Ухвала суду № 68101976, 02.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/925/17 Справа № 201/9445/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Піскун О.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Слоквенка Г.П., Кленцарь В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Баглик О.О.

представника третьої особи ОСОБА_3

слідчого Ткачука Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ТОВ «Торговий дім Ню-Лайн» на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2017 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться та можуть надійти на усі рахунки відкриті ТОВ «Торговий дім Ню-Лайн» в ПАТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що з метою встановлення відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення даний захід є необхідним.

В апеляційній скарзі представник третьої особи просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування поданого клопотання. Зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України, оскільки накладення арешту з метою встановлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, не передбачено КПК України. Також, звертає увагу про безпідставність посилання на мету відшкодування завданих збитків, як на підставу для накладення арешту, тому що з цих підстав арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого або юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Зазначені обставини у даному кримінальному провадженні, відсутні. Крім того, вважає, що слідчим суддею проігноровані вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а також слідчий суддя, суд зобовязаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи. Зауважує, що арешт банківських рахунків призвів до зупинення підприємницької діяльності юридичної особи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника третьої особи щодо майна якого вирішується питання про арешт, який підтримав апеляційну скаргу та, з підстав зазначених в скарзі, просив її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати, пояснення слідчого, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і зазначав про наявність підстав для накладення арешту на майно, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність клопотання слідчого вказаним вимогам кримінального процесуального, що залишилось без належної уваги слідчого судді.

Так, із клопотання слідчого вбачається, що він як на підставу для накладення арешту на майно, посилається на п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України та зазначає, що під час досудового розслідування встановлено об'єктивні підстави вважати, що гроші, які знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих підприємством в зазначеній банківській установі, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, є доходами отриманими злочинним шляхом, а також з метою запобігання можливості приховування, перетворення, відчуження вказаного майна винними особами, забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, виникла необхідність в накладенні арешту на грошові кошти, що знаходяться на усіх розрахункових рахунках, зокрема відкритих ТОВ «Торгівельний дім «Ню-Лайн»» в ПАТ КБ «ПриватБанк».

При цьому, клопотання слідчого містить формальні посилання на положення ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, згідно яких у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Клопотання слідчого не містить відомостей щодо предявлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов, а також залишено поза увагою, що відповідно до ст. 96-3 КК України, у кримінальному провадженні за ст. ст. 191, 212, 364 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб.

Крім того, з витягів ЄРДР, долучених до клопотання вбачається, що в них взагалі відсутні відомості про здійснення провадження щодо службових осіб ТОВ «Торгівельний дім «Ню-Лайн»».

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Вказані обставини слідчим суддею залишились без належної правової оцінки, що свідчить про неналежне дотримання вимоги пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

В силу ч. 3 ст. 172 КПК України суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника третьої особи та її часткове задоволення, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2017 року про накладення арешту на майно, а саме грошові кошти, які знаходяться та можуть надійти на усі рахунки відкриті ТОВ «Торговий дім Ню-Лайн» в ПАТ КБ «ПриватБанк», скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором Федоровим О.М. про арешт майна, - повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

О. П. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Кленцарь