Ухвала суду № 68054559, 19.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року м. Київ К/800/24461/16

К/800/25300/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Єрьоміна А.В.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційні скарги Київської митниці ДФС та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш" до Київської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» звернулось у суд із позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові розглянути подані разом із листами від 05 лютого 2016 року вих. №№05/02/16-2, 05/02/16-1 та від 19 січня 2016 року вих. №№ 19/01/16-2, 19/01/16-1 додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, переглянути рішення про коригування митної вартості та повернути фінансові гарантії, зобов'язати відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010455/2, №125110011/2015/010454/2, від 03 листопада 2015 року №125110011/2015/010412/2 та від 02 листопада 2015 року №125110011/2015/010409/2 та повернути йому фінансові гарантії, надані під час митного оформлення товарів за вантажними митними деклараціями від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/018445, №125110011/2015/018446 та від 03 листопада 2015 року №125110011/2015/017075 та №125110011/2015/016987.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові від розгляду додаткових документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митними деклараціями: від 18.11.2015, від 20.11.2015 та від 02.11.2015 №125110011/2015/018243, №125110011/2015/018444, №125110011/2015/016956 та №125110011/2015/016928, та у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів від 20.11.2015 № 125110011/2015/010455/2, від 20.11.2015 № 125110011/2015/010454/2, від 03.11.2015 № 125110011/2015/010412/2, від 02.11.2015 № 125110011/2015/010409/2. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, змінити рішення суду першої інстанції, задовольнити позов.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 06 серпня 2015 року № 2015/06-08 UKR-ESP, від 12 серпня 2014 року № 2014/01 та від 12 серпня 2015 року № 20-08/15 UKR-ESP позивачем ввезено на митну територію України товар: риба хек тушка (країна виробництва - AR), шматки лосося на шкірі (країна виробництва - NO), філе риби морожене (виробник: Carolina Р (3166), Anabella) та інші.

Для здійснення митного оформлення вищевказаного товару в режимі імпорту позивачем було подано відповідачу електронні митні декларації: від 18.11.2015, 20.11.2015 та від 02.11.2015, яким присвоєно № 125110011/2015/018243, № 125110011/2015/018444, № 125110011/2015/016956 та № 125110011/2015/016928. Митна вартість за цими деклараціями визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За наслідками здійснення контролю за правильністю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів: від 20.11.2015 року № 125110011/2015/010455/2, від 20.11.2015 № 125110011/2015/010454/2, від 03.11.2015 № 125110011/2015/010412/2 та від 02.11.2015 № 125110011/2015/010409/2.

На підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України позивачем було сплачено митні платежі та надано фінансові гарантії сплати різниці між сумою цих платежів, обчисленою ним самостійно, та сумою митних платежів, обчисленою митним органом, а ввезений за митними деклараціями від 20.11.2015 № 125110011/2015/018445, від 20.11.2015 № 125110011/2015/018446, від 03.11.2015 № 125110011/2015/017075 та від 03.11.2016 № 125110011 /2015/016987 товар відповідачем випущено у вільгий обіг.

19 січня та 05 лютого 2016 року, відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, засобами поштового зв'язку позивач направив відповідачу листи з додатковими документами для підтвердження заявленої за вищевказаними митними деклараціями митної вартості.

Із листів Київської митниці ДФС від 29 січня 2016 року №876/2/10-70-60-47 та від 12 лютого 2016 року №1328/2/10-70-60-47 вбачається, що відповідач не розглянув додатково надані позивачем для підтвердження митної вартості товарів документи, оскільки вони надійшли до митниці після закінчення визначеного частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України 80-денного строку з дня випуску товарів.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи державної, зокрема виконавчої влади та їх посадові особи повинні здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, діючи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені цими нормативними актами.

Положеннями частин сьомої - десятої статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, законодавством з питань державної митної справи передбачено право особи, яка не погоджується із рішенням контролюючого органу про коригування заявленої ним митної вартості, на випуск імпортованих товарів у вільний обіг на території України, за умови сплати відповідних фінансових гарантій. При цьому, декларант має право протягом 80 днів надати контролюючому органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. У разі використання декларантом цього права контролюючий орган зобов'язаний розглянути додаткові документи протягом 5 робочих днів з дати їх подання і прийняти рішення про визнання заявленої митної вартості та скасування своїх рішень чи надати заявнику обґрунтовану відмову.

Як установлено судом, відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України товари позивача випущені у вільний обіг 03листопада 2015 року (митні декларації № 125110011/2015/017075 № 125110011/2015/016987) та 20 листопада 2015 року (митні декларації № 125110011/2015/018445, № 125110011/2015/018446). Відтак, згідно частини восьмої вказаної правової норми, позивач мав право надати контролюючому органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів до 22 січня та 08 лютого 2016 року відповідно.

Додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (листи вих. №№19/01/16-1, 19/01/16-2 від 19.01.2016 та вих. №№ 05/02/16-1, 05/02/16-2 від 05.02.2016) позивачем було направлено поштою на адресу Київської митниці ДФС 19 січня та 05 лютого 2016 року.

За відомостями Інтернет-ресурсу УДППЗ «Укрпошта» «Відстеження поштових відправлень» вищевказані відправлення були вручені уповноваженому представнику адресата 21 січня та 09 лютого 2016 року відповідно. При цьому, вказані листи із додатковими документами були зареєстровані Київською митницею ДФС 24 січня та 09 лютого 2016 року відповідно.

Зважаючи на дату реєстрації вищевказаних документів, відповідач дійшов висновку про пропуск позивачем встановленого частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України строку їх подання. В результаті чого зазначені документи не були розглянуті митницею по суті.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що законодавство з питань державної митної справи не встановлює конкретного способу подачі відповідному органу додаткових документів, а відтак, в силу положень частини 1 статті 19 Конституції України, і не обмежує декларанта у праві подати додаткові документи згідно частини восьмої статті 55 Митного кодексу України засобами поштового зв'язку.

Визначальним у цьому випадку є те, що положеннями статті 55 Митного кодексу України передбачено право декларанта надати органу доходів і зборів додаткові документи протягом 80 днів з дня випуску товарів.

Враховуючи, що відправлення документів відбулось до закінчення 80-денного строку, колегія суддів вважає, що позивач надав додаткові документи у встановлений строк.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що правилами митного, податкового та бюджетного законодавства не встановлено особливостей обчислення строку, передбаченого частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України.

Разом тим, суди вказали, що у даному випадку слід керуватись загальним порядком визначення та обчислення строків, установленим главою 18 розділу V Цивільного кодексу України.

Так, положеннями статті 255 цієї глави Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Проте, з вказаними доводами не погоджується відповідач, про що зазначає у касаційній скарзі.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що правило, аналогічне тому, що закріплене статтею 255 Цивільного кодексу України, міститься в Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, частиною 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

На думку колегії суддів доцільно застосувати саме вказану норму права за аналогією.

Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, відносно того, щ направлення відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів засобами поштового зв'язку, вчинене в межах 80-денного строку з дня випуску цих товарів у вільний обіг, вважається своєчасним поданням.

З урахуваннями викладеного, позивач не пропустив вищевказаний строк.

Таким чином, відмовившись розглядати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості й переглянути рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач діяв неправомірно, з порушенням чинного законодавства. Така поведінка митниці суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України, принципам державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, а саме законності та необхідності додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, не відповідає приписам частини дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, є необґрунтованою, нерозсудливою та порушує справедливий баланс між правом декларанта та митними інтересами України.

Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у відмові від розгляду додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та від перегляду оскаржуваних рішень, є обґрунтованою.

Разом із тим, вимоги позивача, які стосуються повернення сплачених ним фінансових гарантій, а також зобов'язання відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010455/2, №125110011/2015/010454/2, від 03 листопада 2015 року №125110011/2015/010412/2 та від 02 листопада 2015 року №125110011/2015/010409/2, не можуть бути задоволені в межах даної справи. Передумовою повернення фінансових гарантій, відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 55 Митного кодексу України, є скасування рішень про коригування заявленої митної вартості, а також вчинення платником дій, визначених Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Так, такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання вчинити певні дії, зокрема повернення сплачених ним фінансових гарантій, а також зобов'язання відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товару, може бути застосований у разі якщо у відповідача виник відповідний обов'язок, чого у спірних правовідносинах не відбулось.

Оскільки правомірність зазначених рішень про коригування митної вартості товарів не являється предметом даного спору, з матеріалів справи слідує, що вони є чинними та не скасовані компетентним органом, і позивачем не дотримано встановленої вказаним нормативно-правовим актом процедури заявлення до повернення відповідних сум, вищезазначені вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Київської митниці ДФС та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш" відхилити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: