Постанова № 68054379, 20.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року м. Київ К/800/35962/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року

у справі № 577/3814/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ОДПІ), в якому з урахування уточнених позовних вимог просила скасувати постанову серії АА №561364 від 31 серпня 2016 року, винесену в.о. начальника ОДПІ Чеботарьовим Ю.Ю. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 165-1 КпАП України з накладенням стягнення в сумі 680 грн., закрити провадження у справі.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2016 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані протиправністю оспорюваної постанови.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОДПІ просило залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працює головним бухгалтером Управління соціального захисту населення Конотопської РДА.

Постановою від 31 серпня 2016 року, винесеною в.о. начальника ОДПІ Чеботарьовим Ю.Ю., позивач притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 165-1 КпАП України з накладенням стягнення в сумі 680 грн. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стала за несвоєчасна сплата в повному обсязі єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2016 року. Зокрема, наведений платіж необхідно було здійснити до 20 серпня 2016 року в розмірі 39311,57 грн., проте своєчасно проплачено лише частина суми, а решта сплачена вже поза межами визначеного строку.

Судом першої інстанції також установлено, що згідно з даними досліджених кошторисів, виписок по рахунках надходжень коштів та штатних розписів з відображенням фонду заробітної плати станом на січень 2016 року та липень 2016 року, не зважаючи на підвищення з 01 травня 2016 року державним службовцям заробітної плати, і як наслідок збільшення витрат на обов'язкові платежі, фінансування Управління відбувалося за кошторисом визначеним на січень 2016 року. Отже, позивач, як головний бухгалтер державної установи, за браком коштів, що надходять з Державного бюджету, не міг в повній мірі здійснювати визначені законодавством платежі, зокрема єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2016 року, хоча частина внеску перерахована своєчасно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, оскільки несвоєчасна сплата єдиного внеску за липень 2016 року мала місце не з вини позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності доказів того, що до складу заробітної плати працівникам за липень 2016 року нараховано лише обов'язкові складові. Окрім того, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо можливого перерозподілу коштів з інших статей видатків. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості оспорюваної постанови відповідача.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Абз. 1, 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збip та облік єдиного внеску i загальнообов'язкове держане соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 165-1 КпАП України несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. 1 ст. КпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 як головний бухгалтер Управління соціального захисту населення Конотопської РДА здійснила сплату єдиного внеску за липень 2016 року не в повному обсязі з підстав, які не залежали від неї, тобто в межах бюджетних асигнувань, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для притягнення позивача у цьому випадку до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю вини з боку ОСОБА_2

Так, ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. З огляду на викладене, не залежно від фінансового стану платника, єдиний внесок підлягає обов'язковій сплаті, а платник несе передбачену законодавством відповідальність за невиконання чи неналежне виконання цього обов'язку. Проте, безпосередньо ОСОБА_2 не є платником у розумінні ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому може бути притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 165-1 КпАП України лише за наявності вини з її боку щодо несплати відповідних платежів.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування оспорюваної постанови серії АА №561364 від 31 серпня 2016 року, суд апеляційної інстанції скасував його законне та обґрунтоване рішення в цій частині.

Крім того, суд зазначає, що позовна вимога про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки належним та достатнім способом захисту порушеного права ОСОБА_2 є скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

П. 4 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню. Постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року скасувати.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2016 року змінити в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відмовивши у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: