Ухвала суду № 68094439, 03.08.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

3 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року та рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и л а :

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 28 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року, зменшив розмір аліментів, які стягуються за рішенням суду з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з

1/4 до 1/6 всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_5, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з часу набрання рішенням суду законної сили.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 24 квітня 2017 року поновив ОСОБА_4 строк касаційного оскарження та відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

4 липня 2017 року до Верховного Суду України звернулася

ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 180 - 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування своїх доводів заявниця долучила до заяви ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, 9 й 15 березня, 19 квітня, 10 й 31 травня

2017 року.

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявниця, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, керувався положеннями статей 180 - 183, 192 та 273 Сімейного кодексу України та установив, що у позивача змінився сімейний стан, а саме з'явились особи, яким він за законом зобов'язаний надавити утримання і які фактично знаходяться на його утриманні, що підтверджено належними доказами.

Надані для порівняння ухвали від 13 липня, 15 березня, 19 квітня й

31 травня 2017 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справах рішення та передав справи на новий розгляд з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушенням норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

В ухвалах від 9 березня й 10 травня 2017 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів на дітей з підстав ненадання позивачами належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, передбачених статтею 192 СК України.

У судових рішеннях, наданих заявницею для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про зменшення розміру аліментів за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня

2017 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року та рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк