Ухвала суду № 68054522, 19.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року м. Київ К/800/32939/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

Єрьоміна А.В.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта-Банк", Публічне акціонерне товариство "Кредитромбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай", про визнання протиправними дій, рішень та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія», звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними дії та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни щодо проведення державної реєстрації заміни іпотекодержателя у іпотечному договорі № 25ДС/35/101/2010-КЛТ від 30.07.2010 р. та договорі про внесення змінень № 1 р. № 3058 від 30.11.2010 р. до іпотечного договору № 25ДС/35/101/2010-КЛТ від 30.07.2010 р. з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк»; скасувати державну реєстрацію щодо вказаної заміни іпотеко держателя та зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію щодо заміни іпотекодержателя у іпотечному договорі № 25ДС/35/101/2010-КЛТ від 30.07.2010 та договорі про внесення змінень № 1 р. № 3058 від 30.11.2010 р. до іпотечного договору № 25ДС/35/101/2010-КЛТ від 30.07.2010 р. з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2016 року скасовано, провадження у справі закрито.

Третя особа у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2010 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступник - ПАТ «Дельта Банк»), як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», як позичальником, було укладено кредитний договір № 3.3ДС/35/2010-КЛТ, відповідно до умов якого, позикодавець зобов'язувався надати позичальнику в майбутньому кредити, в межах загальної суми, еквівалентної 120000000,00 грн., за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до кредитного договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

В забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» за кредитним договором № 3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», як іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія», як іпотекодавцем (майновим поручителем) 30.07.2010 було укладено іпотечний договір № 25ДС/35/І01-2010-КЛТ, що був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трубніковою І.О., зареєстрований в реєстрі за № 2206.

Пунктом 1.1 іпотечного договору сторони вирішили, що у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» перед іпотекодержателем за кредитним договором № 3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 іпотекодавець надає в іпотеку нерухоме майно (будівлі та споруди), загальною площею 112 853,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5.

Відповідно до п. 1.4. іпотечного договору заставна вартість майна за згодою сторін складає 155 928 075,00 грн.

26 червня 2013 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», як продавцем, та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким покупець набув права вимоги за кредитним договором № З.ЗДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010, а також іпотечним договором № 25ДС/35/101-2010-КЛТ від 30.07.2010.

В подальшому, 05.02.2015р., між ПАТ «Авант-Банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований у реєстрі за №213. Предметом застави за даним договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та юридичними особами-боржниками, у тому числі, вищезазначений кредитний договір між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «ТК «Урожай».

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 12.03.2015 ПАТ «Авант-Банк» значиться як іпотекодержатель нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. Підставою виникнення іпотеки вказано: Договір про внесення змін та доповнень №1 до іпотечного договору, реєстровий номер 3058, посвідчений 30.11.2010р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трубніковою І.О. та договір застави майнових прав від 05.02.2015 № 213.

Підставою для проведення державної реєстрації заміни іпотекодержателя у іпотечному договорі №25ДС/35/101/2010-КЛТ від 30.07.2010р. та договорі про внесення змінень №1 р. №3058 від 30.11.2010р. до іпотечного договору №25ДС/35/101/2010-КЛТ від 30.07.2010р. з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк», стало Рішення відповідача про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 19942650 від 12.03.2015, яким вирішено внести зміни до запису про нерухоме майно, іпотеку за номером 2484755 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 156523380000/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вважаючи такі дії та рішення нотаріуса щодо проведення державної реєстрації заміни іпотекодержателя з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 вказаної правової норми суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, отже, спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин, тому має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 14.06.2016 року у справі №21-41а16.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Зважаючи на викладене, відносно даного спору адміністративний суд не може вважатись «судом, установленим законом» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційній скарзі третя особа зазначає, що не погоджується із застосуванням до спірних правовідносин правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 14.06.2016 року у справі №21-41а16, оскільки основною підставою звернення з позовом є, у першу чергу, неправомірні дії відповідача, але не невиконання, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає неправомірними дії відповідача саме у зв'язку з тим, що він провів державну реєстрацію заміни іпотекодержателя у іпотечному договорі усупереч існуючим договорам та нормам Цивільного кодексу України.

Так, позивач зазначав, що до ПАТ «Авант Банк» не перейшли права кредитора у зобов'язаннях, що випливають з кредитного договору, а також із положень статті 512 ЦК України.

Вказані обставини свідчать про те, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди. Крім того, спір випливає із договірних відносин, тому має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Згідно з п.1.ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись статей 220, 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" відхилити, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: