Ухвала суду № 68053619, 19.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову

19 липня 2017 року місто Київ №826/8593/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Вєкуа Н.Г., Мазур А.С., при секретарі судового засідання Зубенко М.О., розглянувши клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1доКабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я, Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації проскасування постанови Кабінету Міністрів України № 180 від 16.03.2017, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я, Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування постанови Кабінету Міністрів України №180 від 16.03.2017, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України №180 від 16.03.2017 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Згідно з частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилався на те, що у зв'язку з припиненням забезпечення ліками існує факт порушення його прав на соціальний захист, що свідчить про очевидну небезпеку (загрозу) його здоров'ю та життю.

Колегія суддів ознайомившись із постановою Кабінету Міністрів України №180 від 16.03.2017 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановила, що останньою визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 № 1071 "Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я, що фінансуються з бюджету" та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 №1499 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Також постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180 затверджено Положення про застосування Національного переліку основних лікарських засобів під час організації процесу забезпечення населення лікарськими засобами в закладах і установах охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Вказане свідчить, що спірною постановою врегульовано застосування Національного переліку основних лікарських засобів під час організації процесу забезпечення населення лікарськими засобами в закладах і установах охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Суд наголошує, що за своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Однак, позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам. Зокрема, відсутні докази щодо відмови відповідачів у забезпеченні позивача життєво необхідними імуносупрессивними препаратами на підставі постанови Кабінету Міністрів України, що оскаржується. Також не доведено, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, розглянувши клопотання позивача, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що спірна постанова позбавляє позивача права на отримання необхідних ліків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що належних та переконливих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, неможливості або необхідності докладання значних зусиль для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому без вжиття таких заходів, позивачем суду надано не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання про забезпечення позову та відсутність підстав для його задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 117, 118, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Ухвала відповідно до частини шостої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 185-187 цього Кодексу.

Головуюча суддя Літвінова А.В.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Суддя Мазур А.С.