Ухвала суду № 68092646, 26.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю представника позивача Авдєєвої М.К.,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 20 лютого 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 20 лютого 2017 року зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк, ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання договорів факторингу недійсними - повернуто заявнику для подачі до належного суду.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду іншому складу суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Вказував, що суд першої інстанції не розібрався з правовою природою правовідносин, які склались за первісним і зустрічним позовом. Зазначав, що задоволення зустрічного позову заперечувало б задоволення первісного позову, оскільки первісний позов і базується на договорах, які просить визнати недійсними позивач.

В судовому засіданні відповідача та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду скасувати.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити ухвалу без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Справа № 753/10137/15-ц № апеляційного провадження: №22-ц/796/5031/2017Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2013 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 15 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 2620708/71-155. На забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором 15 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого останія передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договорами. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 2621/0708/71-155. Позивач вказував, що відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, допустила заборгованість, яку позивач просив стягнуть шляхом звернення стягнення на передану нею в іпотеку квартиру.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк, ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання договорів факторингу недійсними, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу прав вимог за кредитним договором від 25 травня 2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» та договір купівлі-продажу прав вимог за кредитним договором від 15 червня 2012 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» не відповідають положенням п.2 ст. 1 міжнародного договору.

Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви позивачу, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у її прийнятті та об'єднанні з первісним позовом, оскільки заявлені вимоги мають різний предмет доказування, спільний їх розгляд є недоцільним, об'єднання в одне провадження позовів спричинить розширення предмету доказування, збільшить коло учасників процесу (призведе до необхідності залучення нових учасників процесу), що ускладнить розгляд справи та може призвести до затягування розгляду вимог за первісним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви та об'єднанні її з первісним позовом, вважає його таким, що відповідає матеріалам справи та положенням процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у лютому 2013 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року провадження у даній справі зупинено до вирішення Оболонським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Омега Банк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», про визнання недійсним правочину.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року провадження у справі відновлено.

Відповідно до ст.123 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Як роз'яснює постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 п. 15, судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими ст. ст.123 - 126 ЦПК України.

Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до або під час попереднього судового засідання (частина перша статті 123 ЦПК), а треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду (частина перша статті 34 ЦПК).

Враховуючи те, що первісний позов подано у 2013 році, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у прийнятті та об'єднанні зустрічної позовної заяви разом з первісним позовом, оскільки зустрічну позовну заяву подано в порушення вимог процесуального законодавства та поза межами її подання, встановленими ст. ст.123 - 126 ЦПК України.

Крім того, спільний розгляд первісного та зустрічного позовів є недоцільним, об'єднання в одне провадження спричинить розширення предмету доказування, збільшить коло учасників процесу, що ускладнить розгляд справи та може призвести до затягування розгляду вимог за первісним позовом.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотримання норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 311, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 20 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: