Ухвала суду № 68042685, 25.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Бондаревської С.М., Кривчун Т.О.

при секретарі Радько Л.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 198183,56 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 69736, 49 грн. заборгованості за кредитним договором № DN81AR23880133 від 12.12.2007 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодився позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» прохає скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вважають, що експертний висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи не відповідає порядку отримання та дослідження доказів відповідно до норм ЦПК, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції було вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № DN81AR23880133 від 12.12.2007 року, за умовами якого Банк надає відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або їх перерахування на поточний рахунок, зазначений в п.7.1 цього Договору.

Вказаний кредитний договір скріплений печаткою ТОВ «АвтокредитПлюс», яке, згідно п.1.2 договору №1 від 17.07.2006 року, укладеного між даною установою та ПАТ КБ «ПриватБанк», за дорученням від імені Банку має право укладати кредитні договори на покупку клієнтами транспортних засобів.

Відповідно до п.7.1 розділу 7 кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 12.12.2007 року по 11.12.2014 рік включно, у вигляді непоновлюваної лінії (далі «Кредит») у розмірі 65239,20 грн. на наступні цілі: 40250,00 грн. на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 34,00 грн. для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2 на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ DN81FA23880133 від 12.12.2007 року; договором особистого страхування №DN81LK23880133 від 12.12.2007 року на строк до 11.12.2008 року у сумі 2716,90 грн., а також винагороди за наданні фінансового інструменту в розмірі 3220,00 грн. та у розмірі 19018,30 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля; відсотки за довгострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору. Періодом сплати вважати період з 12 по 16 число кожного місяця. Щомісяця, починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 992,07 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Згідно п.7.2. кредитного договору, позичальник доручає без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти: в сумі 40250,00 грн. на поточний рахунок автосалону: «Колир-Авто», 3220,00 грн. комісію Банку на рахунок в ПриватБанку, 2716,90 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок ЗАО СК «Ингосстрах», а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі вказаному в п.7.1 даного договору на рахунок ДП «Інформаційний центр».

Видача відповідачу кредиту на загальну суму 46220,90 грн. підтверджена меморіальними ордерами № 8621 від 17.12.2007 року про перерахування 40250 грн. на купівлю автомобіля відповідно до п.7.2 кредитного договору, від 17.12.2007 року на суми 34,00 грн., 201,25 грн., 2515,65 грн., 3220,00 грн., а також випискою по рахунку №22035057167946 від 17.12.2007 року що узгоджується з умовами кредитного договору (т. 1 а.с. 137, 141-142).

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше однієї гривні.

Згідно п.2.2.7 кредитного договору, Позичальник зобов'язаний надати Банку відповідно до п.7.3 договору застави належним чином оформлені договори страхування заставного майна, договір страхування наземного транспорту та договір особистого страхування позичальника за вимогою банку. Вразі не надання підтверджуючих документів про сплату чергових страхових платежів, Банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту у відповідності з п.2.1.3 даного договору.

Відповідно до п.2.1.3 кредитного договору, позичальник клопоче перед Банком про надання йому кредиту на сплату чергових страхових платежів відповідно до договору страхування укладеного відповідно до п.2.2.7 даного договору та доручає Банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов'язується проводити у разі ненадання позичальником документів підтверджуючих у сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їх сплати згідно договорів страхування.

Згідно з п.2.3.1 кредитного договору, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні встановленого НБУ на момент укладання договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань в страховий фонд при зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом семи календарних днів з дати набрання чинності зміненої відсоткової ставки.

П. 2.3.3 договору передбачено, що Банк також має право зменшувати розмір відсоткової ставки до рівня встановленого діючим законодавством.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12.12.2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір застави рухомого майна, за яким відповідач надав в заставу належний йому на праві власності автомобіль CHERY, модель: А15 AMULET, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий комбі, № кузова/шасі: LVVDA11A78D012961, реєстраційний номер: ВІ 0771 АР.

Відповідно до п.17.1 договору застави, Заставодатель зобов'язується за вимогою Заставодержателя у день укладання даного договору застрахувати предмет застави в страховій компанії, узгодженої із Заставодержателем. Та не пізніше дати закінчення договору страхування продовжити строк його дії або укласти новий договір страхування на користь заставодержателя та надати докази оплати страхового платежу у той же строк.

08.01.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_3 повідомлення, згідно якого з 25.12.2008 року з 01.02.2009 року змінено відсоткову ставку за кредитним договором до 21% на рік (т. 1 а.с. 10,11).

23.04.2013 року в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №DN81AR23880133, Банком був реалізований предмет застави, а кошти від реалізації заставного майна в сумі 34000 грн. направлені на погашення заборгованості в наступному порядку: 17000 грн. погашення простроченої заборгованості по кредиту; 9126,55 грн. погашення пені; 7668,00 грн. погашення штрафу; 205,45 грн. погашення заборгованості по кредиту (т.2 а.с.39-40)

Згідно наданого Банком розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 03.07.2015 року становить 198183,56 грн., що складається з: 29201,87 грн. заборгованості за кредитом; 22318,31 грн. заборгованості по відсотках; 11786,10 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 134877,28 грн. пені (т.1 а.с. 76- 79).

Висновком №763 судової економічної експертизи, складеної 29.01.2016 року судовим експертом Полтавського відділення ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса ХНДІ СЕ встановлено, що 17.12.2007 року відповідачу надані кредитні кошти в сумі 46220,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунки підприємств та організацій, зазначені в п.7.2 кредитного договору. Згідно копії виписки по рахунку №22030054601413 за період з 12.12.2007 року по 03.07.2015 року сума наданого кредиту з 25.09.2008 року на оплату щорічних чергових страхових платежів складає 10009,60 грн. Загальна сума наданого кредиту складає 56230,50 грн. При обрахунку заборгованості банком не враховано 1000 грн. згідно квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» №188838074 від 27.10.2009 року без зазначення призначення платежу. Вказана сума врахована експертом при проведенні дослідження в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Також експертом враховано платіж у сумі 205,45 грн. на погашення заборгованості, який безпідставно не був врахований банком у розрахунок заборгованості. Нарахування щомісячної винагороди експертом проведено в сумі 201,25 грн., що складає 0,50% від суми виданого 17.12.2007 року кредиту на купівлю автомобіля в розмірі 40250,00 грн., що відповідає п. 7.1. кредитного договору. При цьому, Банком нарахована щомісячна винагорода в сумі 231,10 грн., що складає 0,50% від суми виданого 17.12.2007 року кредиту в розмірі 46220,90 грн.

Відповідно до п.2.3.8 кредитного договору, за рахунок коштів, які надаються Банку на погашення заборгованості Позичальника по даному договору, Банк має право в першу чергу відшкодувати свої витрати/збитки, які виникли у зв'язку з оплатою послуг, які надані чи будуть надані в майбутньому в цілях реалізації прав Банку по договорам застави, укладених з метою забезпечення зобов'язань Позичальника по даному договору. До послуг визначених цим пунктом відносяться: доставка застави до місця зберігання: зберігання застави, послуги пов'язані з реалізацією застави; представництва інтересів Банку в суді і перед третіми особами та ін.

В матеріалах справи наявні договір оренди земельної ділянки від 28.02.2011 року, платіжні доручення про перерахування орендних платежів, платіжне доручення від 30.04.2013 року на суму 2515,65 грн. з призначенням платежу за пошук покупця на предмет застави, а також рух коштів по рахунку №22030054601413 щодо перерахування страхових платежів від імені ОСОБА_3 на користь страхової компанії та відповідні платіжні доручення (т.2 а.с.180-223).

Дослідивши вказані документи та умови кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рух коштів по рахунку №22030054601413» та платіжні доручення від 11.12.2008 року, 11.12.2009 року, 10.12.2010 року, 09.12.2011 року, 11.12.20112 року, підтверджують факт перерахування на користь СК «Ингосстрах» страхових премій, що відповідає умовам п.2.2.7 кредитного договору.

Договір оренди земельної ділянки, укладений 28.02.2011 року між ТОВ «Білар» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», не взятий до уваги місцевого суду, оскільки договір не пройшов державну реєстрацію та в силу ст.18 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998, № 161-XIV у редакції на час укладання договору, не набрав чинності. З цих же підстав суд першої інстанції не врахував платіжні доручення щодо перерахування орендних платежів за даним договором, в яких не зазначено, що оплата оренди здійснена саме за зберігання заставного автомобіля ОСОБА_3

Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги документи на підтвердження витрат на пошук покупця, пославшись на відсутність належних та допустимих доказів щодо надання послуг стосовно пошуку покупця відповідно до п.2.3.8 кредитного договору. При цьому, місцевий суд зазначив, що платіжне доручення від 30.04.2013 року з призначенням платежу на пошук покупця на реалізуємий предмет застави не підтверджує факт надання такої послуги та ким вона надавалася.

З урахуванням цих обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту понесення Банком витрат на зберігання та утримання предмету застави та пошук покупця на реалізований предмет застави.

Відповідно до висновку №744 від 31.10.2016 року додаткової судово-економічної експертизи, на дослідження експерту надана копія виписки по рахунку №80919054600221 ОСОБА_3 з 12.12.2007 року по 03.07.2015 року, по дебету якого відображені витрати Банку за зберігання та утримання предмету застави на майданчику Банку в період з 27.08.2012 року по 23.04.2013 року в сумі 7668,00 грн. та витрати по пошуку покупця на реалізований предмет застави за квітень 2013 року в сумі 2515,65 грн. разом 10183,65 грн. По кредиту даного рахунку відображено погашення витрат Банку на суму 8617,92 грн. в тому числі: 23.04.2013- 7668,00 грн. за рахунок коштів від реалізації заставного майна, 29.11.2013 року 449,92 грн. та 02.12.2013 року 500,00 грн. за операціями за використання платіжних карток. Станом на 03.07.2015 року згідно даних рахунку управлінського обліку №80919054600221 ОСОБА_3 обліковується дебіторська заборгованість непогашених витрат Банку по пошуку покупця на реалізований предмет застави в сумі 1565,73 грн.

З урахуванням висновку первинної судової економічної експертизи №763 від 29.01.2016 року погашені витрати Банку за зберігання та утримання предмету застави на майданчику складають 7668,00 грн., на пошук покупця на реалізований предмет застави 949,92 грн.

В ході проведеного дослідження експертом проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №DN81AR23880133 від 12.12.2007 року станом на 03.07.2015 року за умови недоведеності витрат банку по зберіганню автомобіля та пошуку покупця, який наведено в додатку №4 до експертизи. Та з урахуванням дослідження по третьому питанню, погашені витрати банку на пошук покупця на реалізований предмет застави в сумі 949,92 грн. враховані в зменшення суми заборгованості по кредиту, тому повторно при погашенні боргу за кредитним договором, не враховуються (т.3 а.с.9-15).

Висновки місцевого суду про часткове задоволення позову відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах права, виходячи з наступного.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У статті 638 ЦК України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою, четвертою ст. 631 ЦК України закріплено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Згідно ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши зазначені правові норми, з урахуванням додатку № 4 висновку № 744 додаткової судової економічної експертизи від 31.10.2016 р., місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № DN81AR23880133 від 12.12.2007 року станом на 03.07.2015 р. у сумі 69736,49 грн., яка складається з 19933,62 грн. заборгованості за кредитом, 20383,17 грн. заборгованості по відсотках, 10062,50 грн. заборгованості з комісії.

Також суд першої інстанції у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосував строк позовної давності до неустойки, стягнувши її за один рік, що передує зверненню до суду, а саме за період з 20.03.2014 р. по 19.03.2015 р. в розмірі 19357,20 грн., що відповідає встановленим по справі обставинам та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1138цс15 від 25.05.2016 р.

Розмір неустойки обраховано судом вірно, сторонами не спростовано, сумнівів у колегії суддів не викликає.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що обрахований з врахуванням позовної давності розмір пені не перевищує розмір збитків, на підставі чого дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки у відповідності до положень ст. 551 ЦК України.

Крім цього, місцевий суд встановив, що відповідач періодично здійснював платежі по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому дійшов вірного висновку про те, що загальний строк позовної давності до вимог Банку про стягнення з відповідача чергових щомісячних платежів по кредиту не сплив.

Також місцевий суд надав вірну правову оцінку запереченням відповідача ОСОБА_3 щодо нікчемності вказаного кредитного договору та введення його в оману як споживача, оскільки рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17.01.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання окремих пунктів Кредитного договору №DN81AR23880133 від 12.12.2007 недійсним та стягнення коштів відмовлено (т. 3 а.с. 42-60).

Доводи позивача про незгоду з висновком експерта до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки висновок складений належною експертною установою, відповідає вимогам ст. 147 ЦПК України, Інструкції про призначення та проведення судових та експертних досліджень, Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, Закону України «Про судову експертизу». Вказаний висновок експерта позивачем не спростовано, є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України. Клопотань про призначення повторної судової економічної експертизи ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявлялося.

Інші доводи апеляційної скарги переважно зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, належними доказами не підтверджені, вірних висновків суду не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ О.В.Чумак

Судді /підпис/ Т.О.Кривчун

/підпис/ С.М.Бондаревська

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак