Рішення № 68067433, 01.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.2017 Справа № 904/6514/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення 49 738 грн. 81 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 21.07.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №71 від 03.01.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість в розмірі 49 738 грн. 81 коп., з яких: 45 021 грн.00 коп. - сума основного боргу, 3 143 грн. 35 коп. - пені, 1 220 грн. 06 коп. - індекс інфляції, 354 грн. 40 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору від 09.02.2017р. №09022017/ЖД5 про організацію внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Ухвалою суду від 12.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.07.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2017р. заявив клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з повною оплатою основного боргу та про перенесення судового засідання для укладення мирової угоди по стягненню інфляційних, пені та 3% річних.

Ухвалою суду від 04.07.2017р. розгляд справи відкладено на 27.07.2017р.

27.07.2017р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем сплачено суму основного боргу під час розгляду справи, у звязку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3 143 грн. 35 коп. - пені, 1 220 грн. 06 коп. - індекс інфляцій, 354 грн. 40 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору від 09.02.2017р. №09022017/ЖД5 про організацію внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи. оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія (експедитор) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (клієнт) було укладено договір про організацію внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі № 09022017/ЖД5 (далі - договір).

Даний договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язаних з цим послугах, та по здійсненню розрахунків за надані послуги (п. 1.1. договору).

Експедитор згідно даного договору, що є дорученням клієнта, на підставі заявок клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організує перевезення вантажів, транспортно-експедиційне обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі, надає додаткові послуги, пов'язані з зазначеними перевезеннями, по території України, країн СНД, Балтії та інших держав шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору (п. 1.2. договору).

Сторони зобов'язані виконувати, всі умови даного договору та мають право на взаємне отримання інформації, необхідної для виконання ними своїх обов'язків за цим договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору клієнт зобов'язується:

Забезпечувати відправку вантажів в строки і в обсягах, згідно оформленого замовлення на організацію перевезення вантажів та планів, залізниці відправлення. У випадку порушення планів, строків і/або обсягів клієнт оплачує експедитору вартість можливого простою рухомого складу і/або інші додаткові витрати експедитора (п. 2.2.3. договору).

Проводити оплату за організацію перевезень та послуги, пов'язані з перевезенням, оплату інших затрат експедитора та винагороди (плати) експедитору в порядку, передбаченому даним договором (п. 2.2.18. договору).

Експедитор зобов'язується приймати до розгляду та виконання заявки клієнта на організацію перевезень вантажів в залізничному рухомому складі загального парку та в власному (орендованому власному) залізничному рухомому складі, виходячи з поточних можливостей Державного підприємства «Український транспортно - логістичний центр», підприємств - власників (балансоутримувачів) залізничного рухомого складу, залізниць в здійсненні перевезень вантажів (п. 2.4.1. договору).

Експедитор має право вимагати від клієнта належного виконання прийнятих на себе зобов'язань (п. 2.5.2. договору).

Клієнт для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі (100 % передоплату) вартості транспортно-експедиційного обслуговування, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг і складаються з вартості провізних платежів і винагороди за експедиційні послуги, у національній валюті України (гривнях) на підставі виставлених експедитором рахунків-фактур. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку-фактури експедитором. Передплата грошових коштів повинна надійти на розрахунковий рахунок експедитора не менше ніж за 3 банківських дні до початку навантаження вантажу. Датою надходження платежів вважається дата зарахування сум на розрахунковий рахунок експедитора. Експедитор надає рахунки-фактури на здійснення авансових платежів (передплати) на підставі поданої клієнтом офіційної заявки. Розрахунки здійснюються грошовими коштами в національній валюті (п. 3.1. договору).

Вартість (ціна) послуг з організації перевезень вантажів визначається в додатках (додаткових угодах) до даного, договору, за транспортно-експедиційне обслуговування на територіях країн СНД, Балтії та інших - в Протоколах узгодження ціни та умов перевезення (п. 3.2. договору).

Розрахунки за транспортно-експедиційне обслуговування вантажів проводяться на підставі поданої клієнтом заявки і коригуються сторонами по фактично здійснених обсягах перевезень (п. 3.5. договору).

Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором та відповідно до діючого законодавства України (п. 4.1. договору).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором (п. 4.9. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року включно (п. 9.1. договору).

Відповідач звернувся до позивача із заявкою № 15-44/69 від 20.02.2017р. (а.с. 19), відповідно до якої на підставі договору № 09022017/ЖД5 від 09.02.2017р. просив організувати перевезення вантажу в полу вагоні оператора ДП УТЛ Ц ПАТ «Укрзалізниця» лінійного обладнання, обєм перевезення 1 полувагон 26 т (№ 67862581). Вантажовідправник: ВСП «Локомотивне депо Чернівці». Вантажоотримувач: ПрАТ «ДТРЗ». Оплату гарантував.

20.01.2017р. сторони підписали та скріпили печатками Протокол № 1 погодження вартості послуг з організації перевезення вантажів згідно заявки № 15-44/69 від 20.02.2016р. до договору (а.с. 20), відповідно до якого вартість перевезення вантажу від станції 36660 Чернівці до станції 451100 Дніпропетровськ становить 45 021 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору та поданої відповідачем заявки, позивач належним чином здійснив перевезення вантажу, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками Актом надання послуг № 349 від 28.02.2017р. на суму 45 021 грн. 00 коп. (а.с. 21) та залізничну накладну № 35826981 (а.с. 22).

Як казано вище, відповідно до п. 3.1. договору клієнт для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі (100 % передоплату) вартості транспортно-експедиційного обслуговування, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг і складаються з вартості провізних платежів і винагороди за експедиційні послуги, у національній валюті України (гривнях) на підставі виставлених експедитором рахунків-фактур. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку-фактури експедитором.

Господарський суд зазначає, що в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу. Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 908/3165/15 та Верховного суду України у справі № 37/405.

Таким чином суд не бере до уваги відсутність в матеріалах справи рахунку-фактури за спірним Актом надання послуг № 349 від 28.02.2017р.

З огляду на викладене, суд вважає, що строк на оплату послуг, а саме 3-х календарних дня, повинен починатися з дня підписання сторонами Акту надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт надання послуг № 349 на суму 45 021 грн. 00 коп. підписаний сторонами та скріплений їх печатками 28.02.2017р. (а.с. 21). Господарський суд зазначає, що вказаний Акт підписаний сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Враховуючи викладене, відповідно до п. 3.1. договору відповідач повинен був сплатити за надані послуги у строк до 03.03.2017р. включно.

Однак як стверджує позивач, відповідач у встановлений договором строк за надані послуги не сплатив.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 15.05.2017р. № 1505/17, відповідно до якої вимагав сплатити заборгованість в розмірі 45 021 грн. 00 коп.

В порушення умов договору, відповідач за надані позивачем послуги розрахувався із порушенням встановленого договором строку лише 13.06.2017р., про що свідчить платіжне доручення № 3415 від 13.06.2017р.

За умовами п. 4.8. договору у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним договором, клієнт сплачує експедитору, неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, позивач на підставі п. 4.8. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.03.2017р. по 07.06.2017р. у розмірі 3 143 грн. 35 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 354 грн. 40 коп. 3% річних за період з 04.03.2017р. по 07.06.2017р. та 1 220 грн. 06 коп. інфляційних втрат за період з березня 2017 року по квітень 2017 року включно.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, строк виконання відповідачем зобовязань за Договором щодо оплати вартості транспортно-експедиційних послуг, наданих позивачем за спірною заявкою на суму 25 946 грн. 00 коп., з урахуванням умов п. 4.1 Договору та дати підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.05.2016р. № 266, є таким, що настав 26.05.2016р.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 1.12 вказаної постанови Пленуму, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені та 3 % річних позивача та встановлено, що він виконаний не правильно. Відповідно до розрахунку здійсненого судом за вказаний позивачем період розміри пені та 3% річних є більшими, однак суд не виходить за межі позовних вимог.

Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.

Позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 1 220 грн. 06 коп. за період з березня 2017 року по квітень 2017 року включно.

Однак, при розрахунку позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вказано вище, відповідач відповідно до п. 3.1. договору повинен був сплатити за надані послуги у строк до 03.03.2017р. включно. Таким чином період нарахування інфляційних втрат повинен починатися з наступного місяця, тобто з квітня 2017 року.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, інфляційні втрати за період квітень 2017 року дорівнюють 405 грн. 19 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати наданих послуг перевезення, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 3 143 грн. 35 коп. - пені, 405 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 354 грн. 40 коп. - 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська вантажна компанія" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 11, кабінет № 212, ідентифікаційний код 38955754) 3 143 грн. 35 коп. (три тисячі сто сорок три грн. 35 коп.) пені, 405 грн. 19 коп. (чотириста п'ять грн. 19 коп.) інфляційних втрат, 354 грн. 40 коп. (триста п'ятдесят чотири грн. 40 коп.) 3% річних, 1 323 грн. 64 коп. (одну тисячу триста двадцять три грн. 64 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 01.08.2017