Постанова № 68043233, 26.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 904/7153/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016у справі№ 904/7153/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомОСОБА_4до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет"; 2) Виконавчого комітету Криворізької міської ради;провизнання недійсним рішення загальних зборів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ОСОБА_4 - особисто,

- ТОВ "ХК "Інтермет" повідомлений, але не з'явився,

- Виконком Криворізької міської ради повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 (суддя Соловйова А.Є.) позов ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 /позивач) задоволено: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг компанія "Інтермет" (надалі - ТОВ "ХК "Інтермет" / відповідач-1) про призначення директором ТОВ "ХК "Інтермет" ОСОБА_5 з 06.12.2012 та про реєстрацію змін, пов'язаних з призначенням директора, в державних органах, оформлене протоколом № 3 від 05.03.2012, з моменту його прийняття; скасовано реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.03.2012 за № 12271070003012538 щодо зміни керівника ТОВ "ХК "Інтермет"; стягнуто з ТОВ "ХК "Інтермет" на користь ОСОБА_4 2 756 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 (головуючий суддя Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Позивач, зокрема, вказує, що при застосуванні позовної давності апеляційним судом не було спростовано докази, які надав позивач щодо неповідомлення його про скликання загальних зборів учасників ТОВ "ХК "Інтермет" та докази, які доводять, що позивач неодноразово звертався до товариства з проханням повідомити його про час і місце скликання зборів. На думку ОСОБА_4, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, всупереч вимогам ст. 261 ЦК України, невірно визначив момент, коли саме позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх корпоративних прав.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи, проте відповідачі не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

24.07.2017 від ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України надійшли пояснення та додаткові пояснення до поданої касаційної скарги, в яких позивач додатково наголошує про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ТОВ "ХК "Інтермет" утворене шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства "Холдінг компанія "Інтермет", зареєстрованого Виконкомом Криворізької міської ради 26.04.2006, реєстраційний номер 12271050002000460 на підставі рішення установчих зборів засновників протокол № 1 від 08.06.2001, і діє згідно з чинним законодавством України, статутом та внутрішніми документами Товариства.

Відповідно до статуту ТОВ "ХК "Інтермет", зареєстрованого Виконавчим комітетом Криворізької міської ради 10.06.2011, номер запису: 12271450000012538, затвердженого рішенням Установчих зборів засновників ТОВ "ХК "Інтермет" від 08.06.2011, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001193270 станом на 27.07.2016, ОСОБА_4 є учасником ТОВ "ХК "Інтермет", який володіє часткою у розмірі 700 грн., що становить 7 часток та відповідає 70 голосам при голосуванні та 3,5 % статутного капіталу товариства.

Судами було досліджено, що 05.03.2012 відбулися загальні збори учасників ТОВ "ХК "Інтермет" з такими питаннями в порядку денному:

1. Звіт про фінансово-господарську діяльність товариства за 2011 рік та прийняття рішення по його затвердженню;

2. Про розподіл прибутку (або затвердження порядку покриття збитків товариства) за підсумками діяльності товариства за 2011 рік;

3. Про обрання органів управління ТОВ "ХК "Інтермет".

На загальних зборах були присутні такі учасники ТОВ "ХК "Інтермет": ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; відсутні - ТОВ "Торговий дім "Метизи", ОСОБА_12, ОСОБА_4

За наслідками проведення загальних зборів присутніми учасниками товариства ухвалено рішення, оформлене протоколом № 3 від 05.03.2012: по першому питанню: затвердити Звіт про фінансово-господарську діяльність товариства за 2011 рік; по другому питанню: у зв'язку з відсутністю прибутків за результатами фінансово-господарської діяльності за 2011 рік - дивіденди не нараховувати, збитки погашати за рахунок прибутків минулих років; по третьому питанню: призначити директором ТОВ "ХК "Інтермет" ОСОБА_5 з 06.03.2012, зареєструвати зміни, пов'язані з призначенням директора, в державних органах.

Так, звертаючись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ХК "Інтермет" про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства від 05.03.2012, ОСОБА_4 стверджував, що він не був повідомлений про місце, час та порядок денний загальних зборів учасників ТОВ "ХК "Інтермет", які відбулись 05.03.2012, а про їх проведення йому стало відомо лише на початку квітня 2016 року, у зв'язку з чим 19.04.2016 звернувся до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення службовими особами товариства. Позивач також вважав, що укладення новим директором товариства незаконних, на його думку, правочинів стало причиною погіршення фінансового стану відповідача-1, а саме підприємство доведено до банкрутства, чим порушуються права позивача як учасника товариства.

Водночас, ТОВ "ХК "Інтермет", заперечуючи проти заявленого позову, вказувало, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_4 більше чотирьох років нічого не було відомо про проведення спірних загальних зборів. Відповідачем-1 було зазначено, що усіх учасників товариства, в тому числі й позивача, було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів 05.03.2012, при цьому, на його думку, очевидним є те, що при голосуванні на загальних зборах товариства учасник із загальною часткою у статутному капіталі в розмір 3,5 % (в даному випадку - це ОСОБА_4) не буде мати вирішального впливу на прийняття такими загальними зборами відповідного рішення. Крім того, ТОВ "ХК "Інтермет" було заявлено про сплив позовної давності стосовно предмету спору в даній справі, з посиланням на що, відповідач-1 просив суд відмовити в задоволенні заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 24.10.2016 дійшов висновку, що позивач не був повідомлений про дату, час і місце проведення та порядок денний загальних зборів ТОВ "ХК "Інтермет" від 05.03.2012, він був позбавлений реалізувати своє право на управління справами товариства шляхом прийняття участі в загальних зборах, ознайомлення з документами, що виносилися на розгляд загальних зборів, тощо, з огляду на що визнав спірне рішення загальних зборів від 05.03.2012 недійсним, та як наслідок, задовольнив також і вимогу про скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 12271070003012538 від 13.03.2012.

Що стосується заяви відповідача-1 про сплив строку позовної давності до спірних правовідносин, то суд першої інстанції вказав, що позовна давність не поширюється на позовні вимоги ОСОБА_4 в межах даної справи, оскільки право участі в ТОВ є особистим немайновим правом, тоді як відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

У свою чергу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, погодився з висновком місцевого господарського суду про неповідомлення позивача про дату, час та місце проведення та порядок денний загальних зборів ТОВ "ХК "Інтермет" від 05.03.2012, а відтак і про порушення вимог чинного законодавства та прав позивача як учасника товариства, що є підставою для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів та скасування відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника товариства.

Однак, господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 28.12.2016 постановив, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити внаслідок спливу позовної давності на пред'явлення відповідного позову, про застосування якої було заявлено ТОВ "ХК "Інтермет".

Вищий господарський суд України погоджується з зазначеними висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Пунктом 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" роз'яснено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У пункті 2.14 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України визначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Відповідно до п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Згідно з п. 12.7 Статуту ТОВ "ХК "Інтермет" (в редакції від 10.06.2011), про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються письмово поштовим повідомленням або під розписку особисто, з зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірним висновком судів, що ТОВ "ХК "Інтермет" не було надано суду, а в матеріалах справи відсутні докази з реалізації товариством свого обов'язку з належного повідомлення позивача як учасника товариства про дату, час та місце проведення спірних загальних зборів від 05.03.2012, що вплинуло на можливість реалізації таким учасником свого права на управління справами товариства, що має наслідком визнання спірного рішення загальних зборів недійсним та скасування відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 12271070003012538 від 13.03.2012 щодо зміни керівника ТОВ "ХК "Інтермет".

При цьому, обґрунтованим є висновок Дніпропетровського апеляційного господарського суду про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, частиною першою статті 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У справі, яка є предметом перегляду, ТОВ "ХК "Інтермет" було заявлено про застосування позовної давності.

Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Так, з матеріалів справи вбачається та судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач (ОСОБА_4) звернувся до суду з відповідними позовними вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів від 05.03.2012 у серпні 2016 року, тобто поза межами встановленого чинним законодавством трьохрічного строку. При цьому, в поданій позовній заяві він стверджував, що про прийняття загальними зборами ТОВ "ХК "Інтермет" 05.03.2012 рішення про зміну керівника товариства йому стало відомо лише у квітні 2016 року.

Водночас, як вірно було зазначено апеляційним господарський судом, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що позивач не мав можливості протягом чотирьох років (з березня 2012 року по квітень 2016 року) дізнатися про зміну керівництва відповідача-1, учасником якого він був і на момент прийняття спірного рішення загальними зборами, і на момент звернення до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, виходячи з наявної в матеріалах справи переписки між вказаними особами.

Крім того, суд підставно звернув увагу, що оскільки участь особи в господарському товаристві передбачає наявність в неї не лише прав, зокрема, на одержання інформації про діяльність товариства, а й обов'язків, в тому числі, щодо виконання установчих документів та рішень загальних зборів учасників товариства, участі у діяльності товариства з метою досягнення його цілей, тобто за умов відповідального і розумного ставлення позивача до своїх прав та обов'язків як учасника товариства, а також можливості одержувати інформацію про товариство з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак, ОСОБА_4 як учасник ТОВ "ХК "Інтермет" мав можливість дізнатися про прийняття загальними зборами ТОВ "ХК "Інтермет" 05.03.2012 рішення про зміну керівника товариства в межах строку позовної давності.

Таким чином, позивач не тільки мав можливість дізнатися про рішення, прийняте 05.03.2012, але й мав обов'язок знати про стан своїх майнових прав, зокрема тих, що стосуються його участі у товаристві, в межах строку позовної давності.

Як уже зазначалось, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, а отже, Дніпропетровський апеляційний господарський суд обґрунтовано та правомірно прийняв рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі саме з підстав спливу позовної давності.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до даних позовних вимог приписи ст. 268 ЦК України.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може передаватися іншій особі. Види особистих немайнових прав визначені статтею 270 цього Кодексу.

Стаття 269 ЦК України передбачає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав, вона володіє ними довічно.

Разом з тим, виходячи з правової природи корпоративних прав, визначених зокрема ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 ГК України, ст. 116 ЦК України, ці права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), а відтак - і пов'язані з цим можливості, тобто до прав учасників господарського товариства належать як майнові (право на частку прибутку, право на оплату вартості майна при виході з товариства тощо), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами та розподілі прибутку, право виходу із товариства тощо), які невід'ємно пов'язані, оскільки право участі у товаристві може передаватися винятково разом з іншими складовими прав учасника товариства - майновими правами.

Тому права учасника господарського товариства, які витікають із права його участі в цьому товаристві, не є особистими немайновими правами, з огляду на що позовна давність до відповідних вимог учасників господарських товариств застосовується на загальних підставах (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-216гс14 від 04.02.2015).

Що стосується посилань ОСОБА_4, в тому числі, і в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі, на те, що він неодноразово звертався до ТОВ "ХК "Інтермет" з проханням надати йому інформацію про фінансовий стан товариства та про час і місце проведення загальних зборів, то апеляційний господарський суд обґрунтовано їх відхилив з огляду на те, що навіть у випадку відмови в наданні такої інформації, ОСОБА_4 не був позбавлений права вчинити дії щодо вчасного захисту своїх порушених прав до спливу трирічного строку позовної давності, зокрема, шляхом звернення до суду із відповідним позовом, однак, він не скористався цією можливістю, та не навів причин, які б пояснили таку його поведінку і які б (причини) суд визнав поважними.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення в оскаржуваній частині.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі № 904/7153/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

Л.А. Гольцова