Ухвала суду № 68054572, 19.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2017 р. м. Київ К/800/24109/16

К/800/24376/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Єрьоміна А.В.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційні скарги Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Олексина М.О. та ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Олексина М.О., третя особа: ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Олексин М.О. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Олексина М.О. та ОСОБА_4 подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги у яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та, відповідно, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити і припинити провадження у справі.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги належить частково задовольнити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.04.2016 року відбулося позачергове засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" на якому було розглянуто питання щодо припинення з 06.04.2016 року повноважень ОСОБА_4 як керівника Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" та обрано з 07.04.2016 року виконавчим органом директора ОСОБА_5. Пунктом 4 протоколу вирішено, що на підставі рішення виконавчому органу (директору) Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" ОСОБА_5 вчинити самостійно чи шляхом передачі повноважень третім особам, наступні дії: забезпечити внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо зміни керівника товариства.

На виконання даного рішення 08.04.2016 року Публічне акціонерне товариство "Браїлівське" в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі статуту цією уповноважує ОСОБА_6 представляти інтереси ПАТ "Браїлівське" в усіх державних, громадських організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, у підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, в судах, арбітражних, в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України, в органах бюро технічної інвентаризації, органах Пенсійного фонду, фонді зайнятості населення, фонді соціального страхування, реєстратора, депозитаріях та зберігачах та перед фізичними особами з питань, пов'язаних з діяльністю Довірителя, в Вінницькій міській раді, виконавчих комітетах, органах, департаментах. Для виконання представницьких функцій Повіреному надаються в тому числі такі права, зокрема: подавати до відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

12 квітня 2016 року ОСОБА_6 на підставі довіреності звернувся із заявою до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Олексина М.О. з метою внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах Публічного акціонерного товариства "Браїлівське".

14 квітня 2016 року відповідачем винесено повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації у зв'язку з тим, що документи подано особою, яка немає на це повноважень (довіреність видана особою, яка немає на це повноважень)

Також встановлено, що 28.04.2015 року Господарським судом Вінницької області винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4

17 лютого 2016 року ухвалою Господарського суду Вінницької області припинено повноваження керівника ПАТ "Браїлівське" та покладено обов'язки керівника на розпорядника майна - ОСОБА_4.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Особливості провадження у справах про банкрутство передбачені розділом ІІ Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -

Закон № 2343-ХІІ).

Зокрема, частиною першою статті 6 цього Закону передбачено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Частиною другою статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що у процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника в установленому порядку.

Права та обов'язки розпорядника майна передбачені у частинах восьмій та дев'ятій статті 13 Закону № 2343-ХІІ. Частинами одинадцятою - шістнадцятою цієї норми Закону встановлено таке. Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника. Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, ;визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена в установленому порядку. Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Вирішуючи спір по суті, суди у цій справі не врахували, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону № 2343-ХІІ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 13 Закону № 2343-ХІІ призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Разом із цим у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника, існують деякі особливості та обмеження у реалізації органами управління боржника своїх повноважень з управління підприємством. Такі особливості визначені, зокрема, нормами частин одинадцятої-шістнадцятої статті 13 Закону № 2343-ХІІ.

Водночас частина друга статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлює порядок вжиття господарським судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема шляхом відсторонення керівника боржника (який також відноситься до органів управління боржника) від посади з покладенням його обов'язків на розпорядника майна. При цьому таке питання вирішується виключно господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, шляхом ухвалення відповідного судового рішення (ухвали).

Таким чином, питання щодо повноважень керівника Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" було вирішено господарським судом у межах справи про банкрутство. Відповідна ухвала у справі про банкрутство не скасована, набрала законної сили та є обов'язковою до виконання на всій території України в силу статті124 Конституції України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що при порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство на спори, що виникають у процесі проведення процедури банкрутства, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 року № 823/4040/13-а.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржені рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 220-1, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Олексина М.О. та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року у цій справі скасувати, закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: