Постанова № 68061971, 01.08.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/330/17

Номер провадження 2-а/623/49/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд в Харківській області

в складі головуючого - судді: Одарюка М.П.

при секретарі: Зінькевич Л.О.

за участю судового розпорядника: Павлюченко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, відкритого акціонерного товариства « Ізюмський тепловозоремонтний завод» про визнання рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради незаконним та його скасування, та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в :

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство « Ізюмський тепловозоремонтний завод» ( далі ВАТ « ІТРЗ») про визнання рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради незаконним та його скасування, та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі наказу керівника Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» № 17/К- пр від 26 квітня 2012 року був прийнятий на посаду майстра контрольним ВТК заводоуправління. В зв'язку з тим, що він та його родина не мала житла, рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 0921 від 25.12.2013 року було вирішено надати йому службову квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та видати на неї ордер. На підставі вищезазначеного рішення 13 січня 2014 року було видано виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області ордер на жиле приміщення № 016086 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 36,1 кв. м., яке складається із 3-х кімнат у квартирі за адресою: АДРЕСА_12.Дана квартира належить ВАТ «ІТРЗ» на підставі договору купівлі- продажу від 14.06.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В. за реєстровим № 3-531.Рішенням Господарського суду Харківської області по справі № Б- 39/02-09 від 03 грудня 2014 року було визнано ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (код 01056356, адреса: АДРЕСА_13, зареєстроване 03.05.2001р. Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Враховуючи вищевикладене 11 лютого 2015 року наказом № 21/К-зв від 10.02.2015р. мене було звільнено з займаної посади у ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» у зв'язку з ліквідацією підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Проте і після звільнення позивач з родиною продовжили проживати в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Він та його родина іншого житла не має, законне право на приватизацію не використали, вселилися у дану квартиру на законних підставах, постійно з 13 січня 2014 року у ній проживаємо. Тому бажаючи узаконити право власності на цю квартиру позивач звернувся до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства-1 з проханням оформити зазначену квартиру та передати її їм у рівних частках. Листом № 0008 від 05.01.2017 року Комунальне житлове ремонтно- експлуатаційне підприємство - 1 повідомило, що рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0921 від 25.12.2013 року їм було надано службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, та виданий службовий ордер на вищезазначену квартиру. Згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири віднесені у встановленому порядку до числа службових не підлягають приватизації. Відповідно до п.п. 3,6 Положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP» затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988р. № 37 (із змінами), жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, організації. Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні. Виключення жилого приміщення з числа службового провадиться рішенням виконавчого комітету відповідної міської ради. В зв'язку з тим, що ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» було ліквідовано без правоприємників, тому потреба для використання даного приміщення як службового відпала. Отже вважає, що його права та права його сім'ї порушенні, та підлягають захисту, оскільки ліквідація ВАТ «ІТРЗ», з яким він перебував у трудових відносинах під час отримання права на проживання у вказаній службовій квартирі, не може бути підставою для відмови йому та його сім'ї в реалізації їх законного права на приватизацію житла.

З урахування уточненого адміністративного позову просить суд:

1.

Визнати рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 0353 від 01.07.2014 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.09.2013 року № 0712 «Про визнання квартири АДРЕСА_4 службовою» незаконним, та скасувати його.

Зобов'язати Виконавчий комітет Ізюмського міської ради Харківської області прийняти до комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_5, яка розташована за адресою: АДРЕСА_12, та виключити її із службового житлового фонду.

Представник позивача, ОСОБА_5 у судове засідання, призначене на 01.08.2017р., не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розхгляду справи був повідомлений належним чином під розписку (а.с. 157).

Представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні представника. До клопотання додано копію повістки.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його як необгрунтоване та безпідставне, оскільки до суду не надано достатніх доказів, які свідчать про неможливість бути присутнім іншого представника відповідача.

Представник третьої особи, ВАТ « ІТРЗ», ОСОБА_6, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі доказів, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Судовим розглядом встановлено, що наказом (розпорядженням) ВАТ «ІТРЗ» № 17/К-пр. від 26.04.2012 року «Про прийом на роботу» на посаду контрольного майстра ВТК заводоуправління був прийнятий ОСОБА_2. Наказом ВАТ «ІТРЗ» № 35/к-пер від 22.07.2013 року «Про переведення працівник на іншу посаду» переведено ОСОБА_7, майстра контрольного ВТК заводоуправління, на посаду двірника адміністративної будівлі заводоуправління з оплатою згідно із штатним розкладом ( а.с.19).

Постановою господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року по справі № Б-39/02-09 ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» є державною власністю, органом управління якого відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №550-р «Про передачу Харківській облдержадміністрації повноважень з управління корпоративними правами держави щодо ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» є Харківська обласна державна адміністрація.

ВАТ "ІТРЗ" є власником трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_14, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу від 14.06.2004 р. та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкту № 55277108 від 16.03.2016 року. Квартира придбана ВАТ "ІТРЗ" за відплатним договором купівлі-продажу за сорок тисяч гривень, віднесена до основних фондів та обліковується на балансі ВАТ «ІТРЗ ( а.с.18).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі звернення керуючого санацією ОСОБА_8 виконавчим комітетом Ізюмської міської ради 25.09.2013 року було прийняте рішення № 07/12 про визнання трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: 64300, м. Ізюм. АДРЕСА_7, службовою.

25.12.2013року рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.12.2013 року № 0921 за клопотанням керуючого санацією ВАТ "ІТРЗ" ОСОБА_8 цю квартиру було надано ОСОБА_2, склад сім'ї - 3 особи, з видачею службового ордеру на вказане приміщення ( а.с. 35).

13.01.2014року Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради на ім'я ОСОБА_2 у складі сім'ї ОСОБА_9 та ОСОБА_10 видано службовий ордер на житлове приміщення: трикімнатну квартиру АДРЕСА_8, житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. № 016086 ( а.с.11).

01.07.2014року рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради за клопотанням ОСОБА_8 рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від року № 0712 «Про визнання квартири АДРЕСА_4 службовою» було скасоване ( а.с.37).

17.09.2015р. арбітражний керуючий ОСОБА_8 листом №100/257 від 17 вересня 2015 року звернувся до сесії міської ради м. Ізюм щодо прийому до комунальної власності об'єкту житлового фонду, а саме: 3-х кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9.

Рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 28.10.2015 року № 0541 було створено робочу комісію з прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_10, яка розташована за адресою: АДРЕСА_21 а рішенням Ізюмської міської ради № 3230 від 30 вересня 2015 року надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_11, яка розташована за адресою: АДРЕСА_15 ( а.с.21).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В ухвалі господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. по справі №Б-39/02-09 судом встановлені обставини, зокрема, те, що в порушення вимог чинного законодавства керуючий санацією ОСОБА_8, приймаючи рішення про звернення до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради з клопотанням щодо визнання трикімнатної квартири АДРЕСА_16 службовою, не виносив дане рішення на розгляд комітету кредиторів ВАТ «ІТРЗ» та не звертався до органу управління - Харківської обласної державної адміністрації, з метою отримання згоди на вчинення дій з приводу розпорядження державним майном - квартирою, яка віднесена до основних фондів ВАТ «ІТРЗ» й обліковується на його балансі, та передачі її до комунальної власності. При переведенні цього приміщення у статус службового та видачі ОСОБА_2 службового ордеру на квартиру НОМЕР_1, арбітражним керуючим ОСОБА_8 було порушено низку нормативних актів, які регулюють відповідні правовідносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 118 Житлового кодексу України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Відповідно до п. 8 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, яке затверджено постановою Ради Міністрів Української PCP від 4 лютого 1988 р. № 37 "Про службові жилі приміщення", жилі приміщення надаються включеним до згаданого в пункті 7 цього Положення переліку працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів службове жиле приміщення може бути надано працівникові, який проживав в іншому населеному пункті.

Пунктом 9 цього положення визначено, що для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає адміністрації підприємства, установи, організації заяву, до якої додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Житлового Кодексу Української PCP, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, є державний житловий фонд. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів ( житловий фонд місцевих Рад ) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств ( відомчий житловий фонд ) ( ч.1 ст.5 Житлового Кодексу Української PCP ).

Суд вважає необхідним зазначити, що ця квартира з часу набуття товариством у власність у спосіб, не заборонений Законом, не перебувала у віданні місцевої ради народних депутатів, а була віднесена до основних фондів товариства та перебувала на його балансі.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Оскільки квартира АДРЕСА_17 була набута ВАТ «ІТРЗ» у власність та утримувалася за грошові кошти ВАТ «ІТРЗ», отримані від ведення господарської діяльності товариства, суд вважає, що в даному випадку на спірні правовідносини норми ч.1 ст.42 Закону про банкрутство не розповсюджуються і квартира НОМЕР_1 не підлягає безоплатній передачі до комунальної власності у порядку ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство та має бути включена до складу ліквідаційної маси ВАТ «ІТРЗ» та використана з метою задоволення вимог кредиторів банкрута. В іншому випадку безоплатна передача майна, яке набуто товариством у власність у спосіб, не заборонений законом, суперечить статті 41 Конституції України, яка гарантує непорушність права власності. Однією з конституційних гарантій прав, в т.ч. права власності, є недопущення їх скасування або ж звуження їх змісту та обсягу (стаття 22 Конституції України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 червня 2016 року у справі № Б-39/02-09, яка є чинною на час ухвалення рішення, визнано недійсним ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_8 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. № 016086 від 13.01.2014 р. ( а.с.38-41).

Відповідно до положень ст. 117 Житлового кодексу УРСР уразі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

Позивачем у своїй позовній заяві посилається на положення ст. 125 Житлового кодексу УРСР відповідно до якого не може бути виселено з житлового приміщення без надання іншого, серед яких є особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

Однак ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2016 року ордер визнано недійсним, а отже підстави для вселення в зазначену квартиру у ОСОБА_2 - відсутні. Тобто, в даному випадку норми ст. 125 Житлового кодексу Української PCP та п. 35 Постанови Ради Міністрів Української PCP № 37 від 04.02.1988 року N 37 "Про службові жилі приміщення", якою затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP - не застосовуються.

Ордер на житлове приміщення було скасовано, а відповідно гр. ОСОБА_11 є таким, що втратив законні підстави на проживання в АДРЕСА_18

Відповідно до копії листа Харківської обласної державної адміністрації від 12.08/.2016 року за № 01-54/6229 затверджено перелік майна , що включається до складу ліквідаційної маси ВАТ « ІТРЗ», згідно якого під порядковим № 126 значиться трикімнатна квартира по АДРЕСА_19

Із копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на праві власності належить кватира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_20, що свідчить про наявність у позивача іншого житла.

Пунктом 3 Положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українсьій PCP» затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37(Далі - Положення), відповідно до якого, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Однак п. 6 вказаного вище Положення виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Так, арбітражний керуючий санацією ВАТ «ІТРЗ» ОСОБА_8 звернувся до виконавчого комітету Ізюмської міської ради з клопотанням (вих № 100/2266 від 12.05.2014 року щодо скасування рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради №0712 від 25.09.2013 року.

Дане клопотання було направлено на адресу органів місцевого самоврядування з метою виведення квартири за адресою АДРЕСА_12., згідно положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, за своєю правовою природою, дане клопотання було направлено з метою виведення зазначеної квартири з числа службових.

На виконання вимог Положення Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, за результатом Положення було винесено Рішення №0353 від 01.07.2014 року «Про скасування рішення виконавчого комітету №0712 від 25.09.2013 року», тим самим вивевши квартиру за адресою АДРЕСА_12. з числа службових, що у повному обсязі відповідає положенням чинного законодавств в т.ч. Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Житлового кодексу УРСР, Положення.

Крім того, суд вважає, що за відсутністю правових підстав для визнання квартири службовою з огляду на вищенаведені фактичні обставини, виконавчий комітету Ізюмської міської ради Харківської області правомірно скасував власне рішення щодо визнання квартири службовою, яка знаходиться в ліквідаційній масі та не може бути передана до комунальної власності територіальній громаді міста Ізюму.

При таких обставинах, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 122-154, 157, 158-170 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_2 в позові до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, відкритого акціонерного товариства « Ізюмський тепловозоремонтний завод» про визнання рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради незаконним та його скасування, та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.П.Одарюк