувають у фактичному користуванні (оренді) ТОВ «Лотівка Еліт» (код за ЄДРПОУ 32678215), в тому числі на території Старобейзимської, Мокіївської, Серединецької, Городищенської, Чотирбоківської, Рожичнянської, Коськівської, Корчицької, Плесенської, Хролинської, Великорішнівської, Вербовецької, Ленковецької, Новичівської, Лотівської, Вовківецької, Великошкарівської сільських рад Шепетівського району Хмельницької області; Грицівської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області; Великоскнитської, Великоскнитської, Іванівської, Миньковецької, Ганнопільської, Хоняківської, Улашанівської, Великоправутинської, Лисиченської сільської ради Славутського району Хмельницької області; Роговичівської, Новолобунської сільських рад Полонського району Хмельницької області; Коритненської сільської ради Білогірського району Хмельницької області; Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, шляхом винесення постанови про опис та арешт майна та передачі описаного майна на зберігання МПП Фірма «Ерідон», з подальшим вилученням дозрілого врожаю шляхом надання права збору врожаю сільськогосподарських культур МПП Фірма «Ерідон» із застосуванням спеціалізованої техніки та подальшою передачею зібраного врожаю сільськогосподарських культур на відповідальне зберігання МПП Фірма «Ерідон».

В обґрунтування своєї заяви, позивач посилається на те, що 1-й відповідач - ТОВ «Лотівка Еліт» є товариством з обмеженою відповідальністю, що отримує доходи у грошовому вигляді переважно від реалізації вирощеного врожаю с/г культур та здійснити задоволення майнових вимог позивача зможе більш за все за рахунок надходжень від продажу врожаю 2017 року, у зв'язку з чим є необхідність такий врожай с/г культур убезпечити задля забезпечення можливості фактичного виконання рішення суду у справі у випадку його ухвалення на користь позивача. Існує вірогідність того, що на момент набуття рішенням господарського суду чинності щодо стягнення з першого відповідача грошових коштів, відповідач вже встигне зібрати та перемістити врожай с/г культур у невідоме позивачу місце та при цьому не буде поспішати з реалізацією зібраного, щоб не допустити надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Таке притримання реалізації зібраного врожаю с/г культур є цілком допустимим з точки зору маркетингу їх продажу, що передбачає можливість існування ринку продажу цієї групи товару зібраного у поточному році, аж до збирання нового врожаю 2018 року. А отже, позивач щонайменше календарний рік може бути позбавлений можливості отримати фактичне задоволення майнових вимог позивача , тобто буде унеможливлено виконання рішення суду. Відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, основними активами якого є саме результати сільськогосподарського виробництва, адже як випливає з даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, земельні ділянки, які використовує перший відповідач, належать йому на праві користування, а доказів належності першому відповідачу іншого нерухомого майна у необхідному розмірі, вільного від обтяжень третіх осіб, відповідні дані реєстру не містять. Таким чином, на думку позивача, є достатньо обґрунтованим наявність істотного зв'язку між предметом спору, який має майновий характер, та конкретними заходами забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач.

Господарський суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зазначив, що на думку суду існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав

Забезпечення позову в господарському процесі регулюється Розділом Х Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до статті 66 господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тобто, забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду і полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

За вимогами статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, про що виноситься ухвала. Наявність такої ухвали суду означає, що з моменту накладення арешту відповідач не має права розпоряджатися належним йому майном або коштами, незалежно від того, чи передавалася ухвала суду державній виконавчій службі для здійснення виконавчих дій.

На засіданні Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 р. було прийнято Постанову №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» з метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову господарськими судами.

Відповідно до пункту 1 цієї Постанови заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову (пп. 2 п. 1).

У вирішенні питання забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Положеннями пп. 4 п. 3 Постанови визначено, що обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності субєкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Але, зазначена ухвала місцевого суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає з огляду на наступне.

Позов про стягнення заборгованості у грошовій формі подавався підприємством позивача, виходячи з вимог МПП Фірма «Ерідон» до ТОВ «Готівка Еліт» сплатити штраф передбачений умовами пункту 3.5 договору застави майбутнього врожаю №9 від 10.06.2016 в сумі 153 247 500,00 грн., що відповідає заставній (оціночній вартості) заставленого майна.

В той же час, постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, господарський суд наклав арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить ТОВ «Лотівка Еліт», в тому числі на посіви (незібраний врожай) та отриманий врожай сільськогосподарських культур 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках, які перебувають у фактичному користуванні (оренді) ТОВ «Лотівка Еліт».

Тобто, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності правового звязку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, при цьому суд першої інстанції послався на не підтверджену доказами імовірну вірогідність.

Позивач не надав суду жодних доказів про вартість майна, на яке вимагається накладення арешту, а господарський суд порушив принцип адекватності заходу до забезпечення позову. Оцінка такої відповідності мала здійснюватися господарським судом з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Отже, всупереч положенням ст. ст. 33, 66 ГПК України заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Відтак, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Згідно з положеннями ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, задовольняючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд не врахував вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтував припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт» підлягає задоволенню в звязку з її матеріальною та документальною обґрунтованістю та наявністю фактів, які є підставою для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 04.07.2017 по справі 922/2180/17.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2017 по справі №922/2180/17 скасувати.

В задоволенні заяви Малого приватного підприємства фірми «Ерідон» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Пушай В.І.