Ухвала суду № 68054623, 25.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 липня 2017 року м. Київ К/800/25199/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» про стягнення з комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» адміністративно-господарських санкцій у розмірі 127439,34 грн та пені за порушення термінів їх сплати у розмірі 407,84 грн.

Судами встановлено, що згідно із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ), що поданий відповідачем 01 березня 2017 року до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2016 році становила 277 - 95 = 182 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 8, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Листом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 16 березня 2017 року № 03.1-08/343 відповідача повідомлено про результати проведеної перевірки правильності розрахунків поданого звіту та про виявлені помилки при заповненні показників звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ. Зокрема, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2016 рік становить 277 осіб, розрахована середньооблікова кількість штатних працівників, які працювали на підприємстві у 2016 році та яким була встановлена інвалідність - 8 осіб (рядок 02), а норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів - 11 осіб (277 х 4%) (рядок 03).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 127439,34 грн (за 3 осіб) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 407,84 грн за 8 днів (з 19 квітня 2017 року по 26 квітня 2017 року).

Із листів Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 19 квітня 2017 року № 988 та від 11 травня 2017 року № 1132 видно, що відповідачем щомісяця протягом 2016 року подавались звіти форми З-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім цього, відповідач самостійно у 2016 році розміщував оголошення у газетах «Програма Плюс» та «Кремінь», у яких запрошувалися інваліди загальних захворювань на робочі місця «кондуктор громадського транспорту (тролейбуса)».

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідачем вжиті необхідні заходи для працевлаштування інвалідів у 2016 році, а саме: створено відповідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів; подано до служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом № 875-ХІІ, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, якою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 № 316 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. (частина 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що в порушення статей 19, 20 Закону № 875-ХІІ відповідачем у 2016 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, в яких надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Кременчуцьке тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак