Ухвала суду № 68080020, 25.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/8380/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/4112/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника заінтересованої особи ПАТ «УкрСиббанк» – ОСОБА_2, представника заявника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2017 року заяву ОСОБА_3 задоволено.

Визнано виконавчий лист № 462/8380/14-ц, виданий 11.11.2016 року Залізничним районним судом м.Львова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 32719 доларів США заборгованості за кредитним договором №11190088000 від 27.07.2007 року, пені 4490,71 грн. та судового збору в розмірі 3654 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Вказану ухвалу оскаржило ПАТ «УкрСиббанк».

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 Вважають, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що причиною неотримання виконавчого листа було те, що в касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк» просило скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 19.10.2015 року в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_5 та справу передати на новий розгляд до Апеляційного суду Львівської області, а тому у випадку задоволення касаційної скарги справа була б повернута в суд апеляційної інстанції та після винесення рішення судом, також, було б видано нові виконавчі листи згідно ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». Вказують на те, що оскільки розгляд справи в суді касаційної інстанції тривав майже один рік, заяву про видачу виконавчого листа було подано 04.11.2016 року, тобто одразу ж після отримання ухвали ВССУ по даній справі. Залізничним судом м. Львова 11.11.2016 року видано виконавчий лист де зазначено дату набрання рішенням законної сили – 19.10.2016 року та строк пред’явлення виконавчого листа до виконання – один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

В судове засідання окрім представників заінтересованої особи ПАТ «УкрСиббанк» та заявника ОСОБА_3, решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що, зокрема, інтереси заявника в судовому засіданні захищав представник, а безпосередньо від заявника до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи на підтримання апеляційної скарги, представника заявника – в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ст.ст. 319, 369 ЦПК України, ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» та задовольняючи заяву ОСОБА_3, – виходив з того, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 19.10.2015 року рішення Залізничного районного суду м.Львова від 26.06.2015 року в частині солідарного стягнення скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 32719 доларів США заборгованості за кредитним договором від 27.07.2007 року та пеню у розмірі 4490,71 грн., а також 3654 грн. судового збору. Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2016 року касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» було відхилено, рішення Апеляційного суду Львівської області від 19.10.2015 року залишено без змін. На примусове виконання рішення суду, яке набрало чинності, Залізничним районним судом м.Львова 11.11.2016 року видано виконавчий лист, де зазначено дату набрання рішенням законної сили – 19.10.2016 року та строк пред'явлення виконавчого листа до виконання – один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили. 05.12.2016 року головним державним виконавцем Залізничного ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_6 за вказаним виконавчим листом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53027345. Таким чином, рішення Апеляційного суду Львівської області у справі № 462/8380/14-ц набрало законної сили в день проголошення, тобто 19.10.2015 року, а у виданому на підставі цього рішення виконавчому листі помилково вказано дату вступу його в законну силу 19.10.2016 року. З огляду на наведене, виконавчий лист за судовим рішенням від 19.10.2015 року міг бути пред’явлений до виконання по 20.10.2016 року, тоді як він був виданий банку лише 11.11.2016 року і пред’явлений до виконання 21.11.2016 року, тобто після закінчення строку на пред’явлення цього виконавчого документа до виконання. Враховуючи наведене, суд вважав, що заява боржника ОСОБА_3, за встановлених обставин, є підставною, оскільки Залізничним районним судом м. Львова 11.11.2016 року було помилково видано виконавчий лист № 462/8380/14-ц, а тому його необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, такими, що вимогам закону та обставинам, що мають значення не відповідають.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 19.10.2015 року рішенням Апеляційного суду Львівської області було частково скасовано рішення суду першої інстанції у даній справі та ухвалено нове рішення у справі. Отже рішення у справі набрало законної сили цього ж 19.10.2015 року та чинне і на даний час

Відповідно до редакції ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинною на час ухвалення рішення та набрання ним законної сили: « Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

4. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Відповідно до ч.2 ст. 368 ЦПК України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до вказаних вимог закону виконавчий лист по вказаному рішенні суду у даній справі міг бути виданий за заявою Банку (позивача, стягувача, заінтересованої особи по справі) до 20.10.2016 року, після чого пред’явлення виконавчого листа до виконання слід було б вважати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Однак, 5.10.2016 року набрав чинності новий Закону України «Про виконавче провадження» із змісту ряду статтей якого вбачається таке.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов’язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об’єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред’явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Крім цього, згідно п. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Із змісту вказаних норм вбачається, що до закінчення однорічного строку пред’явлення виконавчого листа по даному рішенні до виконання у зв’язку із прийняттям на набрання чинності новим законом такий строк заявнику було продовжено до трьох років, тобто до 20.10.2018 року.

Зважаючи на вказане не слід вважати виконавчий лист, виданий судом за заявою Банку 11.11.2016 року (а.с. 171), тобто під час дії вже нового Закону України «Про виконавче провадження» таким, що не підлягає виконанню.

Помилкове зазначення у виконавчому листі дати набрання рішенням у справі законної сили 19.10.2016 року жодним чином не впливає на можливість його виконання та не змінює згаданих норм матеріального закону, що вказують на строки, протягом яких такий міг бути виданий та пред’явлений до виконання.

Про вказане йдеться і у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України у справі №6-711цс15 від 20.01.2016 року, що прийнята в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України є обов’язковою до застосування

Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати з ухваленням нової, якою у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.6, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» – задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2017 року – скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_7