Постанова № 68053268, 07.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2017 року № 826/9093/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про

стягнення заборгованості,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення заборгованості в розмірі 3 715 166,49 грн., в тому числі адміністративно-господарські санкції у розмірі 3 583 992,15 грн. та пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 131 174,34 грн.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченка І.М. від 13.07.2016 відкрито провадження у справі.

У зв’язку з припиненням повноважень судді Погрібніченка І.М. щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа та не була розглянута, справу було повторно розподілено між суддями та за результатом повторного автоматичного розподілу передано для розгляду головуючому судді Григоровичу П.О.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не виконано чотирьохвідсоткового нормативу працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим товариство зобов’язано було сплатити адміністративно-господарські санкції.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Центренерго» було здійснено всі належні від нього заходи для працевлаштування інвалідів, а тому не може нести відповідальність за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.

В судовому засіданні 23.05.2017 сторонами подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв’язку з викладеним, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/9093/16 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Центренерго» подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік по формі 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова чисельність працівників облікового складу відповідача становила 7 759 осіб, з яких були працевлаштовані 265 інвалідів.

Виходячи з середньооблікової чисельності працівників облікового складу відповідача чотирьохвідсотковий норматив працевлаштованих інвалідів повинен складати 310 осіб, відповідно підприємством не працевлаштовані 45 осіб.

Вказуючи на недотримання відповідачем вказаного нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, та пені за прострочення їх сплати.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці України за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України наказу від 31.05.2013 №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця.

В той же час, роботодавці зобов’язані вживати всіх заходів щодо інформування державної служби зайнятості про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, передбачених частиною третьою статті 18 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, неподання звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Центренерго» по центральному апарату та відокремлених підрозділах підприємства (Трипільська ТЕС, Зміївська ТЕС, Вуглегірська ТЕС, «Ременерго») було створено 514 вакансій для працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Публічним акціонерним товариством «Центренерго» протягом 2015 року подавалися форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»:

до Солом’янського районного центру зайнятості у липні, серпні, вересні та грудні (по центральному апарату);

до Зміївського районного центру зайнятості Харківської області щомісячно (по Зміївській ТЕС);

до Обухівського міськрайонного центру зайнятості Київської області щомісячно (по Трипільській ТЕС);

до Черкаського міського центру зайнятості у липні, серпні, вересні та грудні «Ременерго»).

Форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування інвалідів по Вуглегірській ТЕС до Артемівського міського центру зайнятості протягом 2015 року не подавалися.

Таким чином, відповідачем протягом 2015 року не здійснено усіх залежних від нього заходів для інформування компетентних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів та відповідно недопущення господарського правопорушення, що позбавило вказані органи можливості виконати свій обов’язок стосовно працевлаштування інвалідів.

Судом відхиляються доводи товариства щодо неможливості інформування Дебальцівського центру зайнятості Донецької області про наявність вакансій для інвалідів у зв’язку з проведенням бойових дій на відповідних територіях, оскільки Вуглегірська ТЕС знаходиться на території Артеміського (Бахмутського) району, а відповідачем не надано доказів на підтвердження припинення діяльності відповідного центру зайнятості та об’єктивної неможливості подання звітності.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано об'єктивну можливість і потенційну спроможність виконати покладені на нього обов’язки щодо вжиття всіх заходів для працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Зважаючи на недоведеність відповідачем вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені за прострочення їх сплати.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 3 583 992,15 грн. (три мільйони п’ятсот вісімдесят три тисячі дев’ятсот дев’яносто дві гривні п'ятнадцять копійок).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 131 174,34 грн. (сто тридцять одну тисячу сто сімдесят чотири гривні 34 копійки).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович