Рішення № 68093741, 27.07.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7921/16-ц

Провадження №2/524/392/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору і договору купівлі-продажу прав вимоги та визнання припиненою іпотеки, -

Керуючись ст. ст. 215-218 ЦПК України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року, яка станом на 01.09.2016 року складає 21409,58 дол. США, що складається з заборгованості: за кредитом - 17069,73 дол. США, за відсотками - 4339,85 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрати по сплаті судового збору у сумі 8294,97 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору і договору купівлі-продажу прав вимоги та визнання припиненою іпотеки, в якому просила визнати недійсним в цілому укладений 10.09.2008 року між нею та ВАТ «Сведбанк» кредитний договір № 1601/0908/98-167, визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений між ПАТ«Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», посвідчений Мироник О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.06.2012 року за реєстром № 937, в частині відступлення прав вимоги за укладеними 10.09.2008 року між нею та ВАТ «Сведбанк» кредитним договором № 1601/0908/98-167 та іпотечним договором № 1601/0908/98-167-Z-1, посвідченим Татаринцевою І.А., приватним нотаріусом Кременчуцькогоміського нотаріального округу Полтавської області 10.09.2008 року за реєстром № 5874, а також визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_1, за укладеним між нею та ВАТ «Сведбанк» іпотечним договором № 1601/0908/98-167-Z-1, посвідченим Татаринцевою І.А., приватним нотаріусом Кременчуцькогоміського нотаріального округу Полтавської області 10.09.2008 року за реєстром № 5874.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату і час судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. У зв'язку із чим справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

10 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1601/0908/98-167, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у сумі 39000 дол. США на споживчі цілі зі встановленням плати за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних з визначенням строку користування кредитом по 10 вересня 2018 року включно, а відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, встановленого у додатку № 1 до кредитного договору зі строком погашення з 01 по 10 число кожного місяця в розмірі 325 дол. США, починаючи з 10 жовтня 2008 року та з урахуванням укладеного між ПАТ «Сведбанк», що є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та відповідачем ОСОБА_1 договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10 вересня 2008 року - з лютого 2010 року і в подальшому по 345 дол. США з 01 по 10 число кожного місяця.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року ВАТ «Сведбанк» уклав 10 вересня 2008 року з ОСОБА_4 договір поруки та з відповідачем ОСОБА_1 іпотечний договір № 1601/0908/98-167-Z-1, посвідчений Татаринцевою І.А., приватним нотаріусом Кременчуцькогоміського нотаріального округу Полтавської області 10.09.2008 року за реєстром № 5874, предметом якого є належна на праві власності відповідачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ «Альфа-Банк» набув право вимоги за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року та договором поруки, укладеним 10.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 Вказана обставина встановлена рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.01.2015 року, яке набрало законної сили 06.04.2015 року, по справі № 524/10700/14-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Разом з тим, вищезазначеним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.01.2015 року по справі № 524/10700/14-ц не встановлено, а ПАТ «Альфа-Банк» не доведено належними і достатніми доказами набуття права вимоги за іпотечним договором № 1601/0908/98-167-Z-1 від 10.09.2008 року.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 та ст. 138 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.02.2017 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про витребування доказів та витребувано з ПАТ «Альфа-Банк» оригінал договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», посвідченого Мироник О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.06.2012 року за реєстром № 937, додаткових угод до вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги та всіх додатків до нього для їх огляду в судовому засіданні, а також належним чином засвідчені копії вищезазначених документів для їх долучення до матеріалів справи, а також попереджено ПАТ «Альфа-Банк» про наслідки невчинення вказаних процесуальних дій у вигляді виключення копій долучених до позовної заяви документів, оригінали яких витребовуються, з числа доказів і розгляд справи на підставі інших доказів.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Всупереч вищезазначеному ПАТ «Альфа-Банк» вимоги ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.02.2017 року про витребування доказів не виконав та не повідомив суд про причини неможливості подати оригінали зазначених в ухвалі документів, у зв'язку із чим суд робить висновок про недоведеність ПАТ «Альфа-Банк» свого права вимоги до ОСОБА_1 за іпотечним договором № 1601/0908/98-167-Z-1 від 10.09.2008 року.

Подані до суду разом з позовною заявою ПАТ «Альфа-Банк» та додатково долучені до матеріалів справи разом із запереченням представника ПАТ «Альфа-Банк» Пономарьова І.О. на зустрічну позовну заяву копії договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», посвідченого Мироник О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.06.2012 року за реєстром № 937, та інші документи не можуть братися судом до уваги як належні докази, оскільки викликають сумнів з приводу їх достовірності, тому що виготовлені не з оригіналів документів, а з їх фотокопій, не містять всіх додатків до договору, мають незастережені виправлення до тексту п.п. 1.1, 3.2.1 і 4.13 договору та в порушення п. 5.26 ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року № 55, підпис представника ПАТ «Альфа-Банк» на долучених до заперечення копіях договору і інших документів не засвідчений відбитком печатки ПАТ «Альфа-Банк».

Також при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 1 березня 2017 року (справа № 6-2284цс16), від 8 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16), від 3 лютого 2016 року (справа № 6-2026цс15), від 4 листопада 2015 року (справа № 6-340цс15), від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15), від 7 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15), від 16 вересня 2015 року (справи № 6-495цс15, № 6-1193цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), від 27 травня 2015 року (№ 6-332цс15), від 13 травня 2015 року (справи № 6-53цс15, № 6-63цс15), які згідно з ч. 1 ст. 3607 ЦПК України є обов'язковими для застосування.

Правова позиція, викладена у вищезазначених висновках Верховного Суду України, полягає в тому, що за змістом ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду. Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, беручи до уваги аналіз норм ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 1 ст. 38 цього Закону. Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Суд не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції Верховного Суду України, а тому оскільки при зверненні ПАТ «Альфа-Банк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації не була визначена за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», у задоволенні вказаного позову ПАТ «Альфа-Банк» слід відмовити в повному обсязі.

Крім цього суд не погоджується із зазначеним в позовній заяві ПАТ «Альфа-Банк» розміром заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року, яка станом на 01.09.2016 року складає 21409,58 дол. США, що складається з заборгованості: за кредитом - 17069,73 дол. США, за відсотками - 4339,85 дол. США.

Так під час розгляду і вирішення справи № 524/10700/14-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором судом були задоволені вимоги ПАТ «Альфа-Банк» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року станом на 01.10.2014 року. Проте, здійснюючи згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України та ч. 2 ст. 11 ЦПК України захист свого права на власний розсуд, позивач ПАТ «Альфа-Банк» самостійно розпорядився своїми правами щодо предмету позову по справі № 524/10700/14-ц та визначив грошовий еквівалент загального розміру невиконаного зобов'язання за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року в національній валюті - гривні, який станом на 01.10.2014 року становив 232623,89 грн., і складався з: простроченої заборгованості за кредитом - 17476,21 дол. США, що за курсом Національного банку України на 01.10.2014 року складало 226408,10 грн., за відсотками - 376,82 дол. США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку складало 4881,79 грн., та пені - 102,97 дол. США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку складало 1334,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в частині першій статті. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вищезазначене рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.01.2015 року по справі № 524/10700/14-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором було фактично виконано шляхом повної сплати боргу у сумі 233787,01 грн. згідно з квитанціями № 45, № 46 від 05.09.2016 року та підтверджується постановою від 05.09.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 50349775, копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд вважає це підтвердженням виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати основної заборгованості за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року (тіло кредиту) в розмірі 17476,21 дол. США. ПАТ «Альфа-Банк» не мав права самостійно і на свій розсуд змінювати призначення і порядок зарахування стягнутих з відповідача ОСОБА_1 грошові коштів в порядку примусового виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.01.2015 року по справі № 524/10700/14-ц. Зміна курсу валют на час фактичного виконання вказаного судового рішення порівняно з курсом, встановленим на час його ухвалення, у зв'язку із чим за даними обліку ПАТ «Альфа-Банк» відповідач ОСОБА_1 начебто має заборгованість за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року, не спростовує вищезазначеного висновку суду про виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати основної заборгованості за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року (тіла кредиту), оскільки саме цей розмір був визначений судом за результатами розгляду і вирішення справи № 524/10700/14-ц.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України та змісту кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року можна зробити висновок про те, що фактичне повне виконання 05.09.2016 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.01.2015 року по справі № 524/10700/14-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка була визначена станом на 01.10.2014 року не позбавляє ПАТ «Альфа-Банк» права на отримання процентів за період з 01.10.2014 року по 05.09.2016 року, тобто за 706 днів.

Таким чином, загальна сума належних ПАТ «Альфа-Банк» до отримання процентів за користування з 01.10.2014 року по 05.09.2016 року тілом кредиту в розмірі 17476,21 дол. США за ставкою 12,5% річних, виходячи з умов п. 3.3 кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року щодо прийняття при розрахунку процентів кількості днів у році на рівні 360 днів, становить 4284,10 дол. США з наступного розрахунку:

17476,21 дол. США : 360 днів року : 100% х 12,5% річних х 706 днів користування.

Проте, виходячи з приписів ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» та стягнути з відповідача ОСОБА_1 вказаний розмір процентів, у зв'язку із чим у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити в повному обсязі.

Разом з тим, не підлягає задоволенню і зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» в частині визнання припиненою іпотеки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на це, оскільки іпотечним договором № 1601/0908/98-167-Z-1 від 10.09.2008 року забезпечувалося виконання за всіма зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, що випливають з кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року, в тому числі і щодо сплати процентів, то виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним договором № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року стосовно тіла кредиту за наявності невиконаних відповідачем ОСОБА_1 вимог ПАТ «Альфа-Банк» щодо сплати процентів за період з 01.10.2014 року по 05.09.2016 року в розмірі 4284,10 дол. США не можна вважати припиненням основного зобов'язання, яке має наслідком припинення іпотеки.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про порушення її прав як споживача фінансових послуг у зв'язку з несправедливими умовами кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року та стверджуваним ненаданням їй при укладенні кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року обов'язкової інформації, надання якої споживачеві при укладенні споживчого кредиту передбачено чинним законодавством, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Так згідно з п. 9.12 кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року підписанням цього договору ОСОБА_1 як позичальник підтвердила, що перед укладанням кредитного договору банк надав їй в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, а також що при укладанні кредитного договору їй була надана вся необхідна інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затвердженими Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, в повному обсязі. Тому, підписавши кредитний договір № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року із погодженими в ньому умовами, його сторони діяли вільно в межах встановленої ст. 627 ЦК України свободи договору і загальних засад цивільного законодавства.

Отже у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» в частині визнання недійсним кредитного договору № 1601/0908/98-167 від 10.09.2008 року необхідно відмовити у зв'язку з його недоведеністю в цій частині.

При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ«Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», посвідченого Мироник О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.06.2012 року за реєстром № 937, в частині відступлення прав вимоги за укладеними 10.09.2008 року між нею та ВАТ «Сведбанк» кредитним договором № 1601/0908/98-167 та іпотечним договором № 1601/0908/98-167-Z-1, посвідченим Татаринцевою І.А., приватним нотаріусом Кременчуцькогоміського нотаріального округу Полтавської області 10.09.2008 року за реєстром № 5874, суд вважає зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права цієї особи, у зв'язку з чим суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, за фактичних обставин даної справи, звертаючись до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ«Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», посвідченого Мироник О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.06.2012 року за реєстром № 937, ОСОБА_1, не будучи стороною оспорюваного договору, не довела, в чому полягає порушення, невизнання або оспорення її прав, свобод чи інтересів у зв'язку з укладенням вказаного договору, а відтак своєї обґрунтованої юридичної заінтересованості у визнанні його недійсним.

При цьому загальним правовим наслідком недійсності правочину (ст. 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли внаслідок визнання правочину недійсним. Разом з тим, правові наслідки застосування такого способу захисту поширюються лише на сторони недійсного правочину, а тому його обрання не може відновити права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 навіть у разі їх порушення внаслідок укладення оспорюваного договору.

З огляду на зазначене, зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» в цій частині також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору і договору купівлі-продажу прав вимоги та визнання припиненою іпотеки - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: