Ухвала суду № 68104166, 02.08.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Міцнея В.Ф., Лисака І.Н.

секретар Костюк Л.С.

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 10 880 000 грн.

Представником позивача 04.04.2017 року подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на торговий центр, що знаходиться по АДРЕСА_1 Чернівецької області, та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 17.08.2015 року №42363134 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №42363928 від 17.08.2015 року, посилаючись на те, що право відповідача на розпорядження торговим центром не обтяжене, що дає йому можливість здійснити відчуження майна у будь-який час, а це утруднить і навіть зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду про стягнення боргу.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на торговий центр, що знаходиться по АДРЕСА_1 Чернівецької області та належить ОСОБА_3 на праві власності.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішенням ОСОБА_4 як особа, яка вважає порушеними свої права, подала на ухвалу суду апеляційну

_____________

22ц/794/651/2017 р. Головуючий у 1 інстанції Дедик Н.П.

Категорія 27 Суддя-доповідач Владичан А.І.

скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що суперечать нормам процесуального права.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває цивільна справа за її позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим останній з метою позбавити її права власності на ? спільного майна подружжя, зокрема торгового центру, на який ухвалою накладено арешт, звернувся до суду з указаним позовом про стягнення боргу. Вказує, що реальних боргових зобов'язань її чоловіка перед його родичем ОСОБА_2 не існує.

Крім того, зазначає, що об'єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_1 Чернівецької області, використовується нею як приватним підприємцем в господарській діяльності.

Вважає, що судом накладено арешт на ? частину належного їй майна, чим порушив її права власника.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду за майновим спором.

У справі встановлено, що в провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває цивільна справа за указаним позовом.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на торговий центр, що знаходиться по АДРЕСА_1 Чернівецької області та належить ОСОБА_3 на праві власності.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

Метою вчинення вказаних процесуальних дій є забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих

позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" №5 від 3 червня 2016 року заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження)

З аналізу вказаних норм та роз'яснень вбачається, що власник (співвласник) майна при наявності перешкод у реалізації прав на майно, не пов'язаних із позбавленням володіння, має можливість на його судовий захист у встановлений законом спосіб, а саме шляхом пред'явлення позову про виключення майна з-під арешту, а не оскарження його накладення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо підстав забезпечення позову та не створюють наслідків його скасування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо підстав забезпечення позову та його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2017 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: