Ухвала суду № 68054377, 20.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року м. Київ К/800/27639/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року

у справі № 805/832/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним і скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу від 03 грудня 2015 року № 0023051706 в частині застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року: пені у розмірі 13701,04 грн. та штрафних санкцій у розмірі 131611,34 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове рішення у справі - про відмову у позові. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що позивач відповідної заяви з сертифікатом Торгово-промислової палати України не надавав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що Товариство перебуває на обліку, як платник єдиного внеску у Слов'янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з 23 червня 2009 року, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З квітня 2014 року здійснення позивачем господарської діяльності у Донецькій області та дотримання ним нормативно-правових актів України, що стосуються справляння податків та обов'язкових платежів, стало неможливим внаслідок проведення АТО.

Наказом Товариства від 09 червня 2014 року № 204-р «Про призупинення виробничої діяльності підприємства» з 06 червня 2014 року була призупинена цілодобова виробнича діяльність позивача. Наказом Товариства від 21 липня 2014 року № 205-р «Про відновлення виробничої діяльності підприємства» з 21 липня 2014 року цілодобова виробнича діяльність позивача була відновлена.

У зв'язку з цим Товариство звернулось до Торгово-промислової палати України з заявою про засвідчення факту настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Листом від 27 листопада 2014 року № 5440/05-5.4 Торгово-промислова палата України відмовила у засвідченні форс-мажорних обставин з посиланням на те, що відповідальність, штрафні санкції та пеня за невиконання обов'язків платника єдиного внеску не застосовуються до платників єдиного внеску в силу Закону.

Рішенням заступника начальника Слов'янської ОДПІ Українським Р.В. від 03 грудня 2015 року на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 листопада 2013 року до 20 серпня 2014 року до Товариства застосований штраф у розмірі 10% суми недоїмки (за період до 01 січня 2015 року) у розмірі 165829,07 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки у розмірі 14043,94 грн.

На підставі даних картки особового рахунку платника за кодом платежу 71010000 встановлено, що за період з 14 квітня 2014 року до 20 серпня 2014 року Товариству нарахована штрафна санкція в розмірі 131611,34 грн.

На підставі даних картки особового рахунку платника за кодом платежу 71010000 встановлено, що за період з 14 квітня 2014 року до 20 серпня 2014 року позивачу нарахована пеня у розмірі 13701,04 грн.

Вважаючи рішення від 03 грудня 2015 року № 0023051706 в частині застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 14 квітня 2014 року по 20 серпня 2014 року протиправним, Товариство оспорювало його в адміністративному порядку, а потім звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов'язковою умовою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати лише за наявності однієї підстави, а саме, їх розташування на території, де проводиться антитерористична операція, а також подання відповідної заяви.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі.

Платниками єдиного внеску згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

На підставі ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно зі ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення в оспорювані частині прийнято за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року по 20 серпня 2014 року.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де знаходиться та здійснює діяльність позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року№ 1053-р.

Чинним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р, затверджений новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, також є м. Слов'янськ.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року у адміністративній справі № 826/18327/14, яка з врахуванням вимог ст. 254 КАС України набрала законної сили, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р».

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, внесено зміни до Закону 2464-VI , а саме, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3 (зараз п. 9-4), відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на час розгляду справи АТО триває.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства також убачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО.

Водночас, відповідно до ст. 10 закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Щодо відсутності у підприємства позивача сертифіката Торгово-промислової палати України на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, який, на думку ДПІ, є обов'язковою умовою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, суд зазначає таке.

Зміни до Закону № 2464-VI в частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території АТО, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом № 1669-VII.

Суд зазначає, що положення зазначених норм дають підстави для наступного висновку: для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати достатньо факту перебування відповідно підприємства на території проведення АТО; для решти зобов'язань - додатковою умовою є отримання сертифікату Торгово-промислової палати України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відсутність у позивача сертифіката Торгово-промислової палати України не є підставою для застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску і на нього поширюються положення п. 9-3 (9-4) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: