Постанова № 68068844, 01.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017 року Справа № 904/2687/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

секретар судового засідання Манчік О.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №664/1001 від 14.12.2016 р., начальник відділу з правового забезпечення продаж крупним споживачам департаменту з правового забезпечення продаж ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго";

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р.,

прийнятого за результатами розгляду справи

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго",

м. Дніпро

до публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш",

м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія".

про стягнення 5 914 909,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість у розмірі 5 914 909 грн. 44 коп., з яких: борг за активну електроенергію у сумі 5 565 885 грн. 22 коп.; пеня у розмірі 263 299 грн. 42 коп.; 3 % річних у розмірі 28 210 грн. 65 коп.; інфляційні збитки у розмірі 57 514 грн. 15 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р. ( суддя Євстигнеєва Н. М. ) позов задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість у сумі 5 565 885 грн. 22 коп., пеню у сумі 261 743 грн. 96 коп., три відсотки річних у сумі 28 044 грн. 00 коп., втрати від інфляції у сумі 57 514 грн. 15 коп., витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 88 697 грн. 81 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р. у справі № 904/2687/17, та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" посилається на те, що не приймало участь в судовому засіданні по розгляду даної справи, у зв'язку з об'єктивною неможливістю участі представника в судовому засіданні, що є порушенням вимоги сг. 4-2, 4-3, 22 ГПК України в частині рівності прав сторін перед законом та судом та можливості реалізації своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому процесі.

Крім того, Скаржник звертає увагу на те, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим, а суд першої інстанції не оцінив об'єктивно співвідношення розміру заявлених санкцій зі збитками Позивача, не врахував майновий стан Відповідача, та не дотримався балансу інтересів обох сторін.

Також, публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" зазначає на існуванні Договору поруки № 13/06-П/11142-00 від 13.06.2016 р. укладеного між ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго», ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» та ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія», відповідно до умов якого зобов'язання по оплаті спожитої ПАТ "Дніпроважмаш" електроенергії повинні були б виконані ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» і, за даними Відповідача, всі зобов'язання перед ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» були виконані, що не було досліджено місцевим судом.

Позивач вважає, що відсутні правові підстави для скасування рішення, прийнятого Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/2687/17, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, як просить Скаржник в апеляційній скарзі, оскільки доводи Апелянта про порушення його процесуальних справ господарським судом першої інстанції є надуманими та непідтвердженими ніякими доказами.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції об’єктивно, з незалежних від нього причин, не міг врахувати майновий стан Відповідача, оскільки останній не надав до господарського суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження своєї позиції. Зважаючи на положення ГПК України, суд апеляційної інстанції не повинен приймати додаткові докази.

Також, Позивач наполягає на тому, що зазначений Скаржником договір поруки не має значення для цієї справи, оскільки вказаним договором не забезпечується виконання ПАТ «Дніпроважмаш» грошового зобов’язання по договору про реструктуризацію заборгованості № 23350-00 від 17.11.2016 р., про стягнення заборгованості за яким заявлені позовні вимоги ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» у цій справі.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_2 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 р. у справі № 904/2687/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 20.06.2017 р.

19.06.2017 р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 р. розгляд апеляційної скарги у справі № 904/2687/17 відкладено на 01.08.2017 р., залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія".

У судове засідання 01.08.2017 р. представники Третьої особи та Відповідача не з'явилися. Про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, проте своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися ( Відповідач вдруге ).

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 01.08.2017 р. за відсутності представників Відповідача та Третьої особи.

У судовому засіданні 01.08.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як встановлено матеріалам справи, 17.11.2016 р. ( 10.11.2016 р. ) між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" ( Кредитор ) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" ( Боржник ) був укладений Договір № 23350-00 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого ( п. 1.1. ) загальна сума грошового боргу ( заборгованості ) Боржника перед Кредитором за договором про постачання електроенергії № 061644 від 21.01.2011 р. укладеним з ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" ( далі - Основний договір ), що підлягає реструктуризації за цим договором, складає 5 565 885 грн. 22 коп. за жовтень 2016.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Боржник визнає в повному обсязі заборгованість за спожиту електричну енергію перед кредитором у сумі 6 381 312 грн. 88 коп. станом на 10 листопада 2016 року, відповідно до особового рахунку № 61-644 та акту про звіряння взаємних розрахунків № 61-644 від 10.11.2016 р. зокрема: 5 565 885,22 грн. – активна електроенергія за жовтень 2016 року, в т.ч. ПДВ; 30 920,46 грн. - реактивна електроенергія за жовтень 2016 року, в т.ч. ПДВ; 527 715,80 грн. – перевищення ДВ споживання за серпень – вересень 2016 року, в т.ч. ПДВ; 191 155,77 грн. – пеня за 2016 рік; 18 762,72 грн. – 3 % річних за 2016 рік.

Згідно п. 4.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення його печатками та діє 20.02.2017 р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору. Виконання цього договору не звільняє Боржника від зобов'язання щомісячно, у встановлені строки, оплачувати поточне споживання електроенергії за основним договором про постачання електроенергії.

Цей договір може бути достроково припинений у разі повного погашення Боржником своєї заборгованості до закінчення строку дії договору (п. 4.2 договору).

Права та обов’язки сторін врегульовано розділом 2 договору.

Так, Боржник зобов’язується починаючи з 10.11.2016 р. щомісячно протягом трьох місяців перераховувати на рахунок Кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання активної та реактивної електроенергії - 100 % (сто відсотків), відповідно до основного договору ( п. 2.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1.2. договору, Сторони погодилися, що сплата боргу зазначеного в п. 1.1., буде проводитися боржником згідно з графіком: до 30.11.2016 суму 1 855 295,22 грн. – активна електроенергія за жовтень 2016 року, в т.ч. ПДВ; до 30.12.2016 суму 1 855 295,00 грн. – активна електроенергія за жовтень 2016 року, в т.ч. ПДВ; до 30.01.2017 суму 1 855 295,00 грн. – активна електроенергія за жовтень 2016 року, в т.ч. ПДВ, всього – 5 565 885,22 грн.

Відповідно до норм ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Боржником умов договору про реструктуризацію заборгованості № 23350-00 від 17.11.2016 р. ( 10.11.2016 р. ) в частині повної та своєчасної оплати активної електричної енергії.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за активну електроенергію за жовтень 2016 року у сумі 5 565 885,22 грн.

З огляду на положення п. 2.1.2 договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк оплати спожитої активної електричної енергії за спірний період є таким, що настав: у сумі 1 855 295,22 грн. – 29.11.2016 р.; у сумі 1 855 295,00 грн. – 29.12.2016 р.; у сумі 1 855 295,00 грн. – 29.01.2017 р.

Під час розгляду спору в суді першої інстанції, доказів оплати активної електричної енергії за спірний період у сумі 5 565 885,22 грн. Відповідач не надав, доводи Позивача щодо наявності боргу за спожиту активну електричну енергію у наведеній сумі у встановленому порядку не спростував.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду, що вимога Позивача про стягнення заборгованості за активну електроенергію за жовтень 2016 року у сумі 5 565 885,22 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п. 3.5 договору у випадку прострочення оплати щомісячного платежу Кредитор має право нарахувати пеню за весь час прострочення, а Боржник зобов'язаний її сплатити. Пеня нараховується у вигляді відсотків за кожен день прострочення від суми такого щомісячного платежу, який підлягає сплаті, але не сплачений боржником, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діятиме на дату, коли повинен здійснений щомісячний платіж. Кредитор також має право нарахувати 3 % річних та втрати від інфляції за весь період прострочення, а боржник повинен сплатити таке нарахування.

За прострочення оплати електричної енергії Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасну оплату спожитої Відповідачем електричної енергії за період з 30.11.2016 р. по 01.03.2017 р. у сумі 263 299 грн. 42 коп.

Оскільки, при проведенні розрахунку Позивачем було невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання ( не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України та не враховано, що кількість днів у 2016 році складає 366 ), місцевий господарський суд, обґрунтовано здійснивши перерахунок суми пені, встановив, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 261 743 грн. 96 коп.

Також, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача суму 3 % річних за період з 30.11.2016 р. по 01.03.2017 р. у розмірі 28 210 грн. 65 коп. та втрати від інфляції за період з грудня 2016 року по березень 2017 року у сумі 57 514 грн. 15 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Господарський суд частково задовольняючи вимогу про стягнення трьох відсотків річних у сумі 28 044,00 грн., врахував те, що при обчисленні трьох відсотків річних Позивач невірно визначив кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання.

При здійсненні розрахунку втрат від інфляції, Позивачем враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р., отже втрати від інфляції складають 57 514,15 грн.

Отже, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов"язань за Договором № 23350-00 про реструктуризацію заборгованості щодо перерахування на рахунок Кредитора платежів з реструктуризованої суми, за якими настав строк оплати, приписи ЦК та ГК України, п. п. 2.1.1., 2.1.2. договору, колегія суддів погоджується з висновком попередньої судової інстанції про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з Відповідача - 5 913 187 грн. 33 коп. ( основний борг – 5 565 885,22 грн., пеня у сумі 261 743,96 грн., 3 % річних у сумі 28 044,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 57 514,15 грн. ).

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відбулося два судових засідання - 05.04.2017 р. та 25.04.2017 р. На жодне з них представник Відповідача не з’явився, хоча був належним чином повідомлений судом.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.20111 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржник не підтвердив поважність причини нез’явлення у два судових засідання свого представника.

Отже, доводи Апелянта про порушення його процесуальних прав господарським судом першої інстанції не доведені.

Крім того, розмір штрафних санкцій не є надмірно великим, а суд першої інстанції не мав можливості оцінити майновий стан Відповідача, співвідношення розміру заявлених санкцій зі збитками Позивача, у зв’язку із не наданням Відповідачем відповідних доказів.

Також, колегія суддів апеляційного суду враховує те, що згідно з п. 1.1. долученого до апеляційної скарги договору поруки, Поручитель ( товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" ) поручається перед кредитором за виконання боржником грошового зобов’язання за договором про постачання електроенергії № 061644 від 21.01.2011 р.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла за договором про реструктуризацію заборгованості № 23350-00 від 17.11.2016 р., укладеним між ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» та ПАТ «Дніпроважмаш».

Тобто, вказаним договором поруки не забезпечується виконання ПАТ «Дніпроважмаш» грошового зобов’язання по договору про реструктуризацію заборгованості № 23350-00 від 17.11.2016 р., про стягнення заборгованості за яким заявлені позовні вимоги ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» у цій справі.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч. 1 ст. 101 ГПК України).

Скаржником, під час перегляду справи апеляційним господарським судом, надані копії платіжних доручень, відповідно до яких відбулося перерахування у травні – червні грошових коштів з боку Третьої особи на користь Позивача.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», ч. 1 ст. 104 ГПК України не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами ( наприклад, зменшення або збільшення заборгованості ), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги, що зміна стану розрахунків між сторонами сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду, наведене не є підставою для скасування або зміни вказаного рішення.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленим судом першої інстанції обставинами справи.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017 р. у справі № 904/2687/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 02.08.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя О.В. Чус