Постанова № 68110129, 01.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/2893/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

У судове засідання з'явились:

Від позивача : Кравчук Р.С.- представник;

Від відповідача: не з'явилися;

Від третьої особи: не з'явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017

у справі № 910/2893/17 (суддя Чинчин О.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "ТДС "Нептун"

про звернення стягнення на рухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерно - комерційний банк "Львів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" про звернення стягнення на рухоме майно.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.04.2012 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" було укладено кредитний договір № 26, умовами якого передбачено, що банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" за Кредитним договором №26 від 12.04.2012 у розмірі 729 789,52 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 508 774,01 грн., заборгованість по процентах - 198 113,32 грн., заборгованість по комісії - 8 000,00 грн., пеня - 14 902,19 грн., звернуто стягнення на машину флексографічного друку "ILMA MP 340", серійний номер 700004-1, виробник "Graficon AG", яка є предметом застави за Договором застави від 12.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л., зареєстрованого в реєстрі за №832.

Встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення прилюдних торгів в рамках процедури виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та з дотриманням вимог Закону України "Про заставу", з початковою ціною реалізації предмета застави, визначеною на підставі оцінки предмета застави суб'єктом оціночної діяльності, яка складає 1 395 522,00 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів судовий збір у розмірі 10 946 (десять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір, а суд першої інстанції, в порушення вимог статті 63 ГПК України, не повернув позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Крім того, на думку апелянта нібито має місце одночасне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.07.2017.

23.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі № 910/2893/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "ТД "ЛЕОПРІНТ" без задоволення та 03.07.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 № 09-53/2544/17, у зв'язку із перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2893/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Леопрінт" у справі № 910/2893/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Гончарова С.А. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" прийнято до провадження новою колегією суддів.

В судове засідання, призначене на 06.07.2017, повноважні представники відповідача не з'явилися. Представники позивача та третьої особи не заперечували проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" на 01.08.2017.

В судовому засіданні 01.08.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ", рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 01.08.2017, повноважні представники відповідача та третьої особи не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені на клопотанні та в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача та тертьої особи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" було укладено Кредитний договір № 26, умовами якого передбачено, що банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Згідно із пунктом 2.1. договору, банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:

2.2.1. розмір та валюта кредиту - 1 257 520, 50 грн.

2.1.2. призначення кредиту - придбання друкарської машини "ILMA MP- 340".

2.1.3. процентна ставка - 21 % річних.

2.1.4. дата повернення кредиту - 10.04.2015.

2.1.5. порядок видачі кредиту - траншами, на поточний рахунок позичальника, з подальшим використанням за цільовим призначенням.

2.1.6. графік повернення кредиту - згідно з графіком погашення кредиту.

2.1.7.У разі невиконання вимог, передбачених п. 9.3.6 цього договору, діюча процентна ставка (п. 2.1.3. цього договору) за користування кредитними коштами збільшується на 2 (два) процентних пункти, починаючи з 1-го числа наступного місяця після аналізованого періоду на наступний період. В подальшому, при виконанні позичальником протягом наступного аналізованого періоду вимог п. 9.3.6. цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, визначеному в п. 2.1.3. цього договору, починаючи з 1-го числа наступного місяця після аналізованого періоду на наступний період. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.

Відповідно до пункту 3.1. договору виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в ньому та/або договорах, укладених з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим договором.

Пунктом 3.2. договору визначено, що позичальник зобов'язується надати банку наступні види забезпечення: Майнові права на флексографічну машину "ILMA MP 340", серійний номер 700004-1, рік виготовлення 2005 по договору № 1 купівлі-продажу друкарського обладнання від 12.04.2012, укладеного ТОВ "ТД "ЛЕОПРІНТ" та ТОВ "Авіс", заставною вартістю 1 257 520, 50 грн.

Згідно із пунктом 3.3. договору в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором поручителями надаються наступні види забезпечення: Порука ОСОБА_4.

Відповідно до пункту 3.4. договору, позичальник зобов'язується надати в заставу майно (власне та/або поручителів), застава вартість якого становить не менше 1 257 520, 50 грн.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за надання кредиту позичальник сплачує банку наступні комісії, встановлені тарифами банку:

4.1.1. за розгляд кредитної заявки - 1 257, 52 грн., сплачується клієнтом самостійно в день підписання кредитного договору;

4.1.2. за видачу кредиту - 1, 75 % від суми кредиту, сплачується клієнтом самостійно в день підписання кредитного договору;

4.1.3. за управління кредитом - 400,00 грн., яка нараховується щомісячно та сплачується клієнтом самостійно або на умовах договірного списання коштів не пізніше останнього робочого дня місяця.

4.1.4. інші комісії - відповідно до діючих тарифів банку.

Згідно із пунктом 5.8. договору банк у випадках, передбачених пунктом 2.8. договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до п. 5.9. договору позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 5.8.) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Згідно із пунктом 7.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню:

- за зобов'язаннями у національній валюті - в розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки;

- за зобов'язаннями в іноземній валюті - 0,05 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

07.02.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 26 від 12.04.2012.

Відповідно до Додаткового договору сторони дійшли згоди викласти пункт 2.5. кредитного договору в наступній редакції: "Для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № 20636046701036.980."

05.03.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № 26 від 12.04.2012.

Згідно із яким сторони вирішили пункт 3.2. кредитного договору викласти в наступній редакції: "Позичальник зобов'язується надати банку наступі види забезпечення: Машина для флексографічного друку ILMA MP 340, серійний номер 700004-1, рік виготовлення 2005, виробник "Graficon AG", країна виробник Швейцарія, заставною вартістю 2 284 485, 00 грн."

20.09.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № 26 від 12.04.2012, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти пункт 3.3. та пункт 3.4. кредитного договору в наступній редакції: "У якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором поручителями надаються наступні види забезпечення:

1) Порука фізичної особи ОСОБА_4

2) Порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Леопрінт".

Позичальник зобов'язаний надати в заставу майно (власне та/або поручителя), заставна вартість якого становить не менше 2 284 485, 00 грн."

31.12.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № 26 від 12.04.2012, відповідно до якого сторони вирішили підпункт 2.1.6. пункту 2.1. кредитного договору викласти в наступній редакції:

Графік повернення кредиту - згідно наступного графіку погашення:

-20 000, 00 грн. - в термін до 31.12.2013;

- по 26 000, 00 грн., щомісячно, з січня 2014 по липень 2014 включно;

- по 56 000, 00 грн., щомісячно, з серпня 2014 по листопад 2014 включно;

- по 80 000, 00 грн., щомісячно, з грудня 2014 по лютий 2015 включно;

- 81 520, 50 грн. - в термін до 10.04.2015.

Пункт 3.3. кредитного договору виклали в наступній редакції:

У якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором поручителями надаються наступні види забезпечення:

1.Лабораторія підбору фарб, 1 шт., заставною вартістю 10 685, 00 грн., що належать ТОВ "Компанія "Леопрінт";

2.Машина перемотувальна "Леско", 2 шт., заставною вартістю 119 846, 00 грн., що належить ТОВ "Компанія "ЛЕОПРІНТ";

3.Пристрій для монтажу трафаретних форм, 1 шт., заставною вартістю 28 167, 00 грн., що належить ТОВ "Компанія "ЛЕОПРІНТ";

4.Автомобіль Volkswagen-VW, Crafter 2006 р.в., 1 шт., заставною вартістю 90 000, 00 грн., що належить ТОВ "Компанія "ЛЕОПРІНТ";

5.УФ лампи, 7 шт., заставною вартістю 57 147, 00 грн., що належить ТОВ "Компанія "ЛЕОПРІНТ";

6.Кондиціонер ПЦР18 (09*2), 3 шт., заставною вартістю 25 261, 00 грн., що належить ТОВ "Компанія "ЛЕОПРІНТ";

7.Порука фізичної особи ОСОБА_4, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, Паспорт: НОМЕР_2, виданий 11.01.1999, Галицьким РВ ЛМУУМВС України у Львівській обл.;

8.Порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЛЕОПРІНТ".

Укласти нотаріальний договір (договори) застави майна зазначеного в підпунктах з 1 по 6 включно п. 3.3. кредитного договору № 26 від 12.04.2012 не пізніше 03.01.2014. Вразі не укладення договору (договорів) застави зазначеного вище майна в термін не пізніше 03.01.2014 банк має право в односторонньому порядку припинити дію даного додаткового договору, про що повідомляє позичальник в письмовій формі.

Пункт 3.4. кредитного договору викласти в наступній редакції: Позичальник зобов'язаний надати в заставу майно (власне та/або поручителів), заставна вартість якого становить не менше 2 615 861, 00 грн.

12.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" було укладено Договір № 1 купівлі - продажу друкарського обладнання, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити друкарське обладнання, специфікація якого наведена в Додатку № 1 та Додатку № 2 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору і сплатити за нього продавцю грошову суму, встановлену даним договором.

Згідно із специфікацією на обладнання, що є додатком № 1 до договору купівлі - продажу обладнання № 1 від 12.04.2012, у власність покупцю передається обладнання: Друкарська флексографічна машина типу, модель - ІLMА МР340.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акта приймання-передачі обладнання № 1 від 12.04.2012, на виконання умов Договору купівлі - продажу обладнання № 1 від 12.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" в свою чергу прийняло друкарське обладнання, а саме флексографічну машину ІLMА МР-340, вартість переданого обладнання складає 1 257 520, 50 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 12.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" (Заставодавець) було укладено Договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л. за реєстровим № 832, умовами якого передбачено, що заставою за даним договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з умов кредитного договору № 26 від 12.04.2012 та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому укладеного між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у сумі 1 257 520, 50 грн., який заставодавець зобов'язується повернути в строк до 10.04.2015, зі сплатою 21,0 % річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити комісії, неустойки та штрафні санкції, у випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 1.2. договору визначено, що заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань перед заставодержателем, викладених у Основному зобов'язанні, передає в заставу належне йому на праві власності майна, а саме: Машина для флексографічного друку ILMA MP 340 (виробник "Graficon AG", Швейцарія), серійний номер 700004-1 (згідно балансової довідки ТОВ "ТД "ЛЕОПРІНТ" № 102/04/6 від 12.04.2012, додатку № 1 до балансової довідки № 102/04/06 від 12.04.2012, які є додатком до цього договору застави та складають його невід'ємну частину), рік випуску 2005, правовстановлюючі документи: договір № 1 купівлі - продажу друкарського обладнання, який укладено між ТзОВ "АВІС" та заставодавцем 12.04.2012, додаток №1 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання від 12.04.2012 № 1, додаток № 2 до договору купівлі - продажу друкарського обладнання від 12.04.2012 № 1, акт приймання-передачі обладнання № 1 від 12.04.2012, податкова накладна № 1 від 12.04.2012, видаткова накладна № 1 від 12.04.2012, балансова вартість станом на 12.04.2012 року - 1 047 933, 75 грн.

Відповідно до пункту 1.3. договору заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 2 284 485, 00 грн.

Пунктом 1.4. договору обтяження предмета застави підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно із пунктом 5.1. договору право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває:

якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій);

незалежно від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором:

- якщо інші, ніж заставодержатель, особа набула право стягнення на предмет застави

- при початку процедури ліквідації заставодавця, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності застоводавця або визнання його банкрутом.

Пунктом 5.3. договору визначено, що заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на предмет застави:

- на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса;

- у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Вибір способу звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється застоводержателем на його розсуд.

При цьому, витрати заставодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та/або звернення стягнення на предмет застави, підлягають відшкодуванню заставодавцем у повному обсязі і забезпечується цією заставою.

Відповідно до пункту 6.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання/нотаріального посвідчення і діє до повного виконання заставодавця зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього. Всі витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього договору та державною реєстрацією обтяжень рухомого майна заставою, несе заставодавець.

05.03.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" укладено договір про внесення змін до договору застави майна від 12.04.2012, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л., зареєстрований в реєстрі за № 284, яким сторони домовились внести зміни до договору застави, виклавши в новій редакції підпункт 1.6 пункту 1 договору застави: "На строк дії даного договору предмет застави залишається у володінні (користуванні) заставодавця за адресою: м. Львів, вул. П. Голоском, будинок 27".

На виконання умов Кредитного договору № 26 від 12.04.2012 позивачем було перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 1 257 520,50 грн., даний факт підтверджується меморіальним ордером № TR.197186.1186.331 від 12.04.2012 та платіжним дорученням № 364 від 12.04.2012.

Позивач звернувся з листом-вимогою від 08.05.2014 №331/0-12 до відповідача, в якому він просив в тридцятиденний термін з дати отримання вимоги повністю погасити прострочену заборгованість по кредитному договору № 26 від 12.04.2012, яка станом на 08.05.2014 становить 64 947, 48 грн., в тому числі 52 000, 00 грн. - сума простроченої кредитної заборгованості, 12 947, 48 грн. - сума простроченої заборгованості по нарахованим процентам, вказаний лист був отриманий відповідачем 16.05.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 6 цього Господарського кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Частинами 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно із статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вже зазначалося, на виконання умов Кредитного договору № 26 від 12.04.2012 року позивачем було перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 1 257 520,50 грн., що підтверджується меморіальним ордером № TR.197186.1186.331 від 12.04.2012 року та платіжним дорученням № 364 від 12.04.2012, проте відповідач надані кредитні кошти у визначений договором строк не повернув.

12.04.2012 між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" було укладено Договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л. за реєстровим № 832, умовами якого передбачено, що заставою за даним договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з умов кредитного договору № 26 від 12.04.2012 та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому укладеного між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до якого заставодержатель надав заставодавцю кредит у сумі 1 257 520, 50 грн., який заставодавець зобов'язується повернути в строк до 10.04.2015, зі сплатою 21,0 % річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов кредитного договору, а також оплатити комісії, неустойки та штрафні санкції, у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, застава як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між заставодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та заставодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з застави, полягає в реалізації заставодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок заставного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від заставодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Статтею 572 Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу" визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.574 ЦК України).

Відповідно до статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

29.01.2016 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лукашовим О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 4993482 з примусового виконання наказу Сихівського районного суд м. Львова від 21.01.2016 року у справі № 464/11022/14-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" 688 101, 02 грн.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19.11.2015 у справі № 464/11022/14-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" 688 101, 02 грн. заборгованості за кредитним договором №26 від 12.04.2012 стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" 3 654, 00 грн. судового збору.

Так, у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 19.11.2015 у справі № 464/11022/14-ц встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" за кредитним договором №26 від 12.04.2012, між ОСОБА_4 та ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" було укладено договір поруки від 12.04.2012, а також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Леопрінт" та банком укладено договір поруки від 20.09.2013, за умовами яких останні несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ".

Що стосується посилань скаржника, стосовно нібито подвоєння суми заборгованості, яке пов'язане нібито із одночасним стягненням заборгованості та звернення стягнення на предмет застави. При цьому посилаючись на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19.11.2015 у справі №464/11022/14-ц.

Дане твердження не відповідає фактичним обставинам і спростовується матеріалами справи.

Зі змісту листів Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 03.05.2017 №1756 та №1816 від 05.05.2017 вбачається, що погашення кредитної заборгованості згідно з виконавчим листом №464/11022/14-ц, виданого 21.01.2016 Сихівським районним судом м. Львова, не проводилось, заборгованість станом на 03.05.2017 становила 688 101, 02 грн., звернення стягнення на майно боржника не здійснено у зв'язку з винесенням постанови про розшук зареєстрованого за боржником транспортного засобу.

Тобто, на час розгляду даної справи судом першої інстанції, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19.11.2015 у справі № 464/11022/14-ц не виконано, в матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_6, як поручителем за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" за Кредитним договором №26 від 12.04.2012, заборгованості у розмірі 688 101,02 грн. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення державним виконавцем дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішення Сихівського районного суд м. Львова від 19.11.2015 у справі № 464/11022/14-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" 688 101, 02 грн. заборгованості за кредитним договором №26 від 12.04.2012, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч умов Кредитного договору № 26 від 12.04.2012 та додаткових угод до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів, а тому згідно з п.5.8 кредитного договору та ч.2 ст. 1050 ЦК України, у позивача виникло право вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості.

Крім того, скаржник наголошував на тому, що позивач не в повному обсязі сплатив судовий збір, за подачу позова.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ АКБ "Львів" заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості з ТОВ "ТД "ЛЕОПРІНТ" за кредитним договором в сумі 729 789, 52 грн.

Таким чином, наведене спростовує твердження скаржника про порушення судом першої інстанції вимог статті 63 ГПК України.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості позичальника вбачається, що станом на 26.01.2017 загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" за Кредитним договором № 26 від 12.04.2012 становила 729 789,52 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 508 774 грн. 01 коп.; заборгованість по процентах - 198 113,32 грн., заборгованість по несплаченій комісії - 8 000,00 грн., пеня - 14 902,19 грн.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із пунктом 5.1. договору застави право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває:

якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій);

незалежно від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором:

- якщо інші, ніж заставодержатель, особа набула право стягнення на предмет застави

- при початку процедури ліквідації заставодавця, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності застоводавця або визнання його банкрутом.

Пунктом 5.3. договору застави визначено, що заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на предмет застави:

- на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса;

- у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Вибір способу звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється застоводержателем на його розсуд.

При цьому, витрати заставодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та/або звернення стягнення на предмет застави, підлягають відшкодуванню заставодавцем у повному обсязі і забезпечується цією заставою.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до статті 3 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майна боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Пунктом 1.4. договору застави визначено, що обтяження предмета застави підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно із Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 12.04.2012 за № 12395483 приватним нотаріусом ОСОБА_7 зареєстровано обтяження (приватне) об'єкта рухомого майна, а саме: Машина для флексографічного друку ILMA MP 340 (виробник "Graficon AG" Швейцарія ), серійний номер 700004-1, обтяжувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів".

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору № 26 від 12.04.2012, зокрема, враховуючи надіслання на адресу боржника листа-вимоги про погашення заборгованості, у позивача виникло право задовольнити за рахунок переданого в заставу майна Відповідача (заставодавця) свої вимоги у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" та Приватним підприємством "ТДС "Нептун" укладено Договір купівлі - продажу друкарського обладнання №150713КП, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити друкарське обладнання, специфікація якого наведена у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору, і сплатити за нього Продавцю грошову суму, встановлену даним Договором.

Згідно із специфікацією на обладнання, що є Додатком №1 до Договору купівлі - продажу друкарського обладнання №150713КП від 15.07.2013, обладнанням є Друкарська флексографічна машина, модель - ІLMА МР340.

Відповіно до Акта приймання - передачі обладнання від 15.07.2013 на виконання умов Договору купівлі - продажу друкарського обладнання №150713КП від 15.07.2013 Продавець передав, а Покупець друкарське обладнання, а саме Друкарську флексографічну машину типу, модель - ІLMА МР340, вартість майна 200 000,00 грн.

Пунктом 4.1.4 Договору застави визначено, що заставодавець зобов'язаний не відчужувати предмет застави у будь - який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб, без отримання попередньої письмової згоди на це від заставодержателя.

В матеріалах справи відсутні докази, письмової згоди Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" на відчуження предмета застави за Договором купівлі - продажу друкарського обладнання №150713КП від 15.07.2013 третій особі - приватному підприємству "ТДС "Нептун".

Крім того, відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 12.04.2012 за № 12395483 приватним нотаріусом ОСОБА_7 зареєстровано обтяження (приватне) об'єкта рухомого майна, а саме: Машина для флексографічного друку ILMA MP 340 (виробник "Graficon AG" Швейцарія ), серійний номер 700004-1, обтяжувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів".

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з наявністю обтяження на предмет застави - машину для флексографічного друку ILMA MP 340 (виробник "Graficon AG" Швейцарія ), серійний номер 700004-1, обтяжувачем за яким є Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів", а також відсутністю попередньої письмової згоди Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" на відчуження предмета застави за Договором купівлі - продажу друкарського обладнання №150713КП від 15.07.2013 року третій особі, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" не мало право відчужувати вказаний предмет застави, а тому Договір купівлі - продажу друкарського обладнання №150713КП від 15.07.2013 в силу частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" та статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В даному випадку вказаний договір не підлягає визнанню недійсним у відповідності до частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно із частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, реалізація майна, що є предметом застави, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.04.2013 у справі №6-7цс13.

Згідно із пунктом 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що у резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

- опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

- початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1-2 статті 591 Цивільного кодексу України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Зі змісту звіта про оцінку машини для флексографічного друку ILMA MP - 340, що належить ТОВ "ТД "ЛЕОПРІНТ", складеним суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, вбачається, що станом на 03.04.2017, ринкова вартість Машинки для флексографічного друку ILMA MP - 340, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" становить 1 392 522,00 грн.

Даний звіт виконаний Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (сертифікат Суб'єкта оціночної діяльності № 807/15 від 19.10.2015, виданий Фондом державного майна України, строк дії з 19.10.2015 по 19.10.2018), оцінювач - ОСОБА_8, право експерта-оцінювача на проведення оцінки підтверджується кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 5718 від 12.06.2007 за напрямами проведення робіт по оцінці нерухомих речей, оцінка машин і обладнання, оцінка рухомих речей.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Частинами 1, 2 статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Протиправна поведінка несе соціально негативні наслідки та суперечить нормам права. Тобто здійснюється не по праву, незаконного, без належних підстав; не відповідає певним нормам права, правил, вимогам. Протиправна поведінка здійснюється особою неправомірно, особою, яка не наділена певними права та повноваженнями.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Оскільки Позивачем обраний спосіб реалізації предмету застави за Договором застави майна від 12.04.2012 шляхом продажу предмету застави на прилюдних торгах за початковою ціною 1 395 522 грн. 00 коп., початкова ціна предмета застави має бути визначена з урахуванням звіту з незалежної оцінки майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство Акціонерно - комерційний банк "Львів" як заставодержатель майна, яким забезпечене виконання простроченого боржником зобов'язання за Кредитним договором № 26 від 12.04.2012, має пріоритетне право перед іншими на майно, передане в заставу, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на передбачене договором застави майна та чинним законодавством право заставодержателя на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави внаслідок порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, а апелянтом не спростовано факт наявності заборгованості за Кредитним договором № 26 від 12.04.2012, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерно - комерційний банк "Львів" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЛЕОПРІНТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі № 910/2893/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2893/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко