Ухвала суду № 68087142, 31.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/685/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/2815/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 31.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

31 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/6435/82/66104 від 20.12.2007 року в сумі 189184,39 гривень, яка складається із: 169117,36 грн. - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 23365,11 грн.; 20067,03 гривень-заборгованість за відсотками, а також стягнути судовий збір в сумі 2837,77 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 20.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/6435/82/66104, відповідно до умов якого Позичальник отримав кредит у сумі 30000 доларів США на строк до 20.12.2017 року, процентна ставка за яким становить 14,00% річних. Позивач стверджує, що ОСОБА_3 виконав свої зобовязання за договором у повному обсязі, надавши позичальнику кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором. Крім того, позивач зазначає, що до кредитного договору були укладені Додаткові угоди, а саме: 05.05.2009 року угоду № 014/6435/82/66104/1, відповідно до умов якої, сторони домовилися врегулювати заборгованість, строк сплати якої настав, та надати позичальнику кредитні канікули з 21.05.2009 до 21.04.2010 року; 31.03.2015 року угоду №014/6435/82/66104/81-1-0-00/14337, відповідно до умов якої було проведено реструктуризацію та переведено валюту виконання кредитних зобовязань із доларів США на гривні, 2-й транш по кредиту становить 169117,36 грн., дата остаточного погашення становить 01 липня 2018 року, відсоткова ставка за користування кредитним лімітом по 2-му траншу становить 19% річних. Проте відповідач припинив належним чином виконувати свої грошові зобовязання за кредитним договором, не погашає належним чином заборгованість.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, в с.Прибірськ Іванківського району Київської області) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», (код ЄДРПОУ 14305909), заборгованість за кредитним договором № 014/6435/82/66104 від 20.12.2007 року станом на 24.11.2015 року в сумі 189184 гривні 39 копійок (сто вісімдесят девять тисяч сто вісімдесят чотири гривні тридцять девять копійок), яка складається: 169117 гривень 36 копійок заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 23365 гривень 11 копійок, 20067 гривень 03 копійки заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» судовий збір в сумі 2837 гривень 77 копійок (дві тисячі вісімсот тридцять сім гривень сімдесят сім копійок).

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що 20 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль», що підтверджується витягом зі Статуту (а.с.40-44), та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №014/6435/82/66104 (а.с. 10-19).

Відповідно до підпунктів 1.1.1, 1.1.2., 1.1.5, 1.1,6, 1.1.7 пункту 1.1, підпунктів 1.2.1 п.1.2 Кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості» за наступних умов: сума кредиту 30000 доларів США, цільове використання на споживчі цілі; дата надання кредиту одноразово 20 грудня 2007 року; дата остаточного погашення кредиту 20 грудня 2017 року; строк кредиту 120 місяців; процентна ставка 14% річних.

Відповідно до умов п.6.1 Кредитного договору надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до умов п.7.1 Кредитного договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток №1 до цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

За змістом п.9.1 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Так, відповідно до п.16.3 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобовязання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобовязання включно.

Відповідно до умов п.16.7 Кредитного договору до всіх правовідносин, повязаних з укладанням та виконанням цього Договорі застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки.

Як встановлено, банк виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі. Факт отримання кредиту відповідачем не оспорюється.

Крім того, 05 травня 2009 року сторонами було укладено Додаткову угоду №014/6435/82/66104/1 до вказаного кредитного договору( а.с.20-22), відповідно до умов якої, сторони домовилися врегулювати заборгованість, строк сплати якої настав та надати Позичальнику кредитні канікули з 21.05.2009 року до 21.04.2010 року.

31 березня 2015 року між банком та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду № 014/6435/82/66104/81-1-0-00/14337 до кредитного договору ( а.с. 23-31), за умовами якої було проведено реструктуризацію та переведено валюту виконання кредитних зобовязань із доларів США на гривні, 2-й транш по кредиту становить 169117,36 грн., дата остаточного погашення становить 01 липня 2018 року, відсоткова ставка за користування кредитним лімітом по 2-му траншу становить 19% річних.

Банк виконав зобовязання за додатковою угодою, що підтверджується випискою по особовому рахунку № 22032420702 від 23.11.2015 року про виплату кредиту в розмірі 169117,36 грн.( а.с.9).

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 кредиту в зазначеній позивачем сумі, ним не оспорюється .

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 7,8) станом на 24.11.2015 року становить 189184,39 гривень та складається з: 169117,36 грн.- заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 23365,11 грн.; 20067,03 гривень-заборгованість за відсотками.

Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом та відсотками, а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Встановлено, що до звернення до суду позивач звертався до відповідача з вимогою про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором від 22.09.2015 за №1140000/15-48599, датованою 22.09.2015, відповідно до якої вимагав у строк до 60 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту: 169117,36 гривень-заборгованість по кредиту, 9943,17 гривень - заборгованість за процентами, розраховану банком пеню (а.с. 32). Вказана досудова вимога була отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33). Ця обставина визнана відповідачем.

Дана вимога відповідачем виконана не була, і даний факт відповідачем не оспорюється.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (зрозстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Колегія судів не бере до уваги посилання апелянта на заперечення проти позову, що в нього відсутні кошти на погашення заборгованості за кредитом, оскільки за змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Щодо посилань відповідача на укладений між сторонами Договір іпотеки №014/6435/82/66104 від 21 грудня 2007 року (а.с.96-98) судом першої інтсанції зазначено наступне.

Так, за змістом вказаного договору іпотеки він був укладений між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2, посвідчений приватний нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 21.12.2007 року за реєстровим №275 (а.с.96-98), та згідно з п.1.1 Договору іпотеки забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору №014/6435/82/66104 від 20 грудня 2007 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору.

Відповідно до п.1.2 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: земельна ділянка, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Головурівська сільська рада, с.Кийлів, - площею 0,0598 га, надана для садівництва, кадастровий номер 3220882900:03:005:0042, яка належить іпотекодавцю, відповідачу ОСОБА_2, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №222120, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення Головурівської сільської ради від 13.10.2004 року №469/21-ІV, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №139/11.

За змістом п.1.3 Договору іпотеки, сторони визначили заставну вартість переданої в іпотеку позивачу земельної ділянки визначена сторонами в сумі 227750 гривень.

Згідно з п.5.5.1 Договору іпотеки на який в свої заперечення посилається відповідач, передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем, відповідачем у справі, письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобовязань за цим або кредитним договором встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки, а також зазначено, що в такому випадку цей договір згідно ст.36,37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотеко держателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Так судом першої інстанції було звернуто увагу на те, що за змістом п.п.3.1.1.4, 5.1, 5.3 Договору іпотеки право звернути стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю, в тому числі реалізувати предмет іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредитора задовольнити в повному обсязі свою вимогу, а також зареєструвати право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

За містом ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того в ч.2 ст.592 передбачено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», уразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції проте, що право обирати спосіб захисту свого порушеного права належить позивачу, зокрема: звертати стягнення на предмет іпотеки, в тому числі в позасудовому порядку, або у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1050, ч.1 ст.16 ЦК України, ст.3 ЦПК України вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів та звертатися до суду з відповідними позовними вимогами, натомість та обставина, що відповідач звертався до позивача з проханням надати дозвіл на добровільну реалізації предмета іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором в березні 2015 року (а.с.95) не звільняє відповідача від виконання його зобовязань за кредитним договором щодо повернення позики та сплати процентів.

А тому, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: