Ухвала суду № 68075842, 03.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/542/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Промнафтохімкомплект" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки, на підставі, якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, державна податкова інспекція у м. Черкасах перевищила свої повноваження та дійшла помилкових та необґрунтованих висновків про господарську діяльність позивача з підстав укладення та виконання договорів по придбанню товарів у ФОП ОСОБА_2, оскільки господарські операції між ПП "Промнафтохімкомплект" та ФОП ОСОБА_2 носили реальний характер, а товари придбані позивачем у вказаного контрагента були використані підприємством у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані покупцям. На підтвердження вказаного до перевірки були надані договори з ФОП ОСОБА_3, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти звірки взаємних розрахунків, договори з покупцями мінеральних добрив, придбаних у ФОП ОСОБА_2, довіреності на отримання товарних цінностей, податкові накладні та документи, що підтверджують оплату придбаних товарів. Вказані документи відповідають вимогам, визначеним Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окрім того, позивач зазначив, що на момент виконання вказаних вище господарських операцій з поставки товарів ФОП ОСОБА_2 не був виключений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також був зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість, що підтверджувалося наявними у ПП "Промнафтохімкомплект" витягом з реєстру платників ПДВ, випискою з ЄДР.

Таким чином, позивач, як добросовісний платник податків, виконав все від нього належне та вжив всіх необхідних заходів для отримання права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат по реально здійсненим господарським операціям з ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року задоволено вказаний позов повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.03.2017 року № 0001201401 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549564 грн та штрафних санкцій у сумі 137391 грн, всього - 686955 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.03.2017 року № 0001211401 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 494606 грн та штрафних санкцій у сумі 123652 грн, всього - 618258 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Головне управління ДФС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Приватне підприємство "Промнафтохімкомплект", як суб'єкт господарювання-юридична особа, ідентифікаційний код 31141709, зареєстроване 12.10.2000 року, станом на дату складання акту перевірки є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 115/23-00-14-0107/31141709 від 14.03.2017 року, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 494606,00 грн.; вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу V Порядку заповнення подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2014 року № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2014 року № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 102/26547, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 627730,00 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 202960,00 грн., жовтень 2014 року на суму 282460,00 грн., листопад 2014 року на суму 20818,00 грн., березень 2015 року на суму 43325,00 грн., травень 2015 року на суму 60667,00 грн., вересень 2015 року на суму 17500,00 грн.; вимог підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 та пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із сум виплаченого доходу у вигляді дивідендів.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року № 0001201401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 784663,00 грн., в тому числі за основним платежем - 627730,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 156933,00 грн.; № 0001211401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 618258,00 грн., в тому числі за основним платежем - 494606,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 123652,00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України)

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції було встановлено, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладені договори поставки: № 44 від 09.09.2014 року, № 45 від 11.09.2014 року, № 48 від 17.09.2014 року, № 49 від 22.09.2014 року, № 51 від 25.09.2014 року, № 56 від 01.10.2014 року, № 57 від 02.10.2014 року, № 64 від 07.10.2014 року, № 65 від 07.10.2014 року, № 60 від 06.10.2014 року, № 73 від 13.10.2014 року, № 70 від 13.10.2014 року, № 75 від 15.10.2014 року, № 79 від 17.10.2014 року, № 82 від 21.10.2014 року, № 94 від 04.11.2014 року, № 105 від 05.12.2014 року. Згідно вказаних договорів ФОП ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність ПП "Промнафтохімкомплект" в порядку та на умовах, визначених цими договорами товар, а саме КАС-32 та аміачну воду у кількості та по ціні вказаній у договорах. Договори підписані належними представниками сторін та скріплені печатками.

У відповідності до укладених договорів ФОП ОСОБА_2 передав у власність позивачеві КАС-32 та аміачну воду у кількості та по ціні визначеній у вищевказаних договорах поставки. На кожну партію товару виписувалася видаткова та податкова накладна. Перевезення придбаних мінеральних добрив здійснювалося за рахунок ПП "Промнафтохімкомплект" залученими транспортними засобами, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг з перевезення, які містяться в матеріалах справи. Вказані податкові накладні зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових накладних. Кількість та суми зазначені у видаткових та податкових накладних повністю співпадають. Відповідач даний факт не заперечує.

Відповідно до пункту 4.1 у вказаних договорах поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок коштів ПП "Промнафтохімкомплект". У зв'язку з чим позивачем укладено договори про надання послуг з перевезення вантажів: № 9 від 04 січня 2012 року з ФОП ОСОБА_4, № 02/03 від 01.03.2012 року з ФОП ОСОБА_5, № 05/01/2014 від 01.01.2014 року з ФОП ОСОБА_6 На підтвердження перевезення товару позивачем надано акти звірки взаєморозрахунків, товарно-транспортні накладні.

Судом першої інстанції було встановлено, що за поставлений товар позивач з ФОП ОСОБА_2 розрахувався повністю, що підтверджується виписками з банків за 2014 рік.

Придбані у ФОП ОСОБА_2 згідно відповідних договорів поставки мінеральні добрива в подальшому реалізовані позивачем іншим покупцям. На підтвердження даного факту позивач надав видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що операції з придбання мінеральних добрив та в подальшому їх реалізації позивачем фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до договорів поставки: № 44 від 09.09.2014 року, № 45 від 11.09.2014 року, № 48 від 17.09.2014 року, № 49 від 22.09.2014 року, № 51 від 25.09.2014 року, № 56 від 01.10.2014 року, № 57 від 02.10.2014 року, № 64 від 07.10.2014 року, № 65 від 07.10.2014 року, № 60 від 06.10.2014 року, № 73 від 13.10.2014 року, № 70 від 13.10.2014 року, № 75 від 15.10.2014 року, № 79 від 17.10.2014 року, № 82 від 21.10.2014 року, № 94 від 04.11.2014 року, № 105 від 05.12.2014 року, а саме пункту 4.1 у вказаних договорах, зазначено, що поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок коштів ПП "Промнафтохімкомплект".

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями з його контрагентами.

Враховуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 03.08.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.