Ухвала суду № 68054618, 19.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року м. Київ К/800/30840/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Донця О.Є.,

Єрьоміна А.В.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.09.2015 року №100270002/2015/700027/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 08.09.2015 року №100270002/2015/700027/2

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено, 20.01.2014 року між ТОВ «АД Шина» та Компанією Zhongce Rubber Group Company Limited було укладено договір поставки автошин №20012014 (далі -Договір №20012014), відповідно до якого позивачу в Україну здійснювалась поставка пневматичних гумових шин. Відповідно до умов Договору, продавець зобов'язується виробити та поставити покупцю, на засадах його індивідуальних замовлень, пневматичні гумові шини Westlake/Goodride для легкових автомобілів, автобусів та вантажних автомобілів, а покупець зобов'язується придбати замовлений товар у відповідності до умов даного договору. Товар відвантажується у відповідності до інвойсу, який є невід'ємною частиною даного Договору. Товар відвантажується Продавцем окремими партіями та буде ввезено на митну територію України на умовах, зокрема: а) CIF: (Одеса, Україна), (Іллічівськ, Україна); b) CFR (Одеса, Україна), (Іллічівськ, Україна), с) FOB (Нінгбо, Китай (Інкотермс 2010 року). Умови поставки зазначаються в інвойсі на кожну окрему партію товару. Ціна товару визначається в доларах США та вказується в інвойсі до кожної поставки товару. Ціни, зазначені в інвойсах не можуть бути змінені після дати відправки товару. Розрахунки відбуватимуться за умови 100 % передоплати суми інвойсу покупцем на користь продавця.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію (МД) №100270002/2015/258877 від 07.09.2015 року. При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що необхідний для розмитнення товару, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0004791 від 24.11.2014 р.; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №174783 від 04.09.2015 р.; коносамент (Bill of Lading) №MWNBODE15070907FD від 04.08.2015 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) №1744 від 21.08.2015 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0109/15 від 01.09.2015 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 22.07.2015 р.; інвойс THX1531391AJ від 01.08.2015 р.; рахунок-проформу №HX1531391AJ від 31.07.2015 р.; додаток до Договору №20012014 №1 від 03.03.2014 р.; Договір №20012014; сертифікат відповідності UA.174.0094374-14 від 12.09.2014 р.; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2761 від 04.08.2015 р.; сертифікат про походження товару загальної форми №15С3301М3775/01634 від 31.08.2015 р.; копію митної декларації країни відправлення №518150108 від 31.07.2015 р.; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1/1-1-0-1/1.3/00/5/1/1 від 07.09.2015 р.

У наданих декларантом документах відповідачем було виявлено розбіжності.

Враховуючи викладене та з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару, відповідачем було запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними. організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта). Дані вимоги доведені до декларанта ТОВ «АД Шина» 07.09.2015 року шляхом надіслання електронного повідомлення.

08 вересня 2015 року позивачем надіслано лист відповідачу про неможливість надання інших документів, окрім вже наданих.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару у повному обсязі, орган доходів і зборів відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.09.2015 року № 100270002/2015/700027/2.

Як вбачається з рішення, орган доходів і зборів зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв'язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; методи визначення на основі віднімання або додавання вартості не застосовуються, оскільки відсутня інформація щодо ціни складових для визначення, тому був використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Як було встановлено, підставою для витребування митним органом додаткових документів стало те, що надані декларантом документи не містили відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості та містили розбіжності, а саме: на умовах поставки FОВ не надано транспортні та перевізні документи. В наданій копії митної декларації країни відправлення відсутні номер контракту та номер інвойсу, що унеможливлює однозначно ідентифікувати дану поставку з поданими документами.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що надані декларантом документи містили усі відомості щодо чисельних значень складових митної вартості та не містили розбіжностей.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджено, що позивачем було надано всі необхідні перевізні документи, зокрема, міжнародно-транспортну накладну (CMR) №174783 від 04.09.2015 р., коносамент (Bill of Lading) №MWNBODE15070907FD від 04.08.2015 р., а також довідку про транспортні витрати № 0109/15 від 01.09.2015 р.

Крім того, необґрунтованими є доводи відповідача, що наданий до митного оформлення інвойс №НХ1531391АJ від 31.07.2015 р. не відповідає інвойсу, зазначеному в експортній декларації №518150108 від 31.07.2015 р., оскільки у згаданій вище митній декларації містяться посилання на комерційний інвойс № НХ1531391АJ від 31.07.2015 р.

З огляду на вказані обставини, з урахуванням положень частина третьої статті 53 Митного кодексу України, митний орган не мав правових підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100270002/2015/700027/2 від 08.09.2015 року, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що сумніви у правильності визначення митної вартості у нього також виникли внаслідок порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на положення частини 4 статті 54 МК України, якою передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Будь-які заперечення працівників Митниці без зазначення їх у п. 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі відповідно до ст. 2 КАС України.

Зазначене призводить до неоднозначного розуміння рішення органу, ускладнює оскарження в судовому порядку та є порушенням вимог наведених вище норм права.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: