Ухвала суду № 68046679, 01.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

01 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Крижанівської Г.В., Болотова Є.В.,

секретаря: Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року про відмову в забезпеченні позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жердєва Наталія Олександрівна, про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на майно. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 одночасно подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_5 передавати в іпотеку чи заставу вищевказану квартиру.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування скарги зазначила, що при постановленні ухвали судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки тим обставинам, що спірна квартира належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, який має намір її відчужити. Судом при постановленні ухвали не досліджено, надані до заяви, інформаційну довідку, яка підтверджує право власності ОСОБА_2 на квартиру та роздруківку з мережі «Інтернет», в якій розміщено оголошення про продаж квартири. Судом не враховано, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За наведених обставин просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відхилити, а ухвалу залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЖердєваН.О. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні відомості про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утрудни ти чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Частина 2 статті 151 ЦПК України зобов'язує позивача обґрунтовувати заяву про забезпечення позову, а ч. 5 ст. 153, ст. 210 ЦПК України зобов'язує суд мотивувати свій висновок.

Позивачка, на підтвердження заявлених вимог про забезпечення позову, долучила до заяви докази належності спірної квартири відповідачу ОСОБА_2 та докази про можливість відчуження останнім квартири.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанова № 6) - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що згідно роз'яснень, викладених в абзаці 3 пункту 7 Постанови № 6 ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Суд першої інстанції в порушення вимог, передбачених ч. 5 ст. 153, ст. 210 ЦПК України не мотивував своє судове рішення про відмову в забезпеченні позову, а лише зазначив, що в матеріалах справи відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Однак, судом не враховано, що вимоги до заяви про забезпечення позову визначено у ч. 2 ст. 151 ЦПК України, а саме у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У разі, якщо заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, зокрема за відсутності відомостей, які потрібні для забезпечення позову, суд, відповідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України, повертає таку заяву заявнику, про що постановляє ухвалу.

Встановивши, що заява про забезпечення позову не містить відомостей, які потрібні для розгляду такої заяви, суд першої інстанції, не взяв до уваги положення ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України.

Зазначене вище свідчить про порушення судом порядку, який встановлений для вирішення питання про забезпечення позову.

Пунктом 3 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/7290/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8915/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.