Рішення № 68067684, 01.08.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" серпня 2017 р. Справа № 906/763/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 28.07.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 17.03.2016.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (м.Новоград-Волинський Житомирська область))

про стягнення 30849885,81 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 30849885,81 грн. за неналежне виконання кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №13/2013-Ю від 24.04.2013, з яких: 25000000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 3609722,21 грн. - проценти за користування кредитними коштами, 453090,56 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 307620,98 грн. - 30% річних на суму прострочених процентів, 986301,37 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 493150,68 грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.07.2015 призначалась у справі №906/763/15 судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено судовому експерту - ОСОБА_3 (м.Житомир).

06.02.2017 на адресу суду надійшов висновок №4 судово-економічної експертизи з додатками (а.с.168-186 т.1).

Господарським судом ухвалою від 31.03.2017 поновлено провадження у справі №906/763/15, призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.04.2017 задоволено клопотання TOB "Юнік Фарма" про зупинення провадження у справі №906/763/15 частково, зупинено провадження у справі №906/763/15 до 30.05.2017 у зв'язку з розглядом пов'язаної з нею справи №910/6279/17 за позовом ТОВ "Юнік Фарма" до ПАТ "Банк "Київська Русь" про визнання недійсними договорів про внесення змін і доповнень №4 5 від 30.05.2014 та 26.06.2014 до Кредитного договору №13/2013-ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії укладеного між ТОВ "Юнік Фарма" та ПАТ "Банк "Київська Русь" від 24.04.2013.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 28.04.2017 у справі №906/763/15 задоволено, ухвалу господарського суду Житомирської області від 28.04.2017 у справі №906/763/15 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Житомирської області.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.07.2017 справу №906/763/15 призначено до розгляду.

Додатково 28.07.2017 сторони про судове засідання повідомлено телефонограмою.

Відповідно до п.п. 3.9.1-1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 У випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.

01.08.2017 до суду подано відповідачем клопотання про зняття справи з розгляду та передання матеріалів справи до Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням ТОВ "Юнік Фарма" касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі №906/763/15.

Також 01.08.2017 подано суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме роздруківку електронного листування між представником ТОВ "Юнік Фарма" ОСОБА_4 та працівником Рівненського апеляційного господарського суду щодо отримання зазначеним судом касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі №906/763/15.

Вирішуючи дане клопотання судом взято до уваги, що на момент розгляду даного клопотання до господарського суду Житомирської область жодних запитів щодо витребування справи з Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого скерування матеріалів справи Вищому господарському суду не надходили.

Водночас суд звертає увагу на те, що в касаційну скаргу подано на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2017, якою в свою чергу апеляційною інстанцією скасовано ухвалу господарського суду від 28.04.2017 про зупинення провадження у справі №906/763/15 до 30.05.2017 у зв'язку з розглядом справи №910/6279/17.

Тобто, зазначений процесуальний документ (ухвала від 28.04.2017) жодним чином не впливає на можливість вирішення справи по суті в даному судовому засіданні.

Крім цього, в судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/6279/17 за позовом TOB «Юнік Фарма» до ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсними договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору №13/2013-ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013. Разом з клопотанням подано копію ухвали господарського суду міста Києва від 26.06.2017 по справі №910/6279/17 про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/6279/17 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно на власний розсуд.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи, з урахуванням відповідних положень статті 79 ГПК України фактично є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як вбачається із Договору про внесення змін і доповнень № 4 від 30.05.2014 сторони домовились, зокрема внести зміни в п.п. 1.1.5 розділу 1 "Предмет Договору" Кредитного договору №13/2013-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 року та викласти його в наступній редакції "1.3.5. Процентна ставка за користування Кредитом - 23,0% (двадцять три) проценти річних".

В Договорі про внесення змін і доповнень №5 від 26.06.2014 року сторони домовилися внести зміни в п.п. 4.1 розділу 4 "Умови повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, винагорода Банку" Кредитного договору №13/2013-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 року та викласти його в наступній редакції: "4.1. Повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка, а у випадку , якщо такий не був укладений - не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, передбаченого п. 1.1.2 цього договору. Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2 договору".

Тобто, розмір заборгованості за Кредитним договором №13/2013-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 року оспорюється лише в частині процентної ставки за користування кредитом, а саме збільшення процентів річних з 21% до 23%, що становить приблизно 120000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість по кредиту за Кредитним договором №13/2013-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 року становить 25000000,00 грн. Кредитний договір №13/2013-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 не визнаний в судовому порядку недійсним та є чинним.

Тобто, визнання недійсними договорів про внесення змін і доповнень №4 від 30.05.2014 та №5 від 26.06.2014 до Кредитного договору №13/2013-ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії укладеного між ТОВ Юнік Фарма та ПАТ Банк Київська Русь від 24.04.2013 не звільняє відповідача від обов'язку виконувати належним чином згідно кредитного договору зобов'язання, зокрема, щодо сплати заборгованості по кредиту в розмірі 25000000,00 грн.

Водночас суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені права в майбутньому звернутися до суду за захистом свої прав в порядку ст. 112 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №910/6279/17 за позовом TOB «Юнік Фарма» до ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання недійсними договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору №13/2013-ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013.

Також представником відповідача, 01.08.2017 в засіданні суду подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/171/17 за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про

- визнання протиправним та скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19 березня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банку "Київська Русь";

- визнання протиправним та скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №116 від 15 червня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації до 19 липня 2015 року та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" - ОСОБА_6 до 19 липня 2015 року включно;

- визнання протиправним та скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №138 від 17 липня 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" ОСОБА_6 з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно;

- визнання протиправним та скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1085 від 23 червня 2016 року яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та продовжено повноваження ліквідатора до 16 липня 2018 року включно;

- визнання протиправним та скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1706 від 01 вересня 2016 року, яким було змінено уповноважену особу Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_7 з 05 вересня 2016 року;

- зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не чинити перешкод у відновленні статутної діяльності ПАТ "Банк "Київська Русь".

Розглядаючи клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/171/17 за позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування Рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення даної справи жодним чином не впливає на вирішення спору про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Посилання представника відповідача на можливість визнання недійсними усіх правочинів та усіх документів, складених за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при введенні тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" є припущенням, але жодним чином не є належним обґрунтуванням для зупинення провадження у справі.

Вчергове, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені права в майбутньому звернутися до суду за захистом свої прав в порядку ст. 112 ГПК України.

В послідуючому судом ухвалою від 01.08.2017 відмовлено в задоволенні заяви відповідача ТОВ "Юнік Фарма" про відвід головуючому судді Кудряшовій Ю.В. у справі №906/763/15.

Також позивачем в ході розгляду справи подано клопотання про витребування у позивача оригіналу кредитного договору №13/2013-ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 та всіх додаткових угод до нього.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки згідно вимог ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами.

Копія кредитного договору №13/2013-ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 та всі додаткові угоди, що містяться в матеріалах справи належним чином засвідчені, що виключає необхідність витребування таких оригіналів.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку продажем права вимоги за кредитним договором №13/2013-ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.04.2013 та можливістю укладення в послідуючому мирової угоди у справі, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, так як останнє також ґрунтується лише на припущеннях, а також до суті розгляду спору не має відношення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Наявність значної кількості клопотань відповідача свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та намагання сторони затягнути розгляд справи.

Щодо строку розгляду спору слід відзначити наступне.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи, тривале проведення судової експертизи та ряду інших причин, судом розглянуто спір в більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (банк/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (позичальник/відповідач) укладено кредитний договір №13/2013-Ю на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі (п.1.1 договору).

Ліміт кредитної лінії - 25000000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту до 20.04.2015 із сплатою 21 % річних (п.п.1.1.1, п.п.1.1.5 договору).

В подальшому до кредитного договору було внесено ряд змін: договір про внесення змін і доповнень №1 від 09.08.2013 р., договір про внесення змін і доповнень №2 від 12.02.2014 р.. договір про внесення змін і доповнень №3 від 26.05.2014 р., договір про внесення змін і доповнень №4 від 30.05.2014 р., договір про внесення змін і доповнень №5 від 26.06.2014 р.. договір про внесення змін і доповнень №6 від 03.07.2013 р.

Відповідно п.2.2 договору сторони погодили, що надання окремої частини кредиту здійснюється банком на підставі наданої позичальником письмової заяви про перерахування кредитних коштів за встановленою банком формою (далі - заява), підписаної уповноваженою особою позичальника та завіреної печаткою позичальника.

Згідно п.2.3 договору надання окремої частини кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №26001137847001, відкритий у банку.

На виконання умов договору на підставі заяви позичальника (а.с.26 т.1) позивачем надано кредитні кошти в сумі 25000000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №3853 від 26.04.2013 (а.с.27 т.1).

Тобто, позивач у повному обсязі виконав договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 25000000,00грн.

Відповідно до п.4.1 договору визначено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка (додаток 1 від 24.04.2013). Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобовязаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2. Договору.

Згідно додатку №1 від 24.04.2013 сторонами визначено графік зменшення ліміту кредитної лінії наступним чином:

- з 24.04.2013 -25000000,00грн.;

- з 01.06.2014 - 23000000,00грн.;

- з 01.07.2014 - 21000000,00грн.;

- з 01.08.2014 - 19000000,00грн.;

- з 01.09.2014 - 17000000,00грн.;

- з 01.10.2014 - 15000000,00грн.;

- з 01.11.2014 - 13000000,00грн.;

- з 01.12.2014 - 11000000,00грн.;

- з 01.01.2015 - 9000000,00грн.;

- з 01.02.2015 - 7000000,00грн.;

- з 01.03.2015 - 5000000,00грн.;

- з 01.04.2015 - 3000000,00грн.;

- з 20.04.2015 - 00,00грн. (а.с.15 т.1).

Відповідно п. 4.2. Договору при зменшенні ліміту кредитної лінії відповідно до встановленого графіка, терміном погашення позичальником заборгованості за кредитом, яка перевищує ліміт кредитної лінії, встановлений на наступний строк, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий ліміт кредитної лінії.

У випадку порушення позичальником встановлених п.п. 4.1., 4.2. Договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом (п. 4.3. Договору).

Положеннями п. 4.4. Договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360днів у році (метод факт/360).

Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п. 4.5. Договору).

Згідно п. 4.6 Договору, сплата процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця.

Згідно п. 6.1.3 Договору позичальник зобовязаний своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором.

Обов'язок позичальника повернути позику встановлений також в ст. 1049 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як стверджує позивач у позовній заяві, з боку відповідача було допущено порушення умов договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 30849885.81грн., з яких: 25000000,00грн. - прострочена заборгованість щодо повернення суми кредиту, 3609722,21грн. - прострочена заборгованість по процентах, 986301,37грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 453090,56грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів, 307620,98грн.- 30% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 493150,68грн. - 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту. Розрахунок заборгованості за кредитним договором доданий позивачем до позовної заяви.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Долученими до матеріалів справи доказами підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу обумовлених кредитних коштів. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, в тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитом, повернення залишку суми кредиту в повному обсязі матеріали справи не містять. Невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 25000000,00грн.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кредиту та нарахованим відсоткам, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам кредитного договору.

Отже, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру заявлених до стягнення заборгованості по кредиту і процентам не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 25000000,00 грн. заборгованості за кредитом та 3609722,21 грн. заборгованості зі сплати процентів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім цього, за порушення виконання відповідачем зобов'язань за договором, прострочення ним здійснення платежів та невиконання інших зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 986301,37 грн. та пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 453090,56грн., а також 307620,98грн. 30% річних за несвоєчасне повернення процентів та 493150,68грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.1 договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів Позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення (п.8.2 договору).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 986301,37грн., пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 453090,56грн. та 307620,98грн. 30% річних за несвоєчасне повернення процентів та 493150,68грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам кредитного договору. Тому позов у відповідній частині також підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що відповідно висновку №4 судово-економічної експертизи у справі №906/763/15 від 31.01.2017 розмір нарахованих позивачем заборгованості по відсоткам, 30% річних за несвоєчасне повернення процентів. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту документально підтверджені та нараховані вірно, позовна вимога щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату споцентів в дійсності становить на 5828,91 грн. більше, ніж заявлено позивачем.

Разом з тим, позивач вимоги в цій частині не збільшив, тому позов розглянуто в межах заявлених вимог.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за правилами ст.49 ГПК покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (11701, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Шевченка. 19, код 30600894)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м.Київ, вул.Хорива.11-А, код 24214088):

- 25 000 000,00 грн. - заборгованість по кредиту;

- 3609122,21 грн. - проценти за користування кредитними коштами;

- 453090,56 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами;

- 307620,98 грн. - 30 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

- 986,37грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту,;

- 493150,68грн. - 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (11701, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Шевченка. 19, код 30600894)

- на користь Державного бюджету України - 73080,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.08.2017.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - с торонам (рек.)