Рішення № 68109744, 03.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р.Справа № 922/1897/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Об'єдання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 до Харківської міської ради третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Квітень" третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Племена свиноферма "Левада" третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування розпорядження, свідоцтв про право власності, реєстрації за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи-1 - ОСОБА_3, довіреність б/н від 29.06.2017 р.;

третьої особи-2 - не з'явилась;

третьої особи-3 - не з'явилась;

третьої особи-4 - ОСОБА_4, угода про надання юридичної допомоги №10 від 27.12.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Квітень", Товариство з обмеженою відповідальністю "Племена свиноферма "Левада", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" та ОСОБА_2, в якому просить суд визнати недійсним Свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради від 21.02.2011 року на нежитлові приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 36,1 кв. м та розпорядження Харківського міського голови від 26.10.2010 року "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" НОМЕР_1 на нежитлові приміщення антресолі 1-го поверху №1-36; 1-37; 1-38; 1-39 загальною площею 36,1 кв. м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 та розпорядження Харківського міського голови від 15.02.2011 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.10.2010 року НОМЕР_1 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" НОМЕР_2. В якості правових підстав вказує на норми статей 319, 321 Цивільного кодексу України, Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Представник позивача в призначене на 03 серпня 2017 року судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у попередньому судовому засіданні, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №23418 від 20.07.2017 р.) у зв'язку з перебуванням у відпустці.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи-1 проти задоволення позову заперечує, також просить суд відмовити в клопотанні позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи поданому в попередньому судовому засіданні з приводу чого надав свої заперечення (вх. №24906 від 03.08.2017 р.).

Представник третьої особи-4 просить суд відмовити в задоволенні позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Надав заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи (вх. №24905 від 03.08.2017 р.).

Представники відповідача, третьої особи-2 та третьої особи-3 в судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

Вирішуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання). Проте, нових доказів позивачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Клопотання представника Об'єдання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував, що саме особисто представник ОСОБА_5 задіяний у відповідній справі і ніхто інший не в змозі захищати права позивача у відповідному процесі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд відмовляє також в задоволенні клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки як зазначено в пункті 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23 березня 2012 року, висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

У даному випадку господарському суду на його запит було надано засвідчену копію висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи №4817 від 08.11.2013 по справі №5023/6067/12 яка призначалася в іншій господарській справі стосовно питань, які ставляться позивачем у поданому клопотанні. Відтак, наявна в матеріалах суду копія висновку судової висновку є належним доказом у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Пунктом 165 Додатку 1 до рішенням XXXIII сесії IV скликання Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єків від 22 лютого 2005 року №21/05 надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротрейд» земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,1382 га для будівництва житлового будинку з вбудованими торгово-адміністративними приміщеннями та підземною парковкою до 31 грудня 2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації до 31 грудня 2030 року (т. I, арк. с. 137-138).

На підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації №233/1 від 04 вересня 2009 року та свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил №20000274 від 17 вересня 2009 року (т. I, арк. с. 182-191) житловий будинок з вбудованими торгівельно-адміністративними приміщеннями та підземною парковкою по АДРЕСА_2 було введено в експлуатацію.

Фінансування будівництва здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд», зокрема, за рахунок коштів, залучених від реалізації іменних цільових звичайних облігацій на підставі Проспекту емісії облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд».

Реалізація облігацій відбувалась на підставі договорів купівлі-продажу облігацій, договорів про резервування квартири та договорів про резервування машиномісця, котрі укладалися між емітентом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" та фізичними особами, майбутніми власниками відповідних приміщень у житловому будинку. За договорами купівлі-продажу облігацій покупці (інвестори) придбали лише квадратні метри зарезервованої квартири з розрахунку: одна Облігація надає право на отримання 0,01 кв.м. загальної площі квартири.

По закінченні будівництва Житлового будинку по АДРЕСА_1 з кожним власником цільових облігацій були підписані акти приймання-передачі квартири/машиномісць.

Крім того, між ТОВ Компанія "Квітень" та ТОВ "Агротрейд" був укладений договір №50-52/П про пайову участь у будівництві від 11.08.2009 року (том I, арк. с. 153-163), в якому зазначено, що забудовник (ТОВ "Агротрейд") зобов'язується на власний ризик та за рахунок пайовика (ТОВ Компанія "Квітень") збудувати для пайовика об'єкт нерухомості нежитлові приміщення №№1-36, 1-37, 1-38, 1-39.

17 червня 2010 року між ТОВ "Агротрейд" та ТОВ "Квітень", на виконання п. 2.3. договору про пайову участь у будівництві №50-52/П від 11.08.2009 року, склали акт приймання-передачі нежитлових приміщень №1-36; 1-37; 1-38; 1-39 за адресою: АДРЕСА_1 (т. I, арк. с. 164-165).

На підставі договору про пайову участь №50-52/П від 11.08.2009 року ТОВ Компанією "Квітень" отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення антресолі 1-го поверху №1-36; 1-37; 1-38; 1-39 загальною площею 36,1 кв. м житлового будинку літ. "А-8" за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62, 1-й том). Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ТОВ Компанії "Квітень" видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.02.2011 року на підставі розпорядження Харківського міського голови від 26.10.2010 року "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" НОМЕР_1 на нежитлові приміщення антресолі 1-го поверху №1-36; 1-37; 1-38; 1-39 загальною площею 36,1 кв. м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 та розпорядження Харківського міського голови від 15.02.2011 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 26.10.2010 року НОМЕР_1 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" НОМЕР_2.

Крім того, вищенаведені нежитлові приміщення були реалізовані ТОВ Компанією «Квітень» Товариству з обмеженою відповідальністю «Племенна свиноферма «Левада» відповідно до договору купівлі-продажу від 20 серпня 2016 року.

В подальшому спірні нежитлові приміщення були продані ТОВ «Племенна свиноферма «Левада» ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року.

Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав, оскільки нежитлові приміщення антресолі 1-го поверху №1-36; 1-37; 1-38; 1-39 загальною площею 36,1 кв. м житлового будинку «А-8» за адресою: АДРЕСА_1 є приміщеннями загального користування та належать на праві власності всім співвласникам житлових і нежитлових приміщень у цьому будинку та є підставою для подання даного позову до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. п. 1, 2 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що обов'язковою умовою визнання недійсним акта є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Спірні розпорядження Харківського міського голови були прийняті на підставі підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (зі змінами та доповненнями).

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (пп. 10 п. «б» ч. 1 ст. 30 Закону).

Суд зазначає, що Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (чинне на час прийняття оскаржуваного рішення) визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 8.1 Положення оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно:

а) органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

В матеріалах справи містяться документи, на підставі яких Харківським міським головою приймалося розпорядження про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії "Квітень" свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення антресолі 1-го поверху №1-36-:-1-39 загальною площею 36,1 кв. м, які розташовані в житловому будинку літ. «А-8» по АДРЕСА_1

Таким чином, встановивши обставини подання Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією «Квітень» до заяви щодо оформлення права власності усіх необхідних документів, визначених п. 8.1. Положення, суд зазначає, що відповідач не мав жодних підстав для відмови йому в оформленні права власності.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Судом встановлено, що позивач у даній справі зареєстрований як юридична особа 02 лютого 2016 року, що підтверджується Статутом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1. Разом з тим, спірні розпорядження Харківського міського голови прийняті 16 жовтня 2010 року та 15 лютого 2011 року.

Таким чином, враховуючи те, що оскаржувані розпорядження прийняті на підставі необхідних для оформлення права власності документів задовго до створення та реєстрації позивача, рішення стосується прав та інтересів громадян (замовників будівництва), а не позивача, тому суд приходить до висновку, що позивачем, в силу статей 33, 34 ГПК України, не доведено за допомогою належних і допустимих доказів, яким чином та які його права, як юридичної особи, порушуються, оспорюються та/або не визнаються відповідачем у справі внаслідок прийняття рішення, а також яким чином вони будуть відновлені.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротейд» взяті на себе зобов'язання за договором №50-52/П про пайову участь у будівництві від 14 грудня 2005 року виконав, об'єкт нерухомості був введений в експлуатацію та переданий замовнику, тобто Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія «Квітень», яке приймало дольову участь в будівництві на підставі зазначено вище договору. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що громадяни-замовники або позивач здійснював оплату вартості будівництва об'єкту нерухомості - нежитлові приміщення, що позначені в проектній документації як «приміщення для занять з дітьми».

Також суд зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняті Харківським міським головою спірні розпорядження про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю Компанії «Квітень» свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення антресолі 1-го поверху №1-36-:-1-39 загальною площею 36,1 кв. м, які розташовані в житловому будинку літ. «А-8» по АДРЕСА_1 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника приміщення, оскільки у нього виникло право власності на приміщення і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, а захист порушеного права має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного суду України від 09.11.2016 у справі №3-1086гс16, від 19.10.2016 у справі №3-806гс16, які відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для застосування.

Отже, надані у справі докази не підтверджують наявність права власності у позивача на спірне майно, і не спростовують преюдиційність законності права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень", а відтак і законності оспорюваних розпоряджень.

Неможливо також погодитися з тим, що спірні нежитлові приміщення є приміщеннями загального користування та належать на праві власності всім співвласникам житлових і нежитлових приміщень у цьому будинку, оскільки відповідно до висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи №4817 від 08.11.2013 по справі №5023/6067/12 спірні нежитлові приміщення №1-36; 1-37; 1-38; 1-39 загальною площею 36,10 кв. м до технічних приміщень, що необхідні для забезпечення технічної експлуатації і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 не відносяться. Більше того у зазначеному висновку спірні приміщення були віднесені до дохідної (комерційної) нерухомості.

Таким чином, твердження позивача, що нежитлові приміщення №1-36; 1-37; 1-38; 1-39 загальною площею 36,10 кв. м є допоміжними приміщеннями, у яких розташоване технічне оснащення будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир) без доступу до яких експлуатація жилого будинку неможлива, є хибним та спростовуються висновком комісійної будівельно-технічної експертизи №4817 від 08.11.2013.

В рішенні Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2013 року по справі №5023/6067/12 суд дійшов висновку про те, що спірні нежитлові приміщення не є місцями загального користування чи допоміжними приміщеннями, а тому й не являються спільною власністю мешканців цього будинку відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу України. Також у вищевказаному рішенні суд зазначив, що позивачем не доведено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Квітень" порушень статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин та беручи до уваги наведені вище положення законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем прав Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, які мали би бути захищені або відновлені судом, як наслідок та незалежно від змісту інших доводів позивача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.08.2017 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа №922/1897/17/