Рішення № 68060663, 01.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулися з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» посилалися на те, що 05 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір №109-007/ФК-08 на суму 61125 грн. на строк з 05 лютого 2008 року до 03 лютого 2015 року зі сплатою 11,70 % річних. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ТОВ «Український промисловий Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 109-007/Zфпор-08 від 05 лютого 2008 року. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк». Відповідно до умов вказаного договору Банк свої зобов’язання перед відповідачами виконав в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_2, ОСОБА_3 порушили договірні зобов’язання та ухиляються від їх виконання, у зв’язку з чим станом на 17 лютого 2016 року виникла заборгованість. Тому ПАТ «Дельта Банк» просили солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 116586 грн. 70 коп., з яких: тіло кредиту – 47355 грн. 45 коп.; відсотки – 24 683 грн. 06 грн.; комісія – 4126 грн. 05 коп.; пеня – 38255 грн.; сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту – 1440,07 грн.; сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту – 757 грн. 08 коп.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено.

Додатковим рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2016 року доповнено рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати в сумі 1748 грн. 80 коп. покладено на позивача ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» (а.с.136).

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргузадовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 05 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 109-007/ФК-08 на суму 61 125 грн. на строк з 05 лютого 2008 року по 03 лютого 2015 року зі сплатою 11,70 % річних (а.с.7-13).

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №109-007/Zфпор-08 від 05 лютого 2008 року (а.с.16).

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» , АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладеного договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1. якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 27-38).

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набули право вимоги за кредитним договором №109/007/ФК-08 від 05 лютого 2008 року.

Відповідачем ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору та згідно розрахунку, наданого ПАТ «Дельта Банк», станом на 17 лютого 2016 року його заборгованість за кредитним договором становить 116 586 грн. 70 коп., з яких: тіло кредиту – 47 355 грн. 45 коп.; відсотки – 24 683 грн. 06 коп.; комісія – 4 126 грн. 05 коп.; пеня – 38 255 грн. Також ПАТ «Дельта Банк» вказали суму за ставкою 3 % від простроченого тіла по кредиту – 1440 грн. 07 коп. та суму за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту – 757 грн. 08 коп. (а.с.24-26).

З матеріалів справи вбачається останню проплату за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 було здійснено 30 червня 2012 року (а.с.24-26).

29 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності до вимог заявлених ПАТ «Дельта Банк» (а.с.113).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на пропуск банком строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України, однак, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов’язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

З матеріалів справи вбачається 05 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 109-007/ФК-08 на суму 61 125 грн. на строк з 05 лютого 2008 року по 03 лютого 2015 року зі сплатою 11,70 % річних (а.с.7-13).

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №109-007/Zфпор-08 від 05 лютого 2008 року (а.с.16).

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» , АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладеного договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1. якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов’язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 27-38).

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набули право вимоги за кредитним договором №109/007/ФК-08 від 05 лютого 2008 року.

Відповідачем ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору та згідно розрахунку, наданого ПАТ «Дельта Банк», станом на 17 лютого 2016 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 116 586 грн. 70 коп., з яких: тіло кредиту – 47 355 грн. 45 коп.; відсотки – 24 683 грн. 06 коп.; комісія – 4 126 грн. 05 коп.; пеня – 38 255 грн. Також ПАТ «Дельта Банк» вказали суму за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту – 1440 грн. 07 коп. та суму за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту – 757 грн. 08 коп. (а.с.24-26).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт того, що у ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується.

Стосовно строків позовної давності у даній справі, які просив застосувати у своїй заяві відповідач ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається з кредитного договору, строк його дії - з 05 лютого 2008 року по 03 лютого 2015 року (а.с.7-13).

Згідно з умовами кредитного договору (п.2.4) повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше як 727 грн. по «20» число (включно) кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

В п.2.7 кредитного договору зазначено, що нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по «20» (двадцяте) число (включно) кожного місяця, наступного за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту.

Згідно п.2.10 кредитного договору нарахована комісія сплачується позичальником у національній валюті по «20» (двадцяте) число (включно) кожного наступного місяця, що слідує за місяцем її нарахування.

За порушення строків повернення кредиту, процентів та комісії за вказаним кредитним договором передбачено сплату пені (п.5.2).

Тобто, умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності до вимог, заявлених ПАТ «Дельта Банк» у даній справі (а.с.113).

З матеріалів справи вбачається останню проплату за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 було здійснено 30 червня 2012 року (а.с.24-26).

ПАТ «Дельта Банк» звернулися до суду із вищезазначеними позовними вимогами - 25 лютого 2016 року (а.с.1-5, 53).

Отже, заборгованість за відсотками та комісією має відраховуватися в межах загального строку позовної давності, який повинен відраховуватися – з 25 лютого 2013 року до дати звернення банком до суду – 25 лютого 2016 року, та сума заборгованості за відсотками за вказаний період становить 16 852 грн. 74 коп., сума комісії становить – 3 293 грн. 64 коп.

Стосовно розміру пені, яку банк просить стягнути на свою користь, слід зазначити її розмір в сумі 38 255 грн. було вирахувано в межах річного строку позовної давності на момент звернення банку до суду зі вказаними позовними вимогами – з 18 лютого 2015 року по 17 лютого 2016 року, що відповідає положенням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Отже, сума заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка складається із: тіло кредиту – 47 355 грн. 45 коп.; відсотки – 16 852 грн. 74 коп.; комісія – 3 293 грн. 64 коп.; пеня – 38 255 грн. підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк».

Стосовно вимог банку про стягнення з відповідачів суми за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту – 1440 грн. 07 коп. та суми за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту – 757 грн. 08 коп., то вони є необґрунтованими, оскільки банком не надано належних та допустимих доказів своїх вимог в цій частині, не надано розрахунку заборгованості щодо вказаних сум, в якому зазначений період нарахованих вищевказаних сум, в своїй позовній заяві банк не посилається на ст.625 ЦК України, а тому у задоволенні вимог банку в цій частині слід відмовити.

Стосовно стягнення суми заборгованості за кредитним договором з відповідача - поручителя ОСОБА_3, слід зазначити наступне

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором (п.5 договору) не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 ЦК України та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (а.с.9)

В п.24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів судом враховується, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до розрахунку, наданого ПАТ «Дельта Банк», останню проплату за кредитним договором ОСОБА_2 було здійснено 30 червня 2012 року.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - по 03 лютого 2015 року, а з позовними вимогами до суду банк звернувся 25 лютого 2016 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для звернення з вимогами до поручителя.

Отже, в даному випадку банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя ОСОБА_3, а тому порука є припиненою.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду від 29 вересня 2016 року та додаткове рішення суду від 18 листопада 2016 року скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, приймаючи до уваги, що витрати понесені позивачем за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, підтверджені платіжними дорученнями, із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» підлягає стягненню судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 1923 грн. 70 коп. та 1680 грн. 50 коп. пропорційно задоволеним вимогам, а в загальному розмірі - 3 604 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та додаткове рішення суду 18 листопада 2016 рокуу вказаній справі – скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №109-007/ФК-08 від 05 лютого 2008 року, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 47 355 грн. 45 коп. ; заборгованості за відсотками – 16 852 грн. 74 коп.; комісія – 3 293 грн. 64 коп.; пеня – 38 255 грн.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 604 грн. 20 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді