Рішення № 68067699, 25.07.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" липня 2017 р. Справа № 906/181/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 26.10.2016

від відповідачів: 1) ОСОБА_2 - дов. від 17.07.2017

2) ОСОБА_3 - дов. від 09.08.2016

ОСОБА_4 - дов. від 26.06.2017

від третіх осіб: 1) не з'явився

2) ОСОБА_5 - дов. від 30.06.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (м. Львів)

до 1) Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (с.Словечне Овруцького району Житомирської області)

2) Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (м. Ужгород)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:

1) Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (м. Ужгород)

2) Закарпатська обласна державна адміністрація (м. Ужгород)

про стягнення 621276,38 грн

На підставі ст. 74-1 ГПК України судове засідання було проведено в режимі відеоконференції.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 621276,38 грн нарахованих платежів за час затримки вагонів.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що залізниця понесла додаткові витрати пов'язані із перевезенням та затриманням вантажу відповідача, а саме: рухомого складу залізниці з експортною деревиною - залізничних вагонів Державного підприємства "Словечанське лісове господарство", що був предметом огляду Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, доказом чого є накладні номерами відправки 490813, 491902, 491928, 496646, 497669 відносно вагонів №67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду письмових поясненнях.

Вважає, що залізниці на підставі ст. ст. 22, 28, 31, 32 СМГС, ст. 218 МКУ в будь-якому випадку повинні бути відшкодовані витрати, пов'язані із здійсненням розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, і законодавець не ставить обов'язку залізниці перевіряти правомірність дій митниці, оскільки залізниця лише виконує вказівки митниці щодо забезпечення митного оформлення вантажів, так як не є стороною митних формальностей.

Окрім того, за твердженнями позивача, взаємовідносини відповідача з іншими юридичними особами, які виникають у процесі діяльності його підприємства, не стосуються предмету спору і не можуть бути підставою для звільнення його від оплати послуг залізниці.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вказав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ч. ч. 1, 2 ст. 325, ч. 5 ст. 338 МКУ, за якими передбачено, що збитки мають бути відшкодовані за рахунок органу з ініціативи якого вони були завдані за відсутності вини підприємства у їх завданні. У зв'язку з викладеним, подав клопотання від 25.07.2017 про зупинення провадження по справі №906/181/17 до вирішення справи № 906/842/16, оскільки вважає, що дані справи пов'язані між собою. Також, підтримав клопотання про витребування доказів від 20.03.2017 та заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки вважає, що позивач при звернення з позовом до суду пропустив встановлений 9ти місячний строк позовної давності, який розпочався з моменту затримки вагонів.

Крім того, заявив усне клопотання про відстрочення судового рішення, при умові якщо в судовому засіданні не буде задоволено клопотання про відкладення розгляду справи з витребуванням доказів у позивача і суд видалиться в нарадчу кімнату, а також заявив усне клопотання не покладати судовий збір на відповідача в разі задоволення позову.

Представники другого відповідача проти позовних вимог заперечили в повному обсязі, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, та внаслідок не доведення ним належними та допустимими доказами розміру заявлених позовних вимог. Щодо клопотань першого відповідача про зупинення провадження у справі та витребування доказів, в вирішенні поклалися на розсуд суду.

Представник третьої особи - Закарпатської ОДА в судовому засіданні повністю підтримав позицію Закарпатської митниці.

Представник третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (т.3 а.с. 97)

Представник позивача щодо клопотання про зупинення провадження у справі заперечив, оскільки вважає що предмети спору даних справі не пов'язані між собою. Щодо клопотання про витребування доказів зауважив, що це питання було висвітлено в поданих позивачем письмових поясненнях, які також містяться в матеріалах справи. Щодо застосування строку позовної давності заперечив, вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки моментом коли позивач дізнався про порушення свого права з моменту вивантаження вагонів.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, господарський суд визнав його не обґрунтованим, та безпідставним у зв'язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2016, 20.05.2016, 23.05.2016 на територію залізничної станції "Батьово" Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, для здійснення митних процедур були подані товаросупровідні документи на товар лісоматеріалів, що слідував у вагонах №67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261 по накладним з номерами відправки 490813, 491902, 491928, 496646, 497669 (т.1 а.с.13-17).

Вантажовідправником вказаних товарів у документах зазначено Державне підприємство "Словечанське лісове господарство", вантажоотримувачем - фірму "Interspan Kft." (Угорщина).

Вантаж був відправлений зі станції Велидники Південно-Західної залізниці.

На дати надходження вказаних вантажів на Закарпатську митницю надійшли орієнтування стосовно здійснення додаткових заходів митного контролю.

Так, відповідно до листів Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) митного посту "Залізничний" (т.1 а.с. 58-60), на підставі ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України та усного розпорядження начальника митного посту "Залізничний", в.о. начальника ст. Батьово було направлено заявки з проханням подати вагони за номерами, зокрема, №67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261 для повного або часткового вивантаження та проведення митного огляду згідно з п. 5 ПКМУ № 467 та п. 1.5 наказу МФУ № 602.

По факту затримки вагонів з метою проведення митного огляду працівниками залізниці було складено акти загальної форми (ГУ-23) № 10920 від 15.05.2016 (т.1 а.с. 26-27), № 10954 від 20.05.2016 (т.1 а.с.46-47), № 10974 від 23.05.2016 (т.1 а.с. 52-53).

У зв'язку із затримкою вагонів для митного догляду з травня по серпень 2016 року, відповідачу були нараховані додаткові платежі, понесені залізницею, розрахунок яких проведено за ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, про що складено акти загальної форми ГУ-23.

На підставі актів загальної форми № 10920 від 15.05.2016, № 4571 від 15.05.2016, № 21 від 15.05.2016, № 11016 від 16.06.2016, № 572 від 05.08.2016, № 4628 від 06.08.2016, № 170 від 09.08.2016, № 178 від 15.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т.1 а.с.26-333, 40-45) за користування вагоном № 67869982 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 136837,33 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 85777,60 грн, за маневрову роботу 9код 1150 на суму 6062,10 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 34503,70 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за телеграфне повідомлення (код 118) на суму 373,60 грн, за подавання/збирання вагону на під'їзну колію (код 118) на суму 3073,20 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 1920 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Батьово, Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 4544,00 грн. Всього до сплати без ПДВ - 136837,33 грн (т. 2 а.с.8,14).

На підставі актів загальної форми № 10920 від 15.05.2016, № 4567 від 15.05.2016, № 21 від 15.05.2016, № 11016 від 16.06.2016, № 572 від 05.08.2016, № 4625 від 06.08.2016, № 172 від 10.08.2016, № 179 від 15.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т.1 а.с.26-39) за користування вагоном № 67852608 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 122364,20 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 85777,60 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 29797,10 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за участь представника залізниці при зважуванні (код 118) на суму 152,40 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 1920 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Батьово, Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 4544,00 грн. Всього до сплати без ПДВ - 122364,20 грн (т. 2 а.с.9,13).

На підставі актів загальної форми № 10920 від 15.05.2016, № 4570 від 15.05.2016, № 21 від 15.05.2016, № 11016 від 16.06.2016, № 572 від 05.08.2016, № 4624 від 06.08.2016, № 171 від 09.08.2016, № 175 від 12.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т.1 а.с.18-33) за користування вагоном № 66727538 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 126661,76 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 85777,60 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 33948,00 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 2219,06 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Батьово, Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 4544,00 грн. Всього до сплати без ПДВ - 126661,76 грн (т. 2 а.с.10,15).

На підставі актів загальної форми № 10954 від 20.05.2016, № 570 від 05.08.2016, № 4627 від 06.08.2016, № 169 від 08.08.2016, № 174 від 11.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т.1 а.с.32-33, 46-51) за користування вагоном № 67395525 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 120565,26 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 81468,20 грн, за маневрову роботу (код 115) - 4714,90 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 29347,70 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за участь представника залізниці при зважуванні (код 118) на суму 152,40 грн, за телеграфне повідомлення (код 118) - 122,00 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 2080,96 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 2506,00 грн. Всього до сплати без ПДВ - 120565,26 грн (т. 2 а.с.11,17).

На підставі актів загальної форми № 10974 від 23.05.2016, № 571 від 05.08.2016, № 4626 від 06.08.2016, № 168 від 08.08.2016, № 173 від 11.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т.1 а.с.32-33, 52-57) за користування вагоном № 65296261 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 114847,83 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 78842,70 грн, за маневрову роботу (код 115) - 3367,80 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 27638,70 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за участь представника залізниці при зважуванні (код 118) на суму 152,40 грн, за телеграфне повідомлення (код 118) - 122,00 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 2145,13 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 2506,00 грн. Всього до сплати без ПДВ - 114847,83 грн (т. 2 а.с.12,16).

Таким чином, загальна сума нарахованих до стягнення з відповідача платежів за затримку вагонів на прикордонній станції становить 621 276,38 грн.

Наведені обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою про їх стягнення.

Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом Україні (ЦК України), Господарським кодексом України (ГК України), Митним кодексом України (МК України) та іншими підзаконними актами.

За пунктами 2, 5 ст. 306 ГК України передбачено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457).

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

Згідно з параграфу 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.

Слід вказати, що правове регулювання порядку та умов користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також тих, що належать підприємствам та орендовані ними, за час затримки на коліях залізниць загального користування, здійснюється за Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.

За приписами статті 119 Статуту залізниць України унормовано, що зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

У відповідності до пунктів 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.

Поряд з цим, нормою ст. 46 Статуту залізниць України передбачено плату за зберігання вантажу, що прибув на станцію, строк якого перевищує добу. Безкоштовний строк зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Таким чином, приписами законодавства унормовано обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено (п. 17 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" ).

До того ж як зазначено у п. 5.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 №04-5/601, плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Згідно з параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Звідси слід дійти висновку, що у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів пов'язану з митним оформленням, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами.

Як вже зазначалось раніше, у зв'язку з тим, що вагони №67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261 по накладним з номерами відправки 490813, 491902, 491928, 496646, 497669 простоювали на станціях Батьово, Чоп та Мукачево Львівської залізниці за період з травня по серпень 2016 року у зв'язку з митним оглядом, ПАТ "Українська залізниця" нарахувало ДП "Словечанське лісове господарство" плату за час затримки вагонів в сумі 621276,38 грн.

З метою прискорення здійснення митних процедур, удосконалення порядку й умов переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, багажу та вантажобагажу в багажних вагонах, а також для регламентації взаємодії митних органів і залізниць України, спільним наказом Державної Митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 було затверджено Інструкцію про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України.

За пунктами 2.15., 2.16. Інструкції передбачено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в зонах митного контролю, які створюються на коліях загального користування й у яких товари (вантажі) перебувають під охороною залізниці, або, з дозволу митного органу, - в інших місцях чи під'їзних коліях, визначених як зони митного контролю згідно з Митним кодексом України і Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947.

Працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Відповідно до п. 4.10. Інструкції, у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.

У разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів) з порушенням вимог цієї Інструкції або товарів (вантажів), щодо яких є потреба провести митний огляд (переогляд), посадова особа митниці призначення в накладній під найменуванням товарів (вантажів) учиняє запис "Пропуск заборонено" і зазначає підставу для прийняття такого рішення. Запис завіряється підписом і відбитком штампа "Під митним контролем" цієї посадової особи, і документи повертаються працівникові станції. Про затримку товарів (вантажів) складається акт загальної форми, у якому зазначається час початку й закінчення проведення митного огляду (переогляду) і який підписується особами, що брали участь у проведенні цього огляду (переогляду) (п. 4.11. Інструкції).

Приписами частини 5 ст. 338 Митного кодексу України унормовано, зокрема, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Водночас, частина 2 статті 218 Митного кодексу України, що міститься у главі 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", в порівнянні із нормою ч. 5 ст. 338 МК України, якою визначено загальний для всіх видів транспорту порядок здійснення митного огляду, передбачає спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті .

Так, відповідно до положень ч.2 ст.218 МК України передбачено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

При чому, розглядаючи поняття "інші операції", які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів, слід дійти висновку, що ними охоплюється і проведення маневрових робіт (постанова ВГС України від 11.12.2014 у справі № 908/356/14).

Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю (ч. 1 ст. 220 МК України).

Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

В процесі розгляду справи суд встановив, що дії відділу митного оформлення №4 (Батєво) митного поста „Залізничний" по відношенню до зупинки вагонів відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

До того ж, дії уповноважених осіб Закарпатської митниці ДФС щодо надання вказівок залізниці по маневруванню складом поїздів відповідача з однієї станції на іншу, з метою вчинення дій необхідних для митного контролю, повністю узгоджується з ч. 2 ст. 220 МК України, якою передбачено право здійснення митного огляду товарів поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником органу доходів і зборів за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

Вказане дозволяє запобігти порушенню розкладу руху поїздів на станції затримання вагонів із товаром та обґрунтовує правомірність дій залізниці по стягненню плати за проведення маневрових робіт, навіть за відсутності складених нею пам'яток форми ГУ-45, оскільки відомості про тривалість виконання залізницею маневрової роботи (початок та кінець даної роботи) відображені в актах загальної форми, які були оформлені протягом всього часу затримки рухомого складу вагонів відповідача.

Таким чином, з огляду на викладене, суд робить висновок, що стягнення коштів за користування вагонами, зберігання вантажу, виконання маневрової, огляду/переогляду вантажу та іншої роботи можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди вантажовласника на вчинення таких дій, а й у інших випадках передбачених законом, у тому числі у випадку проведення митного контролю та митного оформлення товарів.

Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України у своїх постановах від 01 березня 2017 року у справі № 907/501/16, від 29 травня 2017 року у справі № 924/1178/16.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У свою чергу, майнова відповідальність перевізників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, може наступати за обставин, які засвідчуються актами (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 129 Статуту залізниць України).

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, на підставі актів загальної форми ГУ-23 та ГУ-78 (а.с.18-57), які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, як це передбачено п. 10 Правил користування вагонам і контейнерами та п. 9 Правил зберігання вантажів, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання, зважування вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, збір за подання/забирання вагону з під'їзної колії, тариф та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів відповідача №67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261.

Вищевказані нарахування також внесено до накладних з номерами відправки 490813, 491902, 491928, 496646, 497669.

Так, плату за користування вагонами застосовано позивачем відповідно до п. 1 розділу 5, табл. 1 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послугами" ставка за користування вагоном за 45 годин 206,20 грн, понад 45 годин - 16,00 грн за кожну годину за 1 вагон, із урахуванням коефіцієнта, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послугами, в розмірі 2,302 (коефіцієнт коригування).

Плату за зберігання вантажу нараховано відповідно до п. 2 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послугами", а саме: після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу у розмірі: 4,00 грн за одну тону при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах за масу брутто, округлену до повних тонн, та збір за кожну добу 1,60 грн за одну тону - при зберіганні вантажу на землі.

Телефонограмний збір нарахований відповідно до п. 10 розділу 3, табл. 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послугами" ставка за повідомлення телеграфом 53,00 грн*2,302 (коефіцієнт коригування).

Плату за зважування вантажу нараховано відповідно до п. 4.1 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послугами" за ставкою за 1 вагон 75,20 грн*2,302 (коефіцієнт коригування).

Плату за маневрові роботи нараховано у відповідності до п. 1.8 розділу 3 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послугами" за ставкою у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива залізниці, що виконується не одночасно з подачею вагонів.

Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача вартість тарифів: Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево, Мукачево - Колчено, розмір якого складає 3448,00 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд встановив, що їх суми вірні.

Господарський суд приймає акти загальної форми, надані позивачем, як належну підставу для задоволення позовних вимог, оскільки акти містять достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, у зв'язку з проведенням митного огляду, зокрема щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, а тому оцінюються судом як належні докази понесення залізницею додаткових витрат, що пов'язані з митними формальностями, оскільки ними, в сукупності із іншими доказами, в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.

Разом з тим, відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності у справі № 906/181/17, мотивованого тим, що позовна заява подана позивачем із пропуском дев'ятимісячного строку, як-то передбачено ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 та пп.6 п.2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог, зокрема, у зв'язку з перевезенням вантажу (стаття 925 цього кодексу).

Згідно ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

До спірних відносин між позивачем як перевізником та ДП "Словечанське лісове господарство" як вантажовласником, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні, з огляду на предмет вимог належить застосовувати спеціальну позовну давність, передбачену Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України".

Згідно ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позови залізниць до відправників про сплату провізних платежів, штрафів та про відшкодування збитків можуть бути заявлені протягом 9 місяців, за виключенням претензій і позовів про прострочення доставки вантажу, для пред'явлення яких встановлено 2-місячний строк. Вказані строки у спірному випадку відраховуються з дня встановлення обставин, які послугували підставою для пред'явлення позову.

Враховуючи, що позивач дізнався про порушення свого права 23.08.2016, що підтверджується актом загальної форми від 23.08.2016 №25 з нарахуванням належних зборів за затримку вагонів №67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261, термін звернення з позовом до суду мав би закінчитися 23.05.2017.

Однак, позивач звернувся з позовом до суду 23.02.2017, відтак строк позовної давності не пропущений.

Твердження представників відповідачів та третіх осіб, що строк позовної давності відраховується з дня затримки вагонів є безпідставними, оскільки обставини, які послугували підставою для пред'явлення даного позову, зокрема, кількість днів затримки вагонів, були встановлені актом № 25 від 23.08.2016.

Враховуючи викладене, господарський суд в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності у справі № 906/181/17 відмовляє.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

З урахуванням викладеного, господарський суд відхиляє доводи ДП "Словечанське лісове господарство" про відсутність підстав для оплати додаткових платежів за відсутності у нього зобов'язань по їх оплаті перед залізницею, оскільки, по-перше, чинним законодавством передбачено, що обов'язок щодо оплати додаткових операцій, пов'язаних з митними формальностями, покладається на власників товару, а по-друге, ДП "Словечанське лісове господарство" є зобов'язаною перед залізницею особою в частині сплати додаткових платежів на підставі укладеного між ними договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Враховуючи вказане, та те, що чинним законодавством не передбачено, що плата за користування вагонами є безкоштовною, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з ДП "Словечанське лісове господарство" плати за користування вагонами у розмірі 621 276,38 грн, оскільки в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують розмір додаткових витрат залізниці через затримку вагонів №67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261 для проведення митного огляду.

Разом з тим, враховуючи повноваження, надані суду при прийнятті рішення пунктом 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заявлене представником ДП "Словечанське лісове господарство" усне клопотання про відстрочку виконання рішення суду та відстрочити його виконання до 31.12.2017, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (п. 7.2 Постанови).

Реалізовуючи надане суду право щодо відстрочення виконання рішення суду, господарський суд у даній справі враховує матеріальні інтереси обох сторін спору; їх фінансовий стан; ступінь вини відповідача у виникненні додаткових платежів у залізниці; наявність у провадженні господарського суду Житомирської області інших позовів, в яких заявлено вимогу про стягнення з відповідача великих сум платежів за затримку вагонів, одночасне примусове виконання рішення суду по яким призведе до збільшення збитків ДП "Словечанське лісове господарство" на суму виконавчого збору, арешту коштів на банківських рахунках підприємства, та може завдати негативних наслідків у вигляді неможливості сплати податків, виконання державних чи міжнародних контрактів по поставці деревини іноземним контрагентам, що може призвести до призупинення діяльності суб'єкта господарювання та подальшого банкрутства підприємства.

На думку суду, відстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною сплату заборгованості перед ПАТ "Українська залізниця".

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Сабурова, 13, код 00991953) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код 40081195):

- 621 276,38 грн за час затримки вагонів;

- 9 319,15 грн судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2017.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.08.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - ГУДКС України у Закарпатській області (рек. з повід.)