Постанова № 68068632, 01.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 922/5187/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

апелянт – ОСОБА_1;

позивач не з’явився;

відповідач не з’явився;

третя особа не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх.№2202Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24 квітня 2017 року по справі №922/5187/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс" (м. Харків);

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 приватне підприємство "Дінас" (м. Харків);

про стягнення 10 723 104,90 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 квітня 2017 року у справі № 922/5187/15 (суддя Сальнікова Г.І.) скаргу представника ПАТ "ВіЕйБі Банк" на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу задоволено; визнано незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачу; визнано недійсною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 27 лютого 2017 у виконавчому провадженні № 49912271 про повернення виконавчого документу стягувачу; зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рівень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 провести виконавчі дії з виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №922/5187/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія "Дінас-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" 10 723 104,90 грн заборгованості за кредитним договором.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вказаною ухвалою суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.

Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, позивач, відповідач і третя особа у судове засідання не з’явились.

Відзивів на апеляційну скаргу на адресу суду також не надходило.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 листопада 2015 року по справі №922/5187/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс", 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 приватне підприємство "Дінас" про стягнення 10 723 104,90 грн позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" заборгованості за кредитним договором №329 від 30.07.2007 в розмірі 501746,71 доларів США, що є еквівалентом в національній валюті України (гривні) станом на 12.08.2015 в розмірі 10 723 104,90 грн., з яких 336630,13 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 33213,96 доларів США - заборгованість за процентами; 98183,79 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 6127,31 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 27591,52 доларів США - 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінас-Сервіс" на користь Державного бюджету України 160 846,57 грн. витрат зі сплати судового збору. Повне рішення складено 24.11.2015 р.

На примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2015 року по справі №922/5187/15 08.12.2015 року видано відповідні накази.

Судовий наказ від 08.12.2015 року на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2015 року по справі №922/5187/15 пред'явлено стягувачем до виконання, у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження №49912271.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 27.02.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до 2 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

ПАТ “ВіЕйБі Банк” не погодився із вищезазначеною постановою, вважає незаконною, такою що порушує його права, як стягувача, в зв'язку з чим подав скаргу на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу.

У відповідності до статті 121-2 ГПК, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

На виконання статті 7 Закону України “Про державну виконавчу службу”, працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до приписів статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства юстиції України “Про за Інструкції з організації примусового виконання рішень”, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наданий на запит старшого державного виконавця Кошкера І.А., який знаходиться у матеріалах виконавчого провадження зазначено, що статутний капітал ТОВ “ДІНАС-СЕРВІС” складає 5 000 000,00 грн., а як вид діяльності визначено: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, вантажний автомобільний транспорт.

У той же час державним виконавцем не вчинено дій, спрямованих на встановлення факту здійснення боржником господарської діяльності, з'ясування наявності майна боржника, пов'язаного із його основною діяльністю, не направлено запити до органів фіскальної служби щодо сплати податків.

Зважаючи на викладене, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції ОСОБА_4 не у повному обсязі вжито заходів щодо встановлення майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено поняття обов’язковості судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми статі 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» - правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 4 Закону визначено перелік вимог, які мають міститься у виконавчому документі, та визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Враховуючи наведені приписи та практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обов'язковість виконання судових рішень та дотримання органами виконання судових рішень приписів чинного законодавства, яке регламентує процес такого виконання, суд погоджується з доводами стягувача про передчасність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.02.17

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин скарга підлягає задоволенню з винесенням відповідної ухвали.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": пункт 2.1. згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з підпункту 9.13. пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку, що вимоги скаржника є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Із урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов господарський суд є обґрунтованими, ухвала господарського суду прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від господарського суду Харківської області від 24 квітня 2017 року по справі №922/5187/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.08.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.